Василь Абрамів – керівник обласного осередку Правого сектора і зять провідника Дмитра Яроша. Воює у зоні АТО, нещодавно повернувся із села Піски, однієї із найгарячіших точко країни. Каже, що між українцями панують міфи про те, що на фронті, якщо іде обстріл «Градами», то це вірна смерть. Про не громадянську війну, мобілізацію, п’ятий батальйон, алкоголізм на фронті і Дмитра Яроша у побуті, читайте у нашому інтерв’ю.
Читайте також: У Франківську поліція провела обшук у квартирі добровольця АТО
– Російська пропаганда малює із бійців Правого сектора справжніх монстрів, які вчиняють дії за межею логіки. От Ви як представник Правого сектору уже пили кров російських немовлят?
– Ми завжди жартуємо, коли журналісти приходять. Говоримо, ну що, давай друже Іване, підемо вип’ємо по чарці крові немовлят. Це злий жарт. Так само і про рабів.
– Ви уже маєте тих двох рабів? Ставки, до речі, уже ростуть. Тепер сепаратисти запевняють, що українським бійцям пообіцяли по п’ять рабів. То скільки у вас їх є?
– Ну то, звичайно, знову ж таки чорний гумор. Його на фронті завжди використовують.
– Знову ж до теми російської пропаганди, яка ще з часів Майдану, робила із представників Правого сектора справжніх борців, навіть та ж інформація про візитку Яроша, яка не згорає. До цих всіх заяв, про Правий сектор мало хто що знав. Тобто можна вважати, що Росія вам зробила успішний піар?
– Ну, звичайно, кожноденні ролики про страшного Дмитра Яроша і про кровопивець із Правого сектору, дали свій ефект. Навіть та ж інформація про візитку Яроша, все згоріло, а візитка Яроша лишилася. Це стало шедевром тоді і займало топові місця у всіх новинах. Це дало свій певний ефект. Я просто думаю, що Путін хотів застрашити свій народ.
– І йому, мабуть, це певною мірою вдалося, бо Нацгвардія і Правий сектор – це дві таки великі страшилки.
– Розумієте, Нацгвардія – вона не щось нове. Це старі ВВшники, ну частина ,це перша і друга рота, які прийшли з Майдану. А все решта, це ті самі внутрішні війська, їх просто в інакшу форму переоділи. У них не піднялося ні духу морального, ні нічого. Вони як і були слугами тої системи, так і лишились.
– Тобто ви в них виграєте по рівню страшності і «кровожерності»?
Я вам скажу, що кожен командир батальйону просить хоча би два-три хлопці із Правого сектору, бо вони там, як цементуюча суміш. Вони є зразком дисципліни, порядку, виконання наказу. Командири хочуть таких бійців мати коло себе.
– Кажуть, що з дисципліною на фронті не все зовсім у порядку. Начебто на блок-постах військові можуть розпивати алкоголь. А ваші хлопці не п’ють?
– У нас є військово-польова жандармерія Правого сектору, яка слідкує за порядком, дисципліною, саме на фронті. У нас є такий пункт: несанкціоноване вживання алкоголю. Воно карається. Ми розуміємо, що війна виснажує, що є певні моменти, коли людині треба зняти стрес, але про це має знати командир. Якщо це буде відбуватися без відома командира, то всі будуть покарані. Але в армії є така проблема.
Алкоголь – це другий ворог нашої армії. Перший ворог – це Російська імперія, а другий – це алкоголь. Дуже багато військових знімають стрес алкоголем. Алкоголь як валюта (сміється). Є саботаж через алкоголь. Десть 20 відсотків смертей теж через алкоголь.
– Це як, випили і почали один в одного стріляти?
– Ні-ні. Наприклад, йде обстріл «Градами». Командир каже: без потреби не тинятися по території, а хтось там собі випив і пішов. Впав «Град» чи міна, і уже смерть. Безглузда, бо просто не треба було там ходити.
Я би хотів сказати, що алкоголь роз’їдає свідомість і пильність. Людина не стежить за ситуацією, яка відбувається довкола.
