Вбивця Мар’яни Захарук сидів за гратами за насильство, а напередодні злочину потрапив під амністію

9-річна Мар’яна Захарук із села Рожнів Косівського району на Івано-Франківщині 7 червня, в неділю, пішла в магазин і не повернулася. Через півтори доби її понівечене тіло знайшли за 300 м від дому.

“Біля 12.00 Уляна (мати Мар’яни 31-річна Уляна Захарук. — “ГПУ”) попросила малу піти по хліб, олію. Крамниця недалеко — від хати хвилин 10. Мар’янка побігла стежкою між річкою та хатами, щодня нею до школи ходила. Взяла сотню, все купила. У селі бачили, як верталася з олією, пачкою соняшникового насіння та морозивом. Додому не дійшла, — плаче 50-річна Валентина Попадюк, тітка Уляни, пише Gazeta.ua. — Годину мати не панікувала. Думала, що дочка дорогою зустріла друзів та й забавилася. Тоді послала свою молодшу сестру Роксолану її відшукати. Та пройшла до магазину й назад — нема. Уляна сама пішла — не знайшла. На ноги підняли все село. Люди казали, що останній раз її бачили біля річки Рибниці. Обійшли вздовж і впоперек. Знали, що не могла втонути, річка мілка. Під вечір задзвонили в міліцію”.

Приїхали також рятувальники й кінологи з п’ятьма собаками. Разом із селянами на пошуки зібралася 81 людина. Обшукали лісопосадки, береги річки, порожні будинки. Дитини не знайшли.

“Лише в понеділок під вечір забиту Мар’янку побачили недалеко від дому. Те місце ми тричі проходили, лампочками світили — нічого не було. Тут людно, відпочивальники смажили шашлики. Хтось би побачив. Дитину вбили в іншому місці, сюди підкинули тіло, — продовжує Валентина Попадюк. — На місце, де знайшли, нікого не пускали. Міліціонер за голову вхопився: “30 років у міліції, такого жорстокого вбивства не бачив”. Моя сестра — бабця малої — розповідає, що живіт ножем розрубали. Порізане лице, руки, ноги, не було очей”.

Медекспертиза встановила: дитину задушили. Вже мертвій завдавали ножові поранення.

Мар’яну хоронили в закритій труні в сусідньому селі Кобаки поряд із могилою старшого брата, який помер 10 років тому. У цьому селі живе Іван Захарук, батько Мар’яни, вони з Уляною розлучені. Дівчинка з матір’ю, вітчимом Романом і сестрою 12-місячною ­Вікторією жили в Рожневі.

“Кожен створив свою сім’ю, але підтримували дружні стосунки. Мар’янка любила і батька, і вітчима. Обох татом кликала. Роман із нею грав у футбол, ­робив уроки. Іван часто привозив подарунки. На похороні на Іванові лиця не було, плакав: “Ворогові не побажаю бачити те, що я побачив”. Уляна дитину не бачила. Все просила, аби відкрили труну, хотіла сказати, що вона її любить, — ридає Валентина Артемівна. — Тепер її накололи, сидить біля доньчиної фотографії й каже, що то неправда”.

Біля школи виставили порт­рет Мар’яни Захарук із чорною стрічкою.

“Мар’янка добре вчилася, за рік у табелі одна шістка, — каже завуч Рожнівської школи 57-річна Марія Ясінська. — Закінчила третій клас, але надто швидко подорослішала. Її сім’я не дуже грошовита, скромні люди. Вітчим працює на пилорамі, мати — у декреті. Мар’янка знала ціну кожній копійці. Колись однокласницям зізналася: “Я не тільки не можу собі дозволити щось купити, але не можу собі дозволити у мами просити”. Допомагала по господарству, сестричку гляділа. Одразу було видно, що Мар’янка багато працює — у школі дошку акуратно витре, пил зітре, вазонки попідливає. Обоє батьків про неї дбали. Тато на останній дзвоник купив новий одяг, взуття”.

“У справі Мар’яни спершу затримали двох неадекватних. Вони не розуміли, що від них хочуть, відпустили. Підозрювали приїжджого — лисого, бородатого. У ці дні він з’явився у селі, поселився в закинутій хатині. Після цієї історії зник. Є дівчинка, яка наче бачила, як він тягнув Мар’янку, а та пручалася, — каже місцевий підприємець 39-річний Михайло Халамандро”.

За тиждень правоохоронці провели 50 експертиз, опитали майже 600 людей. Затримали місцевого жителя 28-річного Романа Ящевського. Він зізнався у скоєному.

У Рожнові кажуть, Роман навчався у школі-інтернаті для розумово відсталих. Його засудили на два роки за спробу зґвалтування. Із в’язниці вийшов на півроку швидше — попав під амністію.

Селян міліціонери не впустили на відтворення злочину. Бояться, щоб ті не вчинили самосуду.

“У нього в селі живуть мати й молодший брат Василь. Брат — розумний, працьовитий. Бідкається, як мають далі жити з таким гріхом, — каже Марія Ясінська”.