Нещодавно завершилося перше коло першості другої ліги області з футболу сезону 2018-2019 років, за підсумками якого оновлені болехівські «Карпати» посіли 8 місце серед 12 команд.
Даний результат є доволі непоганим, адже споглядаючи турнірну таблицю, із приємністю констатуєш, що від 5 місця нас відділяє всього 1 очко, від 4 місця – 4 очки, а від призового 3 місця – 7 очок, які, без сумніву, не є недосяжним результатом, щоб наздогнати суперника, пишуть на сайті sport.if.ua
Для того, щоб трішки привідкрити завісу за лаштунки команди і зрозуміти чиїми зусиллями твориться болехівський футбол сьогодення ми взяли коротке інтерв’ю у голови правління ГО ФК «Карпати» – Болехів» Романа Романюка.
– Романе Володимировичу, останніми роками Ви практично не буваєте у Болехові, але все ж таки погоджуєтеся стати біля керма футбольного клубу, незважаючи на доволі складний період для команди.
– Так. Пропрацювавши 9 років у Болехові, протягом яких, зокрема, займався і життєдіяльністю болехівських «Карпат», і вихованням молодих футболістів, я прикипів до болехівського футболу. Саме тому, навіть після переїзду у 2011 році до Києва, я постійно цікавився долею «Карпат» та власних вихованців, які згодом і складали кістяк команди. Це Роман Дяків, Роман Курец, Роман Вігак, Михайло Романишин, брати Назар і Денис Богаткіни, Микола Лесів та інші. Я тішився їхніми здобутками та разом з ними переживав невдачі. Тому пропозиція знову очолити команду змусила мене серйозно над нею задуматися.
Я мав плідну зустріч із Ярославом Бунчаком, людиною, яка більшість свого життя присвятила болехівському футболу. Разом з ним, після декількагодинних дискусій, ми прийшли до спільного рішення щодо подальшого вектору розвитку «Карпат». Ми зійшлись на тому, що ставку, насамперед, треба робити на власних вихованців, як сьогодні, так і у близькому чи далекому майбутньому. Звичайно, для досягнення такої цілі потрібна консолідація зусиль всіх зацікавлених сторін: керівництва клубу, тренерів (як клубу, так і ДЮСШ) та міської влади. Не останнє місце у досягнені поставленої мети повинен зіграти патріотизм, бажання працювати та відданість своїй справі.
– І як керівництво міста поставилося до Ваших ідей? Чи знайшли Ви там підтримку?
– У нас була розмова із міським головою Богданом Мельником. Він, проаналізувавши два останні сезони висловив свої побоювання щодо доцільності укомплектування команди легіонерами. Але, почувши наше бачення щодо становлення майбутньої нової команди, підтримав наші починання та дав зелене світло для подальшої роботи.
– Не будемо вдаватися у всі тонкощі Вашої роботи щодо відновлення команди. Давайте зупинимося на якомусь одному завданні, яке для Вас виявилося найскладнішим. Що це було?
– Найскладнішими були пошуки головного тренера команди. Нам потрібна була людина, яка б не тільки на належному рівні вела тренувальний процес, а й яка б стала нашим однодумцем, пройнялася тією ідеєю поступального розвитку «Карпат». Не тренер-заробітчанин на один сезон, а тренер-наставник, який би взяв під опіку майбутню молоду команду та супроводжував її не один рік.
– І Ваш вибір зупинився на Василю Міськіву? Чи були ще якісь кандидатури?
– Кандидатур на пост головного тренера я розглянув доволі багато. Проте одностайно зупинився на Василю Омеляновичу. Виступаючи з ним пліч-о-пліч за долинський «Нафтовик», а згодом і за болехівські «Карпати», я запам’ятав його як старанного, наполегливого та відповідального гравця, патріота своєї держави, про що засвідчило його рішення у розпалі неоголошеної війни піти добровольцем у складі 80-ої окремої десантно-штурмової бригади захищати нашу державу на східному кордоні. Саме тому я був упевнений у тому, що він справиться з поставленими завданнями.
