Горі – батьківщина Батька народів. Ставлення Сталіна до Грузії – питання неоднозначне. Історія каже, що вождь забив на рідну землю і тиранив її як всі інші. Однак у Горі завжди пам’ятали свого земляка. Йосип Джугашвілі, як відомо, народився в грузинському селі Горі та прожив там чотири перших років життя.
Будиночок, де народися Йосип Джугашвілі, ще за його життя надбудували павільйоном. Щось подібне збудували і в Туруханському краї – місці заслання Коби. До речі, єдиному місці, відки Йосип не зміг утекти.
Будиночок скромненький. А от музей – навпаки. Будували його ще за життя Вождя. Після смерті стало ясно, що музей має стати Меморіалом. Втім, подільші роки внесли корективи.
Як не дивно, музей пережив усі роки та епохи. І десталінізацію Хрущова, і стабільність Брежнєва, і перебудову Горбачова. Втім, саме за Брежнєва музей підремонтувався. Та й біля привратної скульптури Сталіна щоразу влаштовували піонерські та інші комуністічні ритуали.
Нині головної скульптури нема. У 2010-му шестиметрову скульптуру Вождя уночі знесли за наказом уряду Саакашвілі. Меншу копію зберегли біля входу в музей.
Власне експозиція займає кілька залів у сталіноготичній будівлі музея.
Часто згадується Ленін. От він тащить щось на суботнику.
А на цьому килимку слухає Сталіна.
Книжки Вождя Народів.
Один із залів.
Картинка з мамою. Яку Сталін, до речі, так і не забрав до Москви.
Великий Мао приїжджав до Сталіна. Два тижні диктатори ділили світ.
Кабінет Сталіна. Макет, звісно. Віндовз на компах був доісторичний.
Знаменита Герцоговина філор. Сталін струшував тютюн з цих цигарок до люльки.
А ось і люльки. Це насправді подарункові.
Зал подарунків. На тлі музея Алієва, звісно, слабувато.
Подарунки.
Ліванський кедр.
Вагон Сталіна. Кажуть, в ньому він їздив в Ялту і Тегеран. Хоча направду ніхто толком не знає, як Сталін в той Тегеран доїхав. А сам вагон подарували музею в 1980-х.
Нутрощі вагона.
Сральник Сталіна.
Ну і фінал. Так виглядав Мавзолей майже 10 років.
А це – одна 12 посмертних масок Сталіна.
ФОТО ТИЖНЯ
