“Спочатку було смішно, потім стало страшно”, – підприємець Віталій Заріцький про земельний конфлікт з міською радою

Конфлікт між компанією “Тора-10” та міськрадою, який тліє вже три роки, перейшов у публічну площину, коли 15 січня цього року Господарський суд області визнав право забудовника на орендовану земельну ділянку в межах вулиць Галицька-Витвицького в мікрорайоні “Пасічна”. Натомість міська рада подала апеляційну скаргу і наполягає, що фірма забудовує територію, відведену під сквер “Первоцвіт”. Мешканці сусідніх із ділянкою будинків підтримали позицію міськради. ЗМІ почали стежити за протистоянням, франківці обговорюють судовий процес у соціальних мережах, а градус полеміки інколи зашкалює.

Де беруть початок суперечки довкола землі? Які умови запропонованої підприємцем “мирової угоди” та чому міськрада її проігнорувала? Які перспективи скверу “Первоцвіт”? Чи існують компромісні варіанти розв’язання конфлікту та які наслідки за собою потягне кінцеве рішення суду для обох із сторін? Про це журналіст “Курсу” поговорив з керівником будівельної компанії ТОВ “Тора-10”, підприємцем Віталієм Заріцьким.

– Поясніть детальніше історію питання і, власне, з чого виник конфлікт довкола цієї території.

Різні дискусії щодо цієї земельної ділянки виникали ще з 2006 року. Тоді цю територію орендувала інша фірма. Свого часу вона підготувала проект забудови, який передбачав за кошти самого інвестора збудувати нову дорогу від вулиці Галицької до обласної лікарні. Але ця пропозиція розбилася об спротив жителів сусідніх будинків. Вони не хотіли, щоб машини їздили у них під вікнами. Тоді цей мікрорайон втратив хорошу перспективу розвитку інфраструктури.

У 2010 році цю земельну ділянку міська рада передає в оренду фірмі “Тора-10”. У 2011 році я став власником та директором компанії. Вже тоді були всі дозвільні документи на будівництво, був чинний договір оренди. Ми розпочали першу чергу будівництва і здали об’єкт в експлуатацію, а міськвиконком присвоїв будинку адресу. На той момент жодних конфліктів не було.

У 2012 році підприємство почало будівництво другої черги. Ось тоді у депутатів міськради від ВО “Свобода” почали виникати питання. Потім на будівельний майданчик почали виходити люди зі своїми претензіями і питаннями. Найцікавіше, що ці активісти не є старожилами Пасічної. Їхні будинки збудовані буквально в 2010-му. Під час довгих пояснень і демонстрації на вимогу активістів усіх дозволів міська рада відкрила генеральний план міста. Виявилося, що і будинки сусідніх мешканців, і наша територія позначені зеленою зоною. Але ж міськрада сама видала дозвіл на будівництво, а функціональне призначення землі – під забудову. Відтоді ми почали переговори з представниками влади та мешканцями сусідніх будинків про досягнення якогось компромісу.  Але конфлікт тільки загострювався.

– Ви говорили про “мирову угоду”. Що саме Ви запропонували і як відреагувала протилежна сторона?

Ще задовго до рішення міської ради, яке стало початком судових позовів, фірма ТОВ “Тора-10” пропонувала частину орендованої нами території площею 0,9 га передати місту для облаштування скверу “Первоцвіт”. На той час ми були готові долучитися й до самого облаштування скверу. На такий компроміс пішли місцеві активісти, але міська влада не відреагувала на нашу пропозицію. Саме ми були ініціаторами облаштування скверу “Первоцвіт”! А зараз різного роду активісти і депутати-“свободівці” звинувачують нас у тому, що ми забудовуємо сквер, про який самі ж вперше і заговорили. Це нонсенс, продукт хворої “свободівської” фантазії.

Насправді дуже важко спілкуватись, коли багато людей не можуть одностайно зійтися на одній спільній позиції для напрацювання компромісу. Розумію, будівництво – це завжди тимчасові незручності для сусідів. Але будинки, в яких вони живуть, теж свого часу будувалися і були комусь не до вподоби. Якби влада реагувала на кожну негативну репліку про те чи інше будівництво, то Івано-Франківськ взагалі б не розвивався, квасився б у власному соку, а франківці любувалися б стагнацією міста. Ще важче вести перемовини, коли на цьому пересмикують місцеві недополітики, щоб показати свою вагомість.

У випадку з “Тора-10” жителі будинку, який зводився поруч кілька років тому, зараз заважають будувати інший будинок. Причина протестів у тому, що він закриє вигляд з вікна. Активісти просто борються за краєвид. Добре, якщо ми уявимо, що виконуємо усі забаганки протестуючих, то просто доведеться закрити фірму, яка створює робочі місця і рухає нещасну франківську економіку. Після цього міський бюджет втратить 20 мільйонів гривень. Потім, за цією логікою, міський бюджет ще кілька мільйонів вкладе у будівництво скверу, зрубаємо дерева, постелимо там бруківку і вкопаємо кілька лавочок і цим дамо заробити “свободівським” фірмам. На цьому всьому ВО “Свобода” зробить собі піар і на наступних виборах пропхає місцевого “свободівського” депутата ще раз в міськраду. А хтось подумав про наслідки? Порахував явні і потенційні втрати, які несуть за собою ці безглузді дії? Я вже не згадую про імідж міста та створення інвестиційно привабливого клімату, який є тільки на папері.

