Богдан Гриновецький, голова Апеляційного суду Івано-Франківської області: «Авторитет судів має бути відновлено»

У квітні прийнято Закон України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні». У судах Івано-Франківської області фактично цими днями відбулися вибори голів судів, їх заступників та секретарів судових палат. Про те, наскільки цей закон є актуальним для українського суспільства, а також які пріоритети в роботі суддів висуває сьогодні час, – в інтерв’ю з уперше в історії правосуддя області обраним зборами суддів головою Апеляційного суду Івано-Франківської області Богданом Михайловичем ГРИНОВЕЦЬКИМ.

Богдане Михайловичу, оскільки раніше ви працювали рядовим суддею і ніколи не були при керівних посадах, то можливо, вам працюватиметься не складно – не давитиме, так би мовити, старий, дореволюційний тягар. Як на ваш професійний погляд, наскільки доречним є прийнятий 8 квітня закон про відновлення довіри до судової гілки влади?

Вважаю, що цей закон є дуже актуальним на нинішній час. І добре, що Верховна Рада прийняла такий закон, тому що суспільство дозріло і зрозуміло, що рівень довіри до судової влади дуже і дуже низький. Моя особиста думка така, що цей закон є на часі. І маю великі надії на те, що з його прийняттям буде відновлено авторитет судової влади.

Як самі судді сприйняли цей закон? Чи не посіяв він «смуту» в рядах суддів, які працюють в міських, районних, апеляційному судах?

Більшість суддів, з якими я спілкувався, цілком підтримали прийняття цього закону і вважають його дуже доречним і вчасним. Все-таки прийняття закону посприяє тому, що судді більше вникнуть в проблеми, які є в суспільстві, і в проблеми відправлення правосуддя.

Богдане Михайловичу, коли проходили вибори голови Апеляційного суду, ваша кандидатура набрала найбільше голосів, одначе ви перемогли вже у другому турі, а не з першого разу голосування. Це вас не тривожить?

Трішечки ніяково, справді. Я належу до людей, які не є конфліктними. І до абсолютної більшості своїх колег ставлюся прихильно і думав, що це взаємно. Тож для мене було несподівано, що в першому турі мені не вистачило лише двох голосів. У другому турі набрав необхідну кількість голосів. Мушу сказати, що колектив не є простенький, треба до кожного дослухатися, враховувати думку… Але повертаючись до квітневого закону, скажу, що він добрий в тому сенсі, що голови, заступники та секретарі судових палат обираються терміном на один рік, а не так, як це було раніше – на 5 чи 10 років. Закон, як на мене, обмежує нас у часі задля того, щоб працювати максимально ефективно, досягти позитивних зрушень  і водночас не встигнути зіпсуватися тією владою, яка тобі надається.

А, власне, самі для себе ви як оцей термін в один рік визначили? І що буде через рік? Невже через рік довіра до судів відновиться? Як ви вважаєте?

Звичайно, я реально все оцінюю. І звичайно, що через рік повної відновленої довіри не буде. Але так собі після призначення на цю посаду взяв особисті зобов’язання, що все, що можливе, аби підняти авторитет суддів області, всіх судів місцевих, зробити своїми стараннями. Щоб громадськість зрозуміла, що до посади прийшла людина, яка не призначена Києвом за якимось там великим знайомством чи зв’язками, а людина відповідальна і професійна. Буду старатися і робити все можливе, щоб довіру до судів в нашій області було відновлено. Хоча це непросто, і я навіть не уявляв собі наперед всі проблеми, які тепер звалюються на голову. Я ніколи не був керівником, а тепер доводиться вникати в багато нюансів і відчуваю, що важкувато… Колись міг собі після роботи одразу йти додому, займатися своїми хобі (а в мене є їх багато – той же теніс чи футбол…), а зараз треба сидіти і працювати додатково. Колектив великий і є багато проблем. І в тому числі проблем з матеріально-технічним забезпеченням…

Тобто вам і завгоспом ще доводиться бути?

Виявляється, що так. І це найбільше мене пригнічує. В нас ніби є ці служби, але ситуація така в державі, що коштів на всілякі необхідні витрати не вистачає.

Здається, в судах завше була ситуація, що не було коштів на те, аби навіть конверти закупити, щоб розіслати повідомлення…

Це правда, а зараз, таке враження, ще гірше. Ситуація складна, але я маю надію, що до влади в Києві – у Міністерство юстиції прийшла нова людина, яка має розуміння, а зараз ще й призначений новий голова Судової адміністрації – також людина досить досвідчена, яка раніше займалася фінансовими питаннями у Судовій адміністрації і знає, як нам допомогти у питаннях матеріально-технічного забезпечення, у забезпеченні зарплат працівників суду. Судді мають добру зарплату, а от середня ланка наша – помічники, секретарі, без яких правосуддя не відправиш, мають мізерні зарплати. Через те велика плинність кадрів. Але є надія, що все це буде поправлено.

