“Галка” продовжує розповідати про побут і особливості Південної Америки, де зараз, на відміну від Європи, дуже тепло.
Сьогодні розповідь про транспортну мережу столиці Бразилії – Ріо-де-Жанейро.
Репортаж з місця події веде шеф-редактор “Галки” Вадим Войтик =)
В Ріо представлені, майже всі види громадського транспорту. Є і метро – дві лінії, що будуються з 70-х років. Є трамваї, навіть два види. Немає тролейбусів, але зате є автобуси. От про них в першу чергу і поговоримо.
Скажу одразу, це найстрашніший, але найпопулярніший вид транспорту. Найстрашніший – бо гасають як дикі звірі. Обганяють, підрізають… Хоча кому я розказую. Українцям все це знайоме – адже наші жовті маршрутки ведуть себе аналогічно.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:Світ очима “Галки”: Бразилія, Ріо-де-Жанейро (ФОТО)
А тому відома і причина – зарплата водіїв автобусів у Ріо прямо залежить від виручки. Вам все ясно?
Автобусних маршрутів безліч. Кількість номерів перевалила за тисячу. Звісно, значна частина дублюється, багато накладок чи навпаки, пропусків. Обслуговують маршрути кілька автобусних компаній. Приватних.
Самі автобуси є кількох типів. Всі – великогабаритні, але частина з кондиціонерами, частина – гроби на колесах. Буквально днями уряд дозволив підняти ціну проїзду з 3,50 до 3,80 ріала (множимо на шість аби вийшла гривня) і це спричинило масові протести. Є ціна і вища – для магістральних маршрутів.
Головний сюрприз чекає пасажира всередині. Значну частину передньої частина салона займає металева решітчаста конструкція з турнікетом, а іноді двома. Це – система обілечування пасажирів. Очевидно, такі майже тюремні умови викликані загальною культурою проїзду, яким славилось місто.
Але відколи з’явились ці штуки – кордон на замку. Гроші даються безпосередньо водію або кондуктору, який воссідає біля турнікету. Є варіант з електронними проїзними картками. Але списуються гроші з них вкрай повільно, картку треба тримати секунд п’ять, тож при посадці значної групи людей черга стає доволі серйозною.
Два турнікети встановлюють для розділення карткових і готівкових пасажирів. Але це нічим не помагає, адже платформа та сама. Ну і ширина цих проходів для деяких попастих бразилійок – непростий тест.
Ну і щодо культури поведінки. Здається, її тут контролюють доволі ретельно. Бо попри хамовиту манеру їзди, навіть найагресивніший водій з пасажирами був увічнивий. Переповнений автобус він все одно зупиняв на зупинках і терпляче пояснював жіночкам, що ті ніяк вже не влізуть. Потім закривав двері і давав газу.
Зупинки переважно на вимогу. Підняв руку – стали. Ну або натиснув кнопку в салоні. Переважно на зупинках. А от інформації власне на місцях зупинки автобусів – ніц. Навіть переліку маршрутів, я вже мовчу про інше.
Ось і табличка на вікні – ідея для франківських реформаторів. Напис такий. Як я кермую? І адреси для скарг, в т.ч. смс. Гарно?
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Світ очима “Галки”: Бразилія, Сан-Пауло (ФОТО)
ФОТО ТИЖНЯ