Впевнений, що міська рада свідомо проігнорувала нашу пропозицію. “Свобода” вирішила зробити з мене ворога і боротися зі мною на догоду електорату. Хочу наголосити, що на цей час компромісна мирова угода, за якою ми віддаємо 0,9 га землі під сквер “Первоцвіт”, ще актуальна. Я теж представник громади Івано-Франківська і теж хочу, щоб на “Пасічній” був сквер. І якби не “свободівські” рішення, “Первоцвіт” могли б збудувати ще на початку 2014 року.

Ми прийняли рішення йти на компроміс. Але зараз розумію, що ситуація була набагато цікавіша для партійних лідерів як червона ганчірка, якою можна розізлити людей і пройти на виборах.

– У будь-якому разі процес перемовин закінчився і перейшов у формат судових спорів. Які саме рішення влади Івано-Франківська Ви оскаржуєте?

Сама міська влада не мала до нас жодних питань, бо вона ж сама надала дозволи. Були питання з представниками ВО “Свобода”. Вони спровокували штучний конфлікт і зробили з нього інформаційну війну. Вони самі збурювали людей, а потім самі ж приймали рішення, бо мали більшість у міськраді.

Ми не прийняли ті правила діалогу, який нам пробували нав’язати. Закон на нашому боці, у нас є усі дозвільні документи. Будівельну компанію безліч разів усі перевіряли – від СБУ до Держархбудконтролю. Перевірки нічого не дали – ми працюємо в рамках закону. Тому представники правлячої партії вирішили зупиняти будівництво будь-якими методами, навіть якщо це суперечить законодавству.

В 2013 році на сесії Івано-Франківської міської ради депутат від “Свободи” Роман Харук, який нібито відстоює інтереси мікрорайону, просто з голосу пропонує прийняти рішення не продовжувати договір оренди з ТОВ “Тора-10”, а “свободівська” більшість дружньо піднімає руки “за”. Абсолютно нікого не цікавило, що інвестор тут уже кілька років будує, є уся дозвільна документація, витрачені кошти. “Свободу” не зупинило навіть те, що саме її голосування суперечить регламенту, затвердженим процедурам та порушує закон. Тому ми прийняли рішення відстояти правду в суді. Вже потім, коли “Свобода” зрозуміла, що рішення прийняла поспішно, відвела земельну ділянку, яка є предметом розгляду в суді, під сквер. Потім розробила проект скверу “Первоцвіт”, а уже зараз виділила більше 1 мільйона гривень на його облаштування і почала роботи. На основі одного незаконного рішення вони  вибудовують цілий картковий будинок із завідомо нікчемних рішень.

– В чому причина? Бо, ймовірно, конфлікт з активістами є швидше приводом для таких рішень міської ради, а не причиною…

Причина у підходах. З 2010 року в Івано-Франківську до влади прийшла нова політична сила – ВО “Свобода”. Вона досить агресивно вийшла на політичну арену. Тільки зараз стало зрозуміло, що їхнім завданням був пошук гострих проблем, створення конфліктів, щоб за рахунок піару нарощувати рейтинг і заводити депутатів у раду. Інколи ці конфлікти мали місце. А там, де треба було підняти рейтинг кандидата в депутати для гарантованого виграшу на виборах, – проблеми висмоктували з пальця. Але ті проблеми, які були незручні в силу певних інтересів, залишалися без уваги і про конфлікт швидко забували, бо “Свобода”  переключала увагу на нового ворога. А в нас же вибори тривають весь час, циклічно – то одні, то інші. Тому причину конфлікту я бачу виключно в бажанні політиканів здобути рейтинги.

Як представник будівельної компанії я зіткнувся з цим особисто. Спочатку було смішно, а потім стало страшно. Я бачив, що ця партійна структура може переступити через будь-якого підприємця, через закон і усі можливі процедури для задоволення власних інтересів, для дешевого піару. Вони шукають ворога, знаходять його і борються з ним на публіку. При цьому, будучи владою, не враховують інтереси міста та усі ті збитки, які принесе ця війна для громади. Вони просто голосно кричать, а люди вірять їхнім маніпуляціям.

Я, звичайно, був до цього готовий. Коли пробував знайти компроміс з керівництвом міста, мені натякали, щоб я подумав про своє ім’я, імідж і репутацію забудовника. Ми не прийняли ті “правила гри” і вирішили підтримувати наш імідж попри ті “натяки”. Це імідж людей, які живуть за законом, працюють згідно з чинним законодавством та в рамках дозвільної документації. Це наша принципова позиція. Тому ми оскаржили рішення міськради. Натомість влада вийшла за межі судового процесу. Міська рада переступила закон, прийняла ряд рішень щодо спірної території і самовільно розпочала облаштування скверу. Для них банальний політичний піар вищий будь-якого закону.

