Івано-франківські кіномани, журналісти, митці, активісти і просто небайдужі до долі нашої країни люди з нетерпінням чекають на ексклюзивний показ фільму ”Бранці” — драми Володимира Тихого та об’єднання Вавилон’13 про Україну і українців після Майдану. Скажу одразу, очікування вартує того, що ви побачите на екрані. І якщо у когось виникають певні сумніви чи вагання, сміливо відкиньте їх та сходіть на показ. Сходіть, щоб побачити правду протилежних полюсів, щоб пережити ще раз хоча б частково біль наших втрат і здобутків, щоб пам‘ятати і ні на мить не забути про відданість і відвагу сердець, завдяки яким ми отримали змогу будувати нову країну.
Головний герой фільму «Бранці» Олександр Клочко — студент-біолог з Харкова, який брав активну участь у подіях на Майдані. В основі сюжету — особиста історія Олександра з подій на Майдані. Беззбройний Сашко, опинившись один на один з солдатом ВВ-шником, який всього на рік-два молодший від нього, переконує призовника скласти зброю і бере його у полон. Той факт, що вони — майже однолітки, але опинилися по різні боки барикад, справив на Олександра сильне враження. Тому кілька місяців потому він вирішує розшукати свого колишнього бранця, дізнатися, чим він живе сьогодні…
Зйомки фільму “Бранці” тривали понад рік. Пошуки контрактника потрохи переростають з подорожі у справжнє розслідування подій на Інститутській, Банковій, Майдані Незалежності, в Жовтневому палаці – складне і болюче розслідування. Стрічка постійно тримає в напрузі. Олександр зустрічає Володимира Голоднюка – батька героя Небесної сотні Устима. Ставши активістом і координатором громадської організації, Володимир вчиться жити без сина… У ході пошуків у зоні АТО Сашко знаходить і учасника київських протестів, бійця-добровольця Івана Бубенчка, який розповість з якого боку пролунав перший постріл на Майдані 20 лютого. До речі, днями Генпрокуратура України вже викликала на допит майданівця Івана через його дії 20 лютого на Майдані, про які активіст розповів у документальному фільмі.
На екрані кадри сучасності змінюють записи з хронік очевидців та журналістів. За кадром — опис подій, взятий з особистого щоденника Олександра Клочка. У фільмі також звучить музика Антона Байбакова та гурту “Океан Ельзи”. Для реконструкції окремих подій, епізодів, які просто не могли зняти, використовано анімацію. Над її створенням працював один з найкращих українських мультиплікаторів — Анатолій Лавренішин. Як пояснив режисер фільму Олесандр Тихий, анімація виявилася абсолютно необхідною саме для збереження документальності, такої важливої достовірності окремих епізодів, які з’являються в скрупульозній кінематографічній реконструкції подій.
Фільм справляє глибоке, трагічне враження, зачіпає до сліз. В пошуку свого бранця Олександр веде розмови з очевидцями подій по обидва боки барикад. Глядач разом з Олександром отримує нагоду подивитися в очі майданівців і ВВ-шників, почути їх емоції, переживання і мотиви. Стрічка нагадує про те, чого забувати не можна — холод, біль і відчай, які пережили українці по обидва боки барикад. І тут, здається, починаєш розуміти, що бранцями є всі герої фільму, навіть ті, хто до нього не увійшов. Бранці обставин, наказів, бранці державного режиму. Бранці болю і страху, інстинкту самозбереження. Фільм Олександра Тихого не береться повчати чи розділяти на біле і чорне. Стрічка “Бранці” нікого не виправдовує і нічого не пояснює. Швидше просто прагне донести те, що людський біль унітарний для всіх. У цьому фільмі ви не знайдете конкретних відповідей, радше навпаки — запитань стане ще більше. Але з фінального епізоду мені зрозуміло одне — нам всім потрібен хороший кінець, і він у нас ще попереду.
Ольга Суровська.
ФОТО ТИЖНЯ
