«Ми врахували урок 2014 року. Сучасні націоналісти об’єдналися», – Руслан Кошулинський, майбутній кандидат у президенти України

Автор: Турій Роман

28 Гру, 2018 13:05

«Ми врахували урок 2014 року. Сучасні націоналісти об’єдналися», – Руслан Кошулинський, майбутній кандидат у президенти України

Руслан Кошулинський – досвідчений політик та ідейний націоналіст, котрого на майбутніх президентських виборах будуть підтримувати не лише ВО «Свобода», а й Командир “Української добровольчої армії” Дмитро Ярош,  “Правий сектор”, Організація Українських Націоналістів, Конгрес Українських Націоналістів та “С14”. Як вдалося обєднатися, та чи є шанси перемогти  – у розмові з майбутнім кандидатом у президенти України.

Читайте також: У Франківську на Вічевому майдані колядували діти з Донеччини (ФОТО)

– Напевне, для вас це не новина, але після вашого висунення кандидатом у президенти, немало так званих експертів заявили, що «Свобода» і Тягнибок «зливають» вибори. Мовляв, Кошулинський менш популярний і його знають мало людей… Тож, чи правда це?

– Єдиний кандидат у президенти від націоналістів – це дуже вагома заявка на перемогу. І «Свобода», і наші колеги-підписанти Національного маніфесту чудово це розуміли, тому розпочали обговорення щодо обрання єдиного кандидата. Щоби досягти єдності в націоналістичному колі, лідер «Свободи» Олег Тягнибок відсунув свої амбіції та запропонував обрати таким кандидатом Руслана Кошулинського – екс-віце-спікера, члена партії з 1996 року, учасника російсько-української війни. Наші побратими-націоналісти претензій не мали й підтримали пропозицію Тягнибока.

– Вас підтримали одразу п’ять націоналістичних сил, чи важкими були переговори?

– В націоналістів трохи по-іншому, ніж у лібералів. Сідають чоловіки за стіл, домовляються, тиснуть руки. І все. З шести підписантів «Національного маніфесту» п’ятеро зголосилися, шостий поки ні. Дмитро Ярош, «Правий Сектор», ОУН, КУН, «Тризуб», С14. Тобто сучасні націоналісти об’єдналися.

– Медійно здалося, що партія «Національний корпус» залишилася за бортом так званих коаліційних переговорів. Вони й справді не знали, що інші гравці на правому полі збираються висувати вас кандидатом?

– Це не відповідає дійсності. На превеликий жаль був частковий ігнор, впродовж трьох місяців вони не комунікували, не виходили на зв’язок. Чи це були особисті амбіції, чи зовнішній вплив – можна здогадуватися. Але не було хоча б розмови з серпня. Вже після 14 жовтня була зустріч, але знову жодної комунікації. Не можу говорити про причину.

– Цьогорічна єдність є нетиповою для націоналістів за ввесь час незалежності. Чому так сталося?

– Направду нетипова. Бо у нас є гіркий досвід парламентських виборів 2014 року. Екзит-поли показують 7%, отримуємо 4,75%. «Правий сектор» – 1,8%. Навіть якщо додати ці два результати, і за умови об’єднання перед виборами – був би ще набагато кращий результат. Ми вивчили і врахували це урок.

Не можна йти окремо ні на президентську, парламентську кампанію, ні на місцеві вибори. Враховуючи, що опоненти мають набагато більший ресурс, в тому числі медійний. Тільки таким чином треба знімати всі зовнішні чинники, об’єднуватися, йти однією командою.

– Що націоналістів наразі не влаштовує в нинішній Україні?

– Олігархічна система управління Україною триває. Олігархи мають політичні партії, депутатів, фракції у парламенті. Вони створюють умови для розвитку не українців, а олігархічного бізнесу. У ТОП-100 найбагатших українців, в десятці – ті самі, Ахметов, Пінчук, Коломойський, Порошенко, які збагачуюься у 12 разів швидше, аніж Україна і її громадяни.

У 2001 нас було 52 млн, нині неофіційно 32-36. Всі їдуть закордон, і немає мотивації повертатися. Навіть з грошима, заробітчани не бачать можливості себе реалізувати, бо не створюються умови для ефективного бізнесу, втілення задумів. Завдання націоналістів – викорінити економічні і політичні причини витіснення українців. Зараз у нас сировинно-експортна економіка. Починаючи від Міносвіти, яке вимагає від лікарів знання англійської. От навіщо педіатру в Турківському чи Надвірнянському районі знати англійську мову? Краще б той час витратити на навчання медицини. Це закладаються умови, аби медик мав можливість працевлаштування закордоном.

