Проректор з наукової роботи ІФНМУ Ігор Вакалюк має незвичайне захоплення – ось уже десятий рік поспіль він колекціонує корів. Науковця цікавлять експонати у будь-якому форматі: фотографії, статуетки, картини, листівки, іграшки, марки тощо. Ігор Вакалюк навіть виділив удома окрему кімнату-музей, де зберігає всіх своїх корівок. А їх у чоловіка вже назбиралося аж півтори тисячі – з кількох континентів.
Ігор Вакалюк часто їздить у відрядження, і щойно прибуває в нове місто, одразу шукає цікавий експонат для своєї коров’ячої колекції.
«Єдине місто, де я так і не зміг знайти жодної корівки, це був Бангкок», – каже науковець.
Найдорожча корівка в колекції медика коштувала 2000 грн., а найдешевша – кілька гривень. Чимало корівок Ігорю Вакалюку подарували, адже про його захоплення знають чимало знайомих і друзів. Щоправда, чоловік побоюється, що одного разу товариші вирішать радикально пожартувати й презентують йому живу корову.
У своїй музейній кімнаті лікар буває рідко – часу бракує. Та коли все ж знаходиться вільна хвилинка, то залюбки там витирає пил, переставляє місцями експонати чи просто любується. Каже, що то для нього своєрідна медитація.
До речі, незвичайну колекцію Ігоря Вакалюка можна переглянути на спеціальному сайті Коров’яча колекція, який він створив ще кілька років тому – аби ділитися та популяризувати своє хобі. Окрім світлин, на сайті також можна знайти різноманітну інформацію про корів: цікаві факти, загадки, анекдоти, казки тощо.
То звідки ж в Ігоря Вакалюка взялася така особлива любов до цих тварин? Справа в тому, що чоловік виріс у родині науковців. Його мама як філолог досліджувала етимологію різноманітних слів. Так ще в юності медик дізнався, що слово «Вакалюк» має певний стосунок до корови. Адже «вака» з латинської перекладається як «корова», «юк» – закінчення, що притаманне для українських прізвищ, а літера «л» – просто сполучна. Тоді в Ігоря Вакалюка виникла незвичайна ідея. «Чом би й ні!» – подумав чоловік та придбав свою першу корівку.
ФОТО ТИЖНЯ
