Володимир Війтишин — Архієпископ і Митрополит Івано-Франківський Української Греко-Католицької Церкви. Під його опікою на Прикарпатті відбуваються масштабні Хресні Дороги, прощі та чимало інших молитовних заходів. Також активно зводять нові храми. До слова, Владика увійшов у рейтинг спецпроекту «Людина Року. ТОП-10 людей Івано-Франківська» у 2016 році.
Читайте також: Шопки, зірки та гості з близько 10 країн: у Франківську готуються до "Коляди на Майзлях" (ВІДЕО)
«Галка» кілька місяців намагалася записати з ним інтерв’ю, і ось, після однієї з прес-конференцій, Владика Володимир приділив 10 хвилин. За цей час ми не встигли запитати про все, що цікавить, але дізналися думку Митрополита щодо конфліктних ситуацій щодо храмів з Московським Патріархатом, чи потрібно Івано-Франківську велика кількість нових церков, якою має бути плата за послуги священика і як прикарпатцям не занепадати духом, коли є труднощі.
– Коли домовлялися про зустріч з вами, дізналися, що у вас дуже насичений графік. Розкажіть, як виглядає звичайний день Митрополита.
– Кожен день починається із молитви. Як духовні люди, ми маємо церковний розпорядок. Маємо Утреню, Літургію, є праця у курії та є виїзди на парафії. Впродовж дня є відвідування вірних, єпархії, зустрічі з владою щодо спільних питань. Завершується день також молитвою.
– На Прикарпатті вже у кількох парафіях виник конфлікт з Московським Патріархатом, який хочуть витіснити. Це набуло розголосу, навіть почалися судові процеси. Хто винен у цій ситуації та як владнати ці суперечки?
– Конфлікту як такого з Московським Патріархатом на релігійному грунті немає. А згаданий конфлікт виник зовсім давно. Він за храми, де є громади, а немає будівлі, церкви, у якій можна молитися. У певній мірі можемо мати жаль на попередню владу, бо не подбали про те, що зареєстрована громада немає де молитися.
Але хочемо сказати й добрі, позитивні слова. У час Незалежної України маємо сотні збудованих храмів із допомогою меценатів, влади. Земельні ділянки надавалися та надаються. Є тільки окремі моменти непорозумінь.
Читайте також: Ситуація навколо коломийської церкви Московського Патріархату не наша ініціатива, – єпархія УГКЦ
– Як переконати простих вірян самим не розпалювати ворожнечу на цьому фоні?
– Кожна сварка, кожна ненависть – це гріх. А гріх походить не від Бога, а від злого духа. Злий у світ хоче кинути камінь непорозуміння. Ми, як християни, маємо відповідно відноситися один до одних з любов’ю, пожертвою та спільною допомогою.
От ми є свідками того, скільки людей поїхали закордон на заробітки. Є наші люди у Польщі, Італії, Іспанії… Подивіться, як там. Місцеві люди дають можливість у своїх храмах молитися нашим українцям, запрошують наших священиків. Є багато наших громад по всьому світі. Ми ж християнський народ. Вони поїхали, щоб прогодувати сім’ї, але очікують повернення додому. Це добрий приклад, який не має робити непорозуміння, але має робити добру річ – спільну молитву.
Там пускають, як кажуть, на почерговість, а у нас між собою можуть сваритися, називати себе християнами, але не пустити до храму.
– Ви сказали, що в області зводять чималу кількість церков. Чи є у цьому потреба? Багатьох це обурює. Показовим є приклад будівництва церкви на Валах.
– Мені страшно говорити, що наші люди можуть піднімати такі направду особисто для мене важкі питання. Що таке храм? Храм – це будинок для Бога. Це робили наші предки, робимо ми, і будуть робити після нас. Найкраще, що у світі можна зробити, – це зробити Богу дім, подяку від нашої громади, села чи міста. Ми стараємося, щоб вони були красиві та гарні.