Тому сьогодні завдання українців – усунути олігархів від управління Україною, подолати олігархат і закінчити війну. Це два основні напрямки боротьби. Бо після Революції Гідності ми лише усунули Януковича, але ліквідації наслідків його управління не відбулося. Прийшли люди і сіли на схеми Януковича і живуть при тих самих умовах.

– Як це зробити, коли риторику націоналістів експлуатують не лише націолістичні сили? Той же Порошенко і не лише він, інші партії, які близькі тим сам олігархам.

– Так, це є кон’юнктура, як в бізнесі. Зараз в Україні підйом українства, і ці політичні сили, як бізнесмени від політики, намагаються цим максимально користати. Це як китайська підробка – люди, які ніколи не сповідували ідей, нині їх декларують, але це не означає, що завтра вони будуть втілювати їх. От ми чуємо, віра, мова, армія. Але бюджет ЗСУ на 1,5 млрд менший, аніж інші силові органи країни. Може є програма будівництва житла для військових? Немає. А може програма військового кораблебудування, враховуючи ситуацію на морі? Ні. Зате закуплені річкові катери, які мали йти в Казахстан, і при трибальному штормі вже не можуть стріляти. Куплені, бо зроблені на заводі, який колись називався «Ленінська кузня».

Таких протиріч дуже багато. Просили ми 5% від ВВП на армію – цього немає. Нині вчителька, медсестра і олігарх лише від зарплати платять 1,5% військового збору. Але ще в 14 році ми пропонували оподатковувати військовим податком прибутки олігархів, а не з мінімальної зарплати. Заробили 10 млн – віддайте 10%. Бо країна воює, треба переоснащуватися, це величезні гроші. Наш бюджет ЗСУ – 3 млрд доларів, США 718 млрд, москалів – 70 млрд. Бо інакше будемо втрачати людей, такі закони війни.

– Чи вже визначилися, якою буде ваша виборча компанія?

– Олігархи мають не лише заводи і фракції, вони ще мають ЗМІ. Коломойський має «1+1», «2+2». Пінчук – ICTV, «Новий», СТБ. Ахметов – «Україна», Фірташ і Льовочкін –«Інтер», Порошенко – «П’ятий» і так далі. Тому наш ресурс – наші прихильники. Спробуємо дійти в кожну квартиру, до кожного. Маємо приклад успішний з Європи, у Франції команда Макрона мала зайти у 350 тисяч будинків, і вони це зробили. Якщо ми зможемо змобілізувати наших прихильників – думаю це потужніша агітаційна компанія «очі в очі», ніж через медіа.

Однодумці наші, в тому числі союзники – залучаємо всіх. Не пускають нас на телевізор, або дуже дорого – ми підемо цим шляхом, мережею наших прихильників, аби донести позицію і програму. Хто кандидат, що він пропонує і що зробить для України.

– До речі, з огляду на час, що минув, чому після Революції Гідності люди не підтримали «Свободу» на останніх виборах до парламенту?

Тут кілька чинників.

Ми тоді були невигідними. Не пам’ятаю таких випадків, коли екзит-поли не співпадали з даними ЦВК. Ще й в менший бік. Та на жаль це так відбулося.

Тоді було 30 тисяч дільниць, і ми не змогли ефективно боротися. Охендовський залишався, і навіть потім получив орден від Порошенка, ми розуміємо за що. Плюс ми йшли окремою колоною, з тим же «Правим Сектором», який мав 1,8% відстотків. Ми цей урок отримали.

– Як вирішити головні проблеми держави – війна з Росією, корупція влади, безробіття? На Вашу думку, окупований Донбас варто повертати політичним шляхом?

– Перемагати сьогодні на зовнішньому фронті одним чинником – дипломатичним чи військовим – не вдасться. Має бути потужна армія, переформатування Нормандського формату, бо хочемо чи ні, але Франція і Німеччина є економічними партнерами Московії. 30% газу в Європі – московський. Через «Північний потік-2» ми будемо втрачати до 3 млрд доларів. Нам потрібні сильніші партнери, США, Британія. Мав консультації дипломатичні з ними, я питав – чому штаб НАТО не ставлять в Україні? Адже у поляків немає тої армії, що у нас, немає досвіду прямого протистояння з Росією. Там кажуть, що визнають це, і навіть вчаться від нас. Але є одна умова – поляки передбачувані і надійні. А у нас – незакритий кордон, бізнес московський процвітає. Кум Путіна, Медвечук – представляє Україну у Мінську. Тобто ми не є передбачувані.

