За рік 13 дітей із інтернатних закладів області отримали наставника

28 вересня в Urban Space 100 презентували проект наставництва для дітей сиріт. Випускник інтернату – хто він? Куди йому йти? Як знайти себе в житті? Як не поповнити сумну кримінальну статистику?

Читайте також: Члени громадської ради ігнорують засідання комітетів

Це обговорили під час презентації представники спілки “Об’єднані дітьми” та присутні.

“Ми всі займалися благодійністю, і рік тому виникла ідея, чому б не об’єдантися, робити щось велике, результативне, великий крок до змін”, – каже волонтерка Мар’яна Циганин про створення спілки.

Волонтер Олександр Тусик зазначив, що більшість думає, коли хоче допомогти дітям, що їм потрібні солодощі, іграшки.

“Так, це дає щось, але не вирішує проблеми”, – сказав Тусик та зачитав статистику в Україні щодо дітей із інтернатних закладів.

Всього є приблизно 3 тисячі 900 таких дітей, 5% із них – діти зі статусом, тобто можуть бути всиновлені. Однак більшість хоче всиновити маленьку дитину.

Кожен 7 вихованець інтернатного закладу намагається вчинити самогубство, кожен 5 стає безхатьком, кожен 2 іде на злочин, і лише 1 отримує вищу освіту.

“Бачачи цю статистику, питання, чи є потреба в наставництві, відпадає саме собою”, – каже Тусик.

Наставник – це повнолітня особа-особистий друг окремої дитини.

Сам проект наставництва розпочав свою діяльність у 2009, однак офіційно став існувати з 2016. За рік роботи волонтери провели 4 тренінги для майбітніх наставників, які закінчили 36 осіб, ознайомили з проектом більше 600 осіб, підписали меморандум з усіми організаціями, які дотичні до теми наставництва, 13 дітей отримали свого особистого друга.

Однак волонтери звертаються до інших підтримати проект. Це може бути профорієнтаційна робота з дітьми, наставництво, допомога у працевлаштуванні тощо.

“Ми багато чого зробили, але насправді цього дуже мало”, – сказала Циганин.

Після офіційної частини презентації волонтерка Світлана Самарська розповіла на прикладах, чому наставництво потрібне. Зокрема, розповіла про 12-річну дівчинку з неблагополучної сім’ї, яка за час дружби з наставником навчилася висловлювати свої емоції та стала впевненішою.

“Вона написала листа зі словами любові своєму наставникові. Це був лист із помилками, небагатою лексикою, але вона писала: “ти мій найкращий друг”, “ти найкрасивіша”, “я люблю тебе”. Весь лист був обмальований сердечками і квіточками”, – каже Самарська.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: А ти знайдеш мою маму? Як живуть та про що мріють важкохворі вихованці Залучанського дитбудинку (ФОТО, ВІДЕО)