Депутат міської ради Андрій Грималюк до Дня студента поділився із читачами «Галки» спогадом із студентського життя. Історія щодо приїзду тоді ще кандидата на пост президента України Віктора Януковича до Івано-Франківська, коли у нього кинули яйцем. Був вересень 2004 року.
Читайте також: Франківський студент переміг у Всеукраїнському бібліотечному фестивалі «Читач року» (ФОТО)
«Зранку перед парами активні студенти з усіх ВУЗів міста зібралися у центрі, пішли колоною до Прикарпатського, куди мав приїхати «проффесор» і саме там, ми планували його тепло зустріти, – розповідає він. – Колона вся не пройшла, бо силовики закрили підходи до університету, тому кожен добирався до цілі як міг. Всіма правдами і неправдами добирався до цілі і я – пройшов через лінію правоохоронців, потім ще якісь СБУшники підходили і питали куди я йду. Чим ближче до цілі, тим гарячіше. Тут я розумію, що при ймовірній перевірці мого рюкзака, мене на зустріч з «проффесором» недопустять.
У рюкзаку були наліпки опозиційні до Кучми, про Януковича-зека, якісь плакати і банка клею ПВА. Всього багато, бо в ніч перед тим ми обклеїли периметр ПНУ. Хотіли гарно зустріти «нашого» кандидата. І от треба було це все десь діти.
Не доходячи до університету десь 100 метрів, заходжу я у під’їзд будинку по правій стороні, піднімаюся на самий верхній поверх. Там був дуже широкий підвіконник. Швиденько витягую та кладу на нього банку ПВА, витираю рукавом відбитки пальців на ньому, поспіхом протер плакати і наліпки. Зробив все як у серіалі «CSI – New York» та пішов на зустріч. Далі було яйце і ви вже все то знаєте…
Через тиждень іду на вокзал, як і всі «доїзджєючі» студенти, отримувати сумку з села. Водій автобуса мене впізнає, єхидно усміхається і питає, де мій паспорт. Питання мене здивувало, бо паспорт я завжди носив у рюкзаку у меншій кишеньці, там де і всі наліпки…І тут я усвідомлюю масштаби трагедії!!! Але водієві не можна то показувати, бо я ж не знаю чи він «наш» чи «їхній» і кажу, що не знаю де паспорт. Він каже, що мене чекають. Махнув рукою, щоб я пішов за ним. Йшов я за ним недовго, метрів 30-ть і, як то кажуть,«все життя перед очима пролітає» і вже бачу, як виганяють з університету, як сварить мама, і як я з Дмитром Романюком їду у Товмачик отримувати ступінь «Доцента».
Підводить мене водій до палатки, де якась жіночка пиріжки продає, каже тій продавщиці: «Це він». Чоловік йде геть. Вона оцінює мене поглядом і повільно витягує з-під прилавка мій паспорт та звіряє побачене з фото у документі. Мило посміхається, протягує паспорт і якось так пошепки і з повагою: «Моя подружка там живе. Вона нікому не сказала.»
Мені як гора з плеч. Подякував. Повертаюся до водія, беру передачу з села і на наступний день на пари ми запізнилися…».
Впродовж 17 листопада читайте на «Галці» веселі та цікаві історії відомих іванофранківців із студентського життя.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Як Юрко Филюк і 16 друзів один чебурек їли, як нардеп Соловей був купідоном, Марцінків розказав, як з голоду вкрав у гуртожитку курку, як ректор Медуніверситету корівники і теплотраси будував, як Вадим Войтик у потязі газети перепродавав, Оксана Савчук розповіла, як ставилися до єдиного у групі хлопця, як Назар Павлів яблука в кишенях носив, як Вітенко в гуртожиток ходив, Студентські спогади: як Олексій Кайда одружився після другого курсу.
ФОТО ТИЖНЯ
