Торгівці людьми непомірно наживаються на чорному ринку органів та тканин, примусовому сурогатному материнстві та купівлі-продажу людей з метою проведення дослідів над ними без їх згоди. Остання форма експлуатації відома і Карітасу Івано-Франківськ.
Читайте також: Ще однією заступницею Богдана стала франківка
Жінку з Прикарпаття, яка вже деякий час працювала на фазенді в Італії, заманили в кафе пропозицією кращої роботи та, підпоївши таблетками, викрали й помістили в лікарню, де протягом місяця їй регулярно вводили медикаменти та брали аналізи крові, тобто без її дозволу здійснювали вплив на її організм із застосуванням експериментальних методів.
Про це йдеться у статті Наталії Ковалів, працівниці проекту з протидії торгівлі людьми БФ «Карітас Івано-Франківськ УГКЦ».
Торгівля людьми також тісно пов’язана із торгівлею людськими органами і тканинами, які можна використовувати під час генетичних дослідів, магічних або релігійних обрядів, та найчастіше з метою трансплантації.
Міжнародні злочинні угруповання вже освоїли прибутковий ринок незаконної торгівлі органами, породжений величезним дефіцитом у донорській системі. Списки пацієнтів, які потребують сумісного органу, часто як останнього шансу на порятунок, ростуть кожного дня у цілому світі. Велика кількість хворих вмирає, так і не дочекавшись трансплантації. Усе збільшується й період очікування операції.
Так званий «трансплантаційний туризм» уже відомий і Україні, де бідність, безгрошів’я та складні життєві ситуації штовхають людей на продаж своїх органів або тканин. Міжнародна організація з міграції в Україні зафіксувала 14 випадків незаконного вилучення органів та одну спробу протягом 2004-2015 років. Однак через невисокий рівень обізнаності населення про цей вид злочину, дана статистика не відображає реальну ситуацію.
Усі охочі стати донорами повинні знати, що стаття 18 Закону України «Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людині» (1999 р.) забороняє укладання угод, що передбачають купівлю-продаж органів або інших анатомічних матеріалів людини, за винятком кісткового мозку.
Водночас принцип заборони на отримання фінансової вигоди з тіла людини чи його частин чітко зазначено в «Керівних принципах з трансплантації людських клітин, тканин та органів» Всесвітньої організації охорони здоров’я. Також згідно вищезазначеного Закону України взяття гомотрансплантата (за винятком анатомічних матеріалів, здатних до регенерації) у живого донора допускається у випадках, коли реципієнт і донор перебувають у шлюбі або є близькими родичами.
У живого донора може бути взято гомотрансплантат лише за наявності його письмової заяви про це, підписаної свідомо і без примушування після надання йому лікуючим лікарем об’єктивної інформації про можливі ускладнення для його здоров’я.
Загальновідомо, що коли відбір трансплантатів організовують посередники і торгівля ними стає бізнесом, життя, а тим більше і здоров’я донора захистити важко чи майже не можливо. Щоб переконатись, я поспілкувалась із заступником головного лікаря Коломийського медичного центру первинної медично-санітарної допомоги Віктором Плаксієм.
Пане Вікторе, наскільки безпечним є донорство органів?
Звісно, здоров’ю донора завдається певна шкода. Наприклад, ускладнення після видалення нирки бувають у 2-3% пацієнтів при благоприємних прогнозах і ідеальному проведенню операції, а саме: гострий інфаркт міокарду, тромбоемболія, панкреатит та інші. У подальшому житті такі люди повинні постійно контролювати роботу нирки, яка залишилась, та дотримуватися обмежень у роботі та повсякденному житті. Що стосується видалення частини печінки, то є можливість регенерації її тканин до первинних розмірів та забезпечення фізіологічних потреб організму, проте можливі ускладнення з летальними випадками.
Чи є тілесна травма у вигляді втрати органу чи його частини єдиною, від чого страждає донор?
Також донор зазнає психоемоційний стрес, який без лікування у психотерапевта чи психолога може дати незворотні ускладнення в психічному стані.
Які ще існують ризики при нелегальному донорстві?
Хоча і донор, і реципієнт є пацієнтами, при незаконній трансплантології увага лікарів може бути меншою до донора, який у результаті отримує знижений рівень стандартів медичної допомоги. Достатність клінічної бази, термін перебування в стаціонарі і подальше медичне спостереження донора можуть бути обмежені в післяопераційному періоді, так як це фінансово невигідно організаторам «бізнесменам». Звичайно, що такі операції мають проводитися тільки в сучасних клініках із сучасним новітнім обладнанням.
Як Ви вважаєте, чому в Україні, і в тому числі на Прикарпатті, є зловживання у сфері трансплантології?
Тисячі хворих, які очікують на пересадку органів, мала кількість наявних органів (за статистикою, в країні щорічно проводиться тільки близько сотні таких операцій, і майже всі з живими донорами), а також недосконалість законодавчої бази – це основні причини використання трансплантології в цілях збагачення кримінальними методами. Щоби покращити становище трансплантології, МОЗ України підготував оновлений проект закону з нормою про презумпцію згоди громадян щодо посмертного донорства органів. Зміна умов та порядку вилучення органів та інших анатомічних матеріалів у донора-трупа дозволить збільшити кількість органних та тканинних трансплантацій та уникнути зловживань у цій сфері.
ФОТО ТИЖНЯ
