Започаткований у Івано-Франківську проект “Вавилонська бібліотека” видасть “Порнографію” Ґомбровича
15 Лип, 2015 11:15
В кінці серпня у проекті «Вавилонська бібліотека» вийде нова книжка – гротескна, філософська, іронічна, екзистенційна «Порнографія» Вітольда Ґомбровича, ілюстрована художником з Прикарпаття Євгеном Самборським.
Видання готується до друку спільно з «Видавництвом Старого Лева». Переклад з польської зробив Олександр Гриценко. Художник Євген Самборський укладав візуальний ряд. Книжка вже в друці, очікується через кілька тижнів.
Автор Проекту Роман Малиновський розповів “Галці” про роботу над “Порнографією”.
“Я відповідаю за книжку і грубо кажучи я віддаю замовлення. Тому завжди оцінюю, хто міг би це зробити найкраще і чисто на інтуїтивних відчуттях, вирішив віддати ілюстрування «Порнографії» Євгену, здалося, що Гомбрович, то – його. І мені дуже тішить, коли людина, що працювала над книжкою, каже, що ця книжка ніби для мене написана.”
Як повідомляла “Галка”, книжка “Порнографія” не має ілюстрацій, і тільки на двох форзацах є два зображення. Лише ззаду є вкладена певна серія фотографій, створена Євгеном Самборським. Вони мали б бути з перфорацією, щоб людина могла їх використовувати як листівки чи закладки.
1943 рік, окупована Польща. Двоє підстаркуватих митців (сам Вітольд Ґомбрович, що веде оповідь від першої особи, та його приятель Фридерик) приїжджають до маєтку свого друга, де сподіваються знайти спочинок від кошмару окупації. Невдовзі їх захоплюють взаємини двох підлітків — доньки хазяїна маєтку Гені та юнака Кароля, який тимчасово живе в цій родині. В уяві Вітольда та Фридерика вони створюють ідеал незрілої краси, проте в житті не виявляють жодного інтересу один до одного. Друзі, котрими рухає прагнення хоч якось обґрунтувати рештки власних уявлень про світ, зведених нанівець війною та навколишнім хаосом, прагнуть будь-якою ціною наблизити одне до одного Геню та Кароля, створивши таким чином ідеальний симбіоз юної краси. Вітольд та Фридерик розпочинають режисерувати небезпечний спектакль, задіюючи мешканців маєтку як мимовільних акторів, а реальні пристрасті, почуття, внутрішні інтриги та зовнішні небезпеки — як драматургічні засоби цієї п’єси в реальному часі.