Зрозуміло, що ви на посаді буквально кілька тижнів. Однак якісь пріоритети в роботі голови, тобто в новому статусі, для себе визначили?

Можна сказати, що це такі загальні пріоритети. Тобто я розумію, що повинен зробити все, щоби на рівні області відновити повагу до суду, відновити авторитет суддів. Раніше громадськість вважала, що ніяка судова справа не могла вирішитися без якихось оплат, хабарів тощо. Буду докладати всіх зусиль, щоби змінити цю думку, щоб люди відчули, що судова влада міняється. Це основний пріоритет мій, як голови суду. Другий – це проблема якості судових рішень. Буду активно займатися, щоб підвищити якість судових рішень. На жаль, загальний показник якості судових рішень і по місцевих судах, і навіть нашого Апеляційного суду, на мою думку, незадовільний. Ми вже з заступниками попередньо обговорювали цю проблему, тож будемо докладати всі зусилля, щоби підняти рівень якості.

А ви вже аналізували цю ситуацію, знаєте, як наша область виглядає порівняно з іншими регіонами?

Чекаємо аналізу з Судової адміністрації, свіжих даних ще немає. Але я знаю аналітику попередніх років, то, на жаль, ми навіть не по серединці, а нижче. Так що є над чим працювати і піднімати рівень якості судових рішень.

А яке можливе джерело фахових кадрів для оновлення роботи? І чи взагалі є така потреба – поповнювати суди новими кадрами?

Така потреба є! І це дуже актуально. Я ось переглядав дані по суддях наших місцевих судів та суддів Апеляційного суду – в нас досить багато людей з солідним стажем роботи. Але я вважаю, що в суди повинні приходити нові сили. Знаю навіть по своєму синові, який працює в прокуратурі і навіть уже здавав екзамени на судову роботу. Я бачу по ньому і по людях його покоління – вони мають зовсім інше мислення, мають свої підходи до того, як треба справедливо відправляти правосуддя. Так що я підтримую думку, що суди необхідно в якомога більших межах оновлювати, змінювати судовий корпус, бо серед молодих є достойні, які здатні відправляти правосуддя.

Правда, я проти того, як це є сьогодні в законі, щоб обирати 25-річних. Чого гріха таїти – були у нас прецеденти, коли авторитетні батьки намагалися зробити суддями своїх дітей, яким не виповнилося й 25-ти. Я за те, аби цей закон змінити, але обирати суддями треба молодих людей з тридцяти років. Такі фахівці мають уже відповідний стаж роботи і певний життєвий досвід.

Богдане Михайловичу, ми вже говорили про те, що в суспільстві склалася думка про недовіру суддям. І, очевидно, вона не безпідставна. Але цікаво, чи відчували ви особисто і ваші колеги-судді будь-який тиск – з боку посадових осіб області, силових структур, центральної влади?

Треба визнати, що до революційних подій випадки тиску були, але цей тиск був непрямий, завуальований.  Не було такого, що хтось з посадовців дзвонив або приходив у судове засідання. Але вони могли діяти через прокуратуру – адже прокуратура є учасником процесу. Та й авторитет прокуратури завжди вважався вищий, ніж судовий. Хоча і по закону, і особливо зараз, у післяреволюційний час – я вважаю – авторитет судів має бути вищий, ніж авторитет будь-якого правоохоронного органу. Цього, до речі, вимагає і Рада Європи, і це є правовим європейським стандартом, що суд має бути, по суті, третьою владою в державі.

Ви зачепили проблему якості судових рішень. У цьому контексті: як би ви прокоментували факти звернень громадян України, в т. ч. громадян Прикарпаття до Європейського суду. Таких фактів все більшає – тільки з початку року в нашій області зареєстровано понад два десятки таких звернень до Європейського суду. Зрештою, добре відома нам минулорічна справа громадянина Савицького з Городенки, якому за рішенням Європейського суду держава Україна виплатила-таки 150 тис. євро…

Є така проблема. Однак я хочу звернути увагу нашої громадськості, що Європейський суд більшість рішень прийняв проти України не в частині неякісного правосуддя – більшість рішень Євросуду стосується проблеми виконання судових рішень. Це є проблема нашої держави, економічні наші негаразди. Рішення суду обов’язкове до виконання, але, на жаль, реалії такі, що не завжди рішення виконуються, І держава це розуміє. Думаю, що будуть прийняті такі зміни до чинного законодавства, зокрема щодо виконавчого провадження, які позитивно вплинуть на рівень виконання судових рішень. І надіюсь, що після революційних змін таких прикрих випадків у нас не буде. Я навіть у цьому впевнений.                         

Розмовляла Наталка Гуслянка