– Підсумовуючи нашу розмову, чи не могли б Ви дати свою оцінку виступам команди у першому колі?
– На жаль, я мав змогу спостерігати наживо досить мало матчів. Але не хотів би оцінювати команду надто критично, адже на всю пророблену роботу потрібно дивитися з різних сторін. Одним з визначальних аспектів є величезний потенціал тих молодих виконавців, котрих нам вдалося зібрати та об’єднати у команду. Це один з основних наших здобутків і головного тренера зокрема. І саме Василю Омеляновичу, на мою думку, найперше потрібно поставити запитання щодо оцінки виступу команди.
– Спасибі Вам, Романе, за приділену нам увагу.
– Немає за що. Завжди радий поспілкуватися. На все добре.
Ми скористалися порадою Романа Володимировича та зустрілися із головним тренером болехівських «Карпат» для того, щоб поставити і йому кілька запитань.
– Василю Омеляновичу, ми знаємо, що Вас іще минулого року запрошували на посаду головного тренера «Карпат», але ви тоді відмовилися.
– Так. Це правда. Але про причини мого рішення зараз говорити вже не актуально.
– Що ж спонукало Вас пристати на аналогічну пропозицію цьогоріч?
– Найперше, це авторитет тих людей, які звернулися до мене. Романа Романюка та Ярослава Бунчака я знаю як відданих футболу людей. Тому після нашої розмови у мене не залишилося сумнівів щодо можливості втілення у життя їхніх напрацювань. Звичайно, я чудово усвідомлював який об’єм роботи мені доведеться осилити, але це мене не лякало, а навпаки спонукало до праці, адже це був іще один виклик для мене. Виклик, котрий дозволяв реалізувати себе в улюбленій справі всього мого життя.
– Чи розмовляли ви перед прийняттям рішення щодо тренерської роботи ще з кимось, окрім керівництва клубу?
– Я побував на прийомі у міського голови для того, щоб самому оцінити настрої влади щодо футболу обласного рівня у Болехові. Чесно кажучи, я був приємно вражений рівнем обізнаності Богдана Михайловича щодо всіх тонкощів місцевого футболу. У нас відбулася продуктивна розмова, яка дала мені ще один поштовх до прийняття правильного рішення.
– Якими були Ваші перші кроки на посаді головного тренера?
– Я почав із підбору гравців. Виступаючи за команду села Тяпче у чемпіонаті Долинського району з футболу, я мав змогу на власні очі споглядати всіх найкращих футболістів нашого регіону. Це, безумовно, стало моїм козирем. Тож перші декілька місяців пройшли в індивідуальних спілкуваннях із потенційними гравцями болехівських «Карпат».
– Як бачимо, Вам таки вдалося зібрати команду.
– Так. Знаючи смаки та вимоги болехівських уболівальників, які вже встигли скучити за перемогами та хорошою змістовною грою улюбленої команди, я ставив собі за мету створити команду, яка б радувала глядача та не відступала від принципів раніше обраної стратегії розвитку команди.
– Василю Омеляновичу, коли Ви приступили до повноцінних тренувань?
– До тренувань ми приступили дуже рано, у другій половині лютого. Провели 9 тренувань та 2 контрольні гри, за підсумками яких я орієнтовно визначився з майбутнім складом. Після зимового тренувального збору, футболісти продовжували грати у командах району, за які вони виступали до цього. І тільки 13 липня, перед початком нового сезону, команда знову зібралась у повному складі. Основну увагу під час тренувань я звертав на покращення фізичної форми гравців та вдосконалення їхньої роботи з м’ячем.
– До якого результату, на Вашу думку, привели всі затрачені Вами зусилля?
