Окрім торгівлі людьми задля так званих «класичних органів», існує також ринок інших частин тіла, а саме репродуктивних органів у сурогатному материнстві.
Читайте також: Ще однією заступницею Богдана стала франківка
Про це йдеться у статті Наталії Ковалів, працівниці проекту з протидії торгівлі людьми БФ «Карітас Івано-Франківськ УГКЦ»:
“Під час примусової вагітності чи примусового сурогатного материнства використовуються репродуктивні функції організму жінки, шляхом природного або штучного запліднення без її згоди та відбувається подальше примушування жінки до виношування.
Українські ціни на даний вид послуг, а також українське законодавство, яке не допускає можливості оспорювання материнства сурогатною мамою, та не зберігає за нею права залишити дитину приваблюють багато бездітних пар зі всього світу.
Останні дослідження та журналістські доповіді свідчать про збільшення кількості жінок, примушених до укладання договорів про сурогатне материнство та їх експлуатації в цій ролі.
Голландський доповідач з питань торгівлі людьми у звіті «Торгівля людьми з метою видалення органів та примусового комерційного сурогатного материнства» (2012р.) пояснює, як примусове сурогатне материнство підпадає під визначення торгівлі людьми.
Перш за все, сурогатні матері можуть вербуватися агенціями з сурогатного материнства або клініками, які надають допоміжні репродуктивні послуги. Їх можуть розселяти в спеціальному житлі, піддавати спеціалізованим медичним процедурам та контролю впродовж виношування та народження дитини, тобто фактично відбувається їх вербування, перевезення, передача, приховування або одержання.
Окрім цього, якщо жінка прийняла рішення стати сурогатною матір’ю під тиском або якщо жінці, яка живе в бідності, обіцяють велику суму грошей, а потім не сплачують, це може кваліфікуватися як примус із застосуванням сили або використанням вразливого становища. Примус становлять і випадки, у яких сурогатна матір, змінивши думку, не може припинити угоду про сурогатне материнство, підписану з агенцією до того, як відбудеться запліднення. А чи не здійснюється примус і після народження дитини, коли сурогатна мама не може розлучитися з дитиною після дев’яти місяців фізіологічної та емоційного зв’язку з нею?
Примусове введення ембріону до матки, будь-який фізичний дискомфорт під час вагітності, саме народження дитини та кількість високотехнічних вагітностей, через які проходить сурогатна матір – це все свідчення експлуатації та порушення основоположних прав на людську гідність та на цілісність тіла.
Фінансові вигоди, отримані від сурогатного материнства, є ще одним фактором, який може відіграти роль у визначенні того, чи має місце експлуатація. Дуже часто сурогатна матір отримує лише декілька відсотків від коштів, сплачених майбутніми батьками, а все решта забирають посередницькі агенції та клініки. Таким чином медичні технології стають засобом для людей, які заради створення чи рятування життя, використовують жінок як склад людських органів.
Важливим показником експлуатації є ситуація, коли фінансові ризики та ризики щодо стану здоров’я повністю або більшою мірою покладаються на сурогатну матір. А ризиків існує немало. Так, сурогатна вагітність дуже часто буває багатоплідною, є високий шанс виникнення позаматкової вагітності, у жінки може статись викидень із різними ускладненнями після нього. Типовою є ситуація, коли жінку змушують робити аборт на пізніх термінах вагітності, дізнавшись про вади в розвитку плода.
Зрозуміло, що жертвою цього злочину є сурогатна матір. Що стосується дитини, народженої в результаті сурогатного материнства, то вона є жертвою лише в тому випадку, коли існував намір її подальшої експлуатації. Але хіба не страждає дитина, якщо країна майбутніх батьків відмовляється визнати батьківство й національність? Або ж якщо генетичні батьки просто передумали забрати дитину? Чи не повертаємось ми знову до замкнутого кола, в якому дитина, перебуваючи у вразливому становищі, вслід за своєю біологічною мамою може стати жертвою торгівців людьми?”
ФОТО ТИЖНЯ