В економічному плані – аби наповнити бюджет, і дати можливість українцям заробляти. Треба налагоджувати все. Ми підготували низку антиолігархічних законопроектів, які виведуть нас із колоніальної системи. Зараз в Україні фактично немає середнього класу – ним визнають себе всього 4% українців. У Європі, розвинених країнах – від 50 до 80% працюючого населення. Треба дати можливість малому бізнесу розкритися, дати пільги. Не можуть конкурувати малі бізнесмени, коли банківські ставки кредитів одинакові для різних за потужностями бізнесами. Треба заборонити приватизацію стратегічних підприємств, приватні монополії, перегляд вже приватизованих об’єктів.

А космічна галузь? Наша агенція немає жодного супутника, а її бюджет – 87 млн. Аваков, напевне, має більше на автомобілі. А ми не маємо можливості за кордоном стежити, за полями, лісами, річками, морями. Ці всі послуги із зондування ми закуповуємо.

Щодо корупції – нині зо сім органів боряться з корупцією. Але вони йдуть «по верхах», про причини явища не йдеться. Викорінення немає. В нормальних умовах вистачить одного контролюючого органу. Ввесь розвинений світ з нас дивується, по тому ж Насірову…Нема боротьби з причинами корупції.

Також наполягаю на можливості відкликання депутатів. Бо зараз вони гарно куплені олігархами, добре засипали гречкою. І виконують їх волю. Суддівська система – поки не буде люстрації, поки не буде можливості обирати місцевих суддів – доти суддя буде залежати від того, хто їх призначив, від Ради правосуддя, а не від людей. Те саме з начальниками поліції на місцях. Потрібен механізм їх відкликання.

– Як керівництво партії оцінює роботу своїх однопартійців на владних посадах? Зокрема голови облради Олександра Сича і мера Івано-Франківська Руслана Марцінківа?

– Оцінити дуже легко. Пройшовся по місту, і люди вітаються та дякують – це якісний показник. Інша річ – об’єктивна. Це і найвища відзнака ПАРЄ для Івано-Франківська, яку отримало місто у 2018. Дуже позитивна ознака, як з іншими радами голосуються звернення до центральної влади щодо тарифів, заборона трансляції російськомовного продукту чи проводиться рік ОУН. Тобто ті речі, яких чекають люди. Очільники міської і обласної влади тут ефективні. Є і механізм підтримки, який засвідчує кроки і дії у інфраструктурних проектах, культурних. Чи підтримує їх громада? Бачу, що так – починаючи від відкриття пам’ятника народному вчителю чи будівництву нового моста в Пасічну, це ж проблема десятиліть для Франківська. Тут вже є що порівнювати навіть зі Львовом, я думаю що більше франківців сьогодні задоволені своїм рідним містом, вирішенням проблем громади. Це і транспортні проблеми, і ремонт та благоустрій вулиць, доріг, дворів. Навіть можливість відзначити новорічні свята у своєму мікрорайоні, а не їхати у центр. Та й кількість туристів, порівняно зі Львовом, разюче росте.

– Проблема Івано-Франківська, на думку багатьох його мешканців, – це свавілля забудівників. Можете підказати меру-однопартійцю, як зберегти незалежність від такого вагомого лоббі?

– Завдання забудовника – отримати гроші. Завдання людей – отримати максимальний комфорт для проживання. Як цей баланс отримати, це найважливіше. Бо ж будувати треба, місто розвивається.

У нас є правило: якщо перед видачею дозволу не спілкувалися і не радилися із місцевими мешканцями, ви не маєте права виносити це на голосування. Шкода, що блокується право місцевого референдуму. Тому має бути максимальне опитування і розмова з мешканцями. Інвестор має донести мешканцям переваги нових об’єктів, що вони поруч відчувають – новий садок, школа, чи сквер. Таким є принцип «Свободи».

Розмовляв Роман ТУРІЙ

Фото Юрій ВАЛЬКО

Приєднуйтеся до каналу “Галки” у Telegram - найважливіші та найсвіжіші новини одразу у Вашому телефоні! 


Loading...