– Про цю проблему уже навіть почали говорити на рівні Генштабу і вирішили брати на фронт військових психологів, аби боротися із нею та із іншими проблемами, допомагати бійцям. У вас роль психологів виконують капелани?
– Так у нас є заснована капеланська служба Добровольчого українського корпусу, у нас в Пісках навіть церква є. Вона недобудована, снаряд «Граду» попав, збив одну із дзвіниць, купола. Але капелани там працюють, сповідь приймають, там якраз моральна розрядка іде, психологічна рівновага настає.
– Ви самі нещодавно були у Пісках. Яка ситуація на фронті, це ж одна із найгарячіших точко в зоні АТО?
– Ті, хто там багато пробув, мають уже впевненість пересуваючись між будинками. Вони вже знають кожен клаптик землі там. Той, хто там пробуде більше десяти днів, він уже буде орієнтуватися, звідки ворожа техніка б’є, яка відстань, який снаряд летить. Якщо він бачить, що з тої сторони багато вистрілів, то, значить, нас зараз «накривають» «Градами». Треба просто вчасно заховатися, щоби не бути дурною жертвою, так хлопці і роблять. Звичайно, завжди відбувається артилерійська дуель, я на артилерії був. Ми працюємо по них, вони працюють по нас.
Дуже велика проблематика, що у нас немає бронетехніки, немає танків, немає БТРів. У нас було два БМП-2 ми їх забрали на ремонт, тому що, розумієте, в бій не підеш у напівзремонтованій техніці.
– Що це за техніка трофейна чи то вам може дали в Міноборони?
– Ми переважно забираєм те, що солдати лишають. Вони йдуть в біга, залишають свої позиції, залишають техніку. Ми приїжджаємо, відбиваємо її у сепаратистів і забираємо собі. Ремонтуємо, доводимо до пуття. І все, тоді у нас є своя техніка, якою воюємо на користь української держави.
– А от ще по Пісках, там батальйон ОУН стоїть…
– Стояв.
– Уже не стоїть?
– Там «Град» впав, лише два трьохсотих забрали. Їхній штаб розбомбили. Там такий радіо перехват був. От коли сепаратисти сильно нас накривають «Градами», деякі хлопці кажуть їм «не попали, не попали». А коли попали і пішло «медиків, медиків, до штабу ОУН медиків», сепаратисти тобі сміються: «Нє попали? Вот попали», по нашій рації. Вони нас слухають, ми їх слухаєм. Живий радіообмін деколи відбувається, особливо ввечері. Такими палкими словами в одну і в другу сторону. Багато так само чути і кавказького акценту.
– Тобто йде не громадянська війна, як любить дехто розказати?
– Проти нас в Пісках стоїть три російських артилерійських батареї. Це війна повномасштабна з Росією відбувається. У нас просто немає засобів, щоби піти вперед далі. Держава своїм деколи не має що дати, а не те що нам. Але ми обходимося, тримаємо позиції, нікого не пропускаємо.
– Якщо така ситуація в державі, то чому на рівні Головнокомандувача не приймаються рішучі рішення? Ви за воєнний стан?
– Я за воєнний стан.
– Чому ж тоді його не вводять? Це діють якість таємні домовленості між Порошенком і Путіним, про які говорять у ЗМІ чи війна це спосіб заробітку і влада цим вигідно користається?
– Я думаю, що вони розуміють, що не буде йти притік кредитів, не буде що дерибанити, і існування цієї влади скоро закінчиться. Тому вони хочуть, щоби у такому форматі відбувалася ця війна. Але росіяни, я думаю, не зупиняться на тих територіях, які є зараз. Вони захочуть просунутися вперед, з’єднатися з Кримом, ну і, звичайно, розколоти Україну. Я думаю, що в Путіна саме це і в голові.
– А які регіони в першу чергу опиняться під загрозою вторгнення – Херсон, Харків, Одеса?
– Я думаю, що перш за все – це буде Одеса і з’єднання з Придністров’ям. У Херсоні більш нейтральна ситуація. Хоча там все залежить від дій місцевої влади.
Далі буде…
Розмовляла Олеся Ткачик
ФОТО ТИЖНЯ
