Продовження фоторепортажу про те, як працівники комунальних служб розносять мешканцям міста повістки від військового комісаріату.
Звучить перший тривожний дзвінок у двері. Їх відчиняє батько військовозобов’язаного, якому принесли повістку. Каже, що син зараз у Португалії, але перед виїздом за кордон відвідав військкомат і повідомив, що буде покидати територію України.
Цю інформацію підрядник записує на корінці повістки.
За наступними дверима – знову батько отримувача. Коли його просять покликати вказаного у повістці громадянина, він не заперечує, просить зачекати хвилинку і зникає в глибині квартири. Потім повертається і відповідає, що, як виявилося, сина немає вдома, мабуть, він пішов на роботу.
Співробітник “ЄРЦ” пропонує передати йому повідомлення, що варто з’явитися на дільницю. Чоловік погоджується взяти повістку, але не підписати її. Комунальник відриває корінець, вручає повістку і йде далі.
Ці двері відчиняє привітна жінка, яка просить не боятися її і підійти ближче. З квартири чути, як галасують дітлахи. Вони прибігли до матері, щоб показати, яке ж чудове фото вийшло у них з телефона.
Жінка чемно запитує, хто і з якою метою до неї прибув, повідомляє, що її чоловік у такий час зазвичай на роботі. Без підпису погоджується передати йому повістку. Ну і ще розпитує, що означають усі ці повістки.
Триває блукання під’їздами у пошуках потрібного номера квартири.
Часом трапляються такі помешкання, двері яких не відчиняють. Іноді за ними тихо, іноді чути, як хтось ходить чи доноситься звук телевізора. У таких випадках працівник підрядника “ЄРЦ” відриває корінець і залишає повістку просто у дверях.
Хоча чи дійде вона до свого адресата у такому випадку? Чи, можливо, листок сповзе вниз до підлоги і його розгризе на шматки якийсь злий пес Бровко? Невідомо.
Ще одні двері. Відчиняє дівчина, яка називає себе двоюрідною сестрою військовозобовязаного. Каже, що він тут не проживає, і не знає, де він. Їй дають повістку. Знову без підписів.
Місцевий дядечко без проблем допомагає зорієнтуватись у номерах будинків.
За одною із адрес виходить чоловік – на вигляд років 30. Він пояснює, ким доводиться громадянину, вказаному у повістці.
Спокійно спілкувався, допоки кореспондент Галки здалеку не сфотографував загальну картину їхньої розмови.
“Не встиг я пояснити, що на фото немає його обличчя і що без проблем видалю знімок, якщо йому не сподобається, як він одразу наблизився і попросив стерти його, бо, в інакшому випадку, він “стре” мене. Одразу перепитав його, чи не помилився, що це була погроза у мій бік?” – розказує кореспондент.
“Він відповів, що зовсім мені не погрожував. Я перепитав, чи фраза “Стри, бо я тебе стру” належала йому? Він погодився, що так, він таки її вимовив. Після цього він виправився, сказав: “Будь ласка, зітріть фото, де я є”. Я при ньому видалив знімок, і на цьому вся ворожнеча завершилась фразою з його боку “Я українець!” Я відповів, що я теж,” – резюмує www.galka.if.ua.
ФОТО ТИЖНЯ