Просто хотів би подивитися тим людям у очі. Коли ми будуємо ресторани, спиртзаводи, то це нам потрібно? Божий храм, лікарня, школа, садочок – це має бути у нашому місті.
Франківськ розвивається. Архітектура мала би це планувати. Ці християнські речі тисячі років є на наших землях. Говорити про те, щоб ми мали тільки те, що збудували наші предки, мені якось встидно.
Читайте також: “Робимо святу справу для міста”, – прихильники будівництва церкви на Валах зустрілися з противниками (ФОТО)
– Іноді старші люди бідкаються, що тепер люди не так часто ходять до церкви, як раніше. А ви яку тенденцію спостерігаєте?
– Я б так не сказав, це крилаті слова. Цього ніхто ніколи не рахував, ніхто не знає. Знаємо, що більшість людей приходять до храму у час Великого Посту, у великі свята. Є наші християни, які щоденно є у храмі, є такі, які тільки по неділях, а є й однорічники.
Нам потрібно працювати не тільки у церкві, а й у родині з батьками. Якщо ми хочемо Божого благословення у наших родинах, в Україні, то маємо постійно просити у Господа про нього, а не бігти до храму тільки тоді, коли сталася біда чи терпіння. Це має бути нашим обов’язком – щоденна молитва і молитва у Божому домі.
– Буває, чуємо нарікання на священика, який поза церквою не дотримується цінностей, які б мав поширювати. Чому так і яким він має бути?
– Священика хочуть бачити святим. Але Господь поблагословив, що священики виходять з нас, з людей. Це найкраще видно, коли висвячують священика. Він стоїть у храмі вірних, стоїть разом із людьми, тоді з-поміж людей вибирається особа, яка має право проходити у святая святих і приносити жертву перед Богом. Звичайно, ми хочемо від цих людей найкращої поведінки та розуміння. Розуміємо, що ми всі люди.
Гарно сказав свого часу Любомир Гузар про корупцію у суспільстві, країні й у духовенстві. Є ціле суспільство, з нього ми вибираємо і священика. Кого ви нам даєте, того ми маємо. Якщо ми чимось дорікаємо, то дорікаємо всім – батькам, вчителям, всім разом.
Ми не можемо церкву поділити на духовенство та вірних, тоді не буде церкви.
Читайте також: Патріотизм – це любити своє і поважати чуже. Найяскравіші цитати Любомира Гузара
– Якою, на вашу думку, має бути плата за його послуги? Часто чуємо, що послуги священника дорого обходяться.
– Не знаю, як у інших конфесіях, але ми пам’ятаємо – з самого початку по сьогодні певні питання базуються на пожертві, яку дає в міру можливостей і бажання. З іншої сторони, священик теж людина, він постаріється, прийдуть болячки, потрібна пенсія. Треба, щоб він мав хоча б мінімальну заробітну плату, яку встановлено у державі. Моя думка така – заробітню плату, яку має вчитель у школі, я б дав священику у церкві.
– Людям важко жити, зважаючи на низькі зарплати, високі тарифи, особисті проблеми. Порадьте, як не занепадати духом.
– У цьому питанні не можна всіх стригти під один гребінець. Є олігархи. Хіба їм погано жити? Але є й ті, кому важко – одиноким, хворим, є ті, котрим потрібна допомога. Важкий час. Ми живемо нижче прожиткового рівня, немає місця праці у багатьох.
Тільки тим, що ми будемо плакатися, питання не вирішиться. Нам потрібно працювати над змінами, проводити реформи і йти далі в нашому розвитку. Наші люди, які є в різних країнах світу бачать нові технології господарювання і ті прекрасні нові й позитивні речі покликані принести в Україну. Це буде великою допомогою в нашому розвитку. Нехай Бог благословить всіх, хто працює.
Читайте також: Тисячі прикарпатців вийшли на Хресну дорогу в Івано-Франківську (ФОТО)
ФОТО ТИЖНЯ
