В Івано-Франківську 7 жовтня відбулася презентація нового роману Тані Малярчук “Забуття”. Він є спробою авторки відновити втрачені сторінки історії України. У ньому йдеться про політичного діяча В’ячеслава Липинського.
Читайте також: Франківські письменник і композитор - у шорт-листі номінантів на Шевченківську премію
Малярчук розповіла, що сім років тому вона зважилася на божевільний крок – виїхати на постійне проживання до Відня. Там вона відчувала страх втратити свою мову і коріння. Натомість вирішила “українізувати” для себе це місто.
“Виявилося, що жодне інше місто не надається до цього краще, ніж Відень”, – зауважила письменниця.
Після поразки визвольних змагань туди виїхало близько 50 тисяч українців, освічених людей, їхній відсоток серед населення повоєнного міста був дуже великим. Виходило більше десятка українських газет, а в кав’ярнях відомі українські діячі збиралися обговорювати політичні ідеї.
‘Цих людей, так званих “публічних інтелектуалів”, які займалися тільки тим, що мислили, було набагато більше, ніж тепер, – додав письменник Тарас Прохасько.
За словами Тані Малярчук, ці люди думали, що невдовзі повернуться до України. Були свято переконані, що більшовизм не пройде, що Україна надто селянська країна, селяни бунтуватимуть проти радянського режиму, який протриває всього кілька років. Однак бунти тривали до тридцятих років, Голодомору. Не повернувшись до України, видатні політики й інтелектуали розпорошилися по Європі, пам’ять про багатьох зникла безслідно.
Таня Малярчук назвала свій роман спробою пояснити історію 20-ого століття.
“Мені було важливо трохи реставрувати той час, показати, якою була Україна”, – сказала авторка.
Серед тодішніх діячів, як вона зауважила, було багато таких, про яких можна було б написати роман. Вона обрала В’ячеслава Липинського.
“Я його страшенно поважаю як мислителя, людину гідну, людину чину”, – заявила Малярчук.
В’ячеслав Липинський – поляк, який вирішив стати українцем. Був дуже начитаним, навчався в провідних університетах Кракова і Женеви. Володів найбільшою в Україні бібілотекою з політології та соціології. Найвищої кар’єри він досягнув у 1918 році, коли гетьман Павло Cкоропадський запропонував йому стати міністром, але Липинський відмовився і став натомість послом України у Відні. Потім він жив у містечку Райхенау, де лікувався від туберкульозу.
Малярчук зізналася, що перші сто сторінок роману переписувала п’ять разів, щоб зуміти передати поразку людини, яка віддала все за ідею, що згодом не втілилась.
“Липинський був одержимий ідеєю того, що має постати ідеальна українська держава”, – сказала письменниця.
Втім, авторка зазначила, що про історію – лише половина книжки. Друга – про жінку з теперішнього часу, яка змушена повертатися у минуле, щоб з’ясувати причини своєї життєвої кризи.
ФОТО ТИЖНЯ