– 19 серпня «Карпати» стартували у першості другої ліги області з футболу домашнім матчем проти команди «Медик-Лісівник» з Солотвино і перемогли 2:0. Цей результат став найкращим показником нашої роботи. Звичайно, у подальшому ми грали в нічиї і поступалися більш сильним, або більш везучим командам. На мою думку, протягом першого кола ми не добрали 4-5 залікових очок, котрі були втрачені через брак досвіду виступів гравців на такому рівні, часті вимушені ротацї складу та інші непередбачувані обставини. Тобто нам є над чим працювати. Головне, що ми бачимо і визнаємо свої помилки та не знімаємо із себе відповідальності за результат.
Сьогодні ж основним завданням є збереження наявної команди та точкове підсилення проблемних ланок команди до старту другого кола.
Користуючись нагодою, хочу подякувати меценатам, які фінансово підтримали ФК «Карпати» – Болехів та допомогли нам виконати всі фінансові зобов’язання, взяті на себе перед гравцями, суддями, обласною федерацією футболу тощо. Це Руслан Шиян, Петро Шмега, Ярослав Савич та Василь Чудик.
– Спасибі Вам за приділений нам час!
-Це Вам спасибі за проявлену цікавість. Буду радий спілкуванню і в майбутньому.
Окрім інтерв’ю із керівництвом «Карпат» ми вирішили поцікавилися думкою щодо успіхів місцевої команди у пересічних уболівальників. Всім бажаючим поспілкуватися ми поставили однакові запитання: скільки матчів Ви відвідали; як оцінюєте гру команди у першому колі; хто, на Вашу думку, є лідером команди та чи потребує команда підсилення? Ось що із цього вийшло:
Василь Чудик (президент ФК «Карпати» у 2001-2005 роках): Я був присутній на всіх матчах. Гру команди у загальному оцінюю позитивно, про що свідчать і перемоги, і нічиї із сильними суперниками. Серед команди хотів би виділити нападників Романа Гірного та Романа Турмиса, а також півзахисника Святослава Неспляка. Глядач Болехова вимогливий і підсилення обов’язково потрібне.
Григорій Русак (вболівальник зі стажем): Відвідав усі матчі. Оцінка гри позитивна, адже залишається реальний шанс поборотися за 4-5 місце. Команді потрібно інтенсивніше тренуватися для кращої зіграності, що неможливо без відповідального ставлення гравців до тренувань, як до календарнлї гри. Лідерами команди на даний момент є Руслан Кузьо та Святослав Неспляк. Підсилення потрібне, але раціональне.
Ярослав Савич (приватний підприємець): Присутній був на 5 матчах. Вірю, що командою обраний правильний шлях – це і перехід у 2 лігу, і ставка на власну молодь та вчорашніх футболістів районних змагань. Вірю, що в другому колі команда додасть у результативності, адже у розпорядженні тренера є два хороші нападники – Роман Гірний і Роман Турмис. Тільки як вберегти їх від закордонних заробітків? Це болюче питання сьогодення. Щодо підсилення команди, то в цьому питанні повністю покладаюся на тренерське рішення.
Любомир Каричорт (лікар): Вболівав на усіх матчах. Команда зіграла на максимумі своїх можливостей, а в деяких іграх навіть перевершила сама себе. Кидається в очі велика самовіддача гравців та бажання грати у футбол. Склад команди доволі рівний, тому виділити когось складно. Непогано проявили себе воротар Віктор Шмаль та захисник Олег Сосенков. А щодо підсилення, то воно обов’язкове!
Роман Кулик (приватний підприємець): Був присутній на всіх матчах. Розуміючи, що команда молода, зібрана з району і не має ігрової практики, оцінюю гру у першому колі загалом позитивно. У команди є характер і бажання вчитись грати у великий футбол. Когось важко виділити, але гол забитий головою в падінні Романом Турмисом можна прокручувати і показувати дітям на уроках футболу. Будучи реалістом розумію, що підсилення команди залежить від фінансування, але у міру можливостей підсилюватися потрібно однозначно.
ФОТО ТИЖНЯ