– Тривають суди. Зараз земельна ділянка просто заростає бур’янами?

До рішення суду, яке вступить в законну силу, заборонено будувати і використовувати цю територію. З нашого боку жодних робіт не відбувається. При цьому ми платимо за оренду землі, а місто бере у нас ці гроші. З 2010 року ми вносимо 17 тисяч гривень в міський бюджет щомісяця. Додатково сплатили 600 тисяч гривень пайового внеску. Місто розуміє, що земля в нашому законному користуванні, але продовжує свою циркову виставу, починає будівництво скверу, при цьому далі затягує суд. Активісти тим часом намагаються встановити хрест, обливають мене брудом і заявляють, що мене як забудовника треба на ньому повісити. Я не реагую на такі речі, я співчуваю цим людям.

Взагалі, в мене таке враження, що у міській раді юристи відсутні, а в юридичний відділ набрали письменників-фантастів. Вони роблять сквер, до якого матиме доступ кілька будинків, бо відсутній доступ з центральних вулиць. Виходить такий собі приватний сквер “імені Романа Харука”.

Не втомлюся повторювати: міська влада не має права вчиняти жодних дій щодо спірної землі до остаточного рішення суду. А найближче судове засідання відбудеться 31 березня в Львівському апеляційному суді.

– Ви принципово йдете до кінця…

А як інакше! Ми обрали законний спосіб захисту своїх прав і стоїмо на ньому до останнього.

– … міська рада теж, судячи з усього, піде до кінця.  Ви згадували про наслідки. Якими вони будуть, якщо суд задовольнить позов ТОВ “Тора-10”? І що будете робити, якщо рішення суду буде на користь міської ради?

Не хочеться доводити конфлікт до крайнощів. Тому я не втрачаю надію і бачу 4 реальні варіанти розвитку ситуації.

Перший – це “мирова угода”. Місто отримає землю під сквер, а ми зможемо покрити збитки і вкладені інвестиції. Мікрорайон отримає сквер “Первоцвіт”, а міський бюджет ще й наповниться нашими податками.

Другий варіант передбачає, що ми виграємо усі суди. Тоді міська рада, як орендодавець, змушена дати нам можливість добудувати те, на що були видані дозволи у 2010 році. А в початкових проектах будівництва сквер “Первоцвіт” не передбачений. Ми будемо змушені будувати за проектом, який нам затвердила сама ж міська влада.

Якщо суд виграє Івано-Франківська міська рада (а це вже третій можливий розвиток подій), ми будемо повертати кошти, які платили за оренду. В цьому ключі є й четвертий варіант – найгірший. В договорі оренди є пункт, який дозволяє нам через суд повернути всі наші інвестиції, кожну втрачену копійку. Оскільки фірма не отримала запланованого прибутку з інвестицій, міський бюджет буде змушений компенсувати завдані нам збитки.

Зрозумійте, я керівник великого підприємства. Моє завдання – створювати певні блага для жителів Франківська, отримувати прибуток, платити людям зарплату, сплачувати податки і забезпечувати працівників роботою в майбутньому. На цей час я найкраще виконав пункт про забезпечення роботою. Роботу дав усім: депутатам міської ради, працівникам структурних підрозділів, юристам міськвиконкому, які зі мною судяться, журналістам, які це все описують, і так далі. Але підприємство не створило ту інфраструктуру, яку запланувало, і не отримало відповідного доходу. А причина банальна – міська влада навмисне мені в цьому перешкоджає. Тому відсутній варіант, коли ми просто опустимо роки, розчаруємося і просто так подаруємо це “Свободі”.

– Незважаючи на фінал сьогоднішніх конфліктів, Ви і далі працюватимете у будівельній галузі?

Скажу щиро: є така думка, що це останнє моє будівництво. Але, як то кажуть, “ніколи не говори ніколи”. Можливо, просто реалізовуватиму себе в цій галузі в іншому місті. Будівельна компанія, яку я очолюю, через створений владою “бізнес-клімат” у місті вже змушена скорочувати робочі місця, а люди тепер на біржі праці. Хто буде працювати замість нас, китайці? В Івано-Франківську наші перспективи похмурі, бо ми не попадаємо в коло близького оточення “свободівської” влади. Мені навіть передали, що я входжу в трійку найбільших ворогів партії “Свобода”. Цим можна пишатися (сміється). Я колись підтримував “Свободу”. Це правильна партія, але з неправильними людьми. Мені близьке в цій партії все: назва, ідеологія, програма. Але не подобаються люди, які використовують її для примітивної комерції. Працювати в системі координат, коли або ти домовляєшся з “ким треба”, або твій бізнес знищують, мені особисто гидко.