Мстислав Тарас з Івано-Франківська та Олег із Донбасу нещодавно повернулися із зони АТО, були під Іловайськом, воювали у складі добровольчого батальйону УМВС в Дніпропетровській області «Шахтарськ», проте групою до 30 бійців після останніх подій під Іловайськом вирішили перейти до складу батальйону «Івано-Франківськ».
Про події на Сході, про ставлення жителів Донбасу до українських військових, та про своє відношення до вчинку бійців 5 територіального батальйону «Прикарпаття» хлопці розказали у інтерв’ю виданню «Галка».
– Мстиславе, як ви потрапили в зону АТО загалом і в батальйон «Шахтарськ» зокрема?
– У кінці червня ми з товаришем почали займатися волонтерською діяльністю. Вирішили не збирати кошти, а збирати продукти і не передавати місцевим різним структурам, організаціям, а безпосередньо передавати руки в руки. Саме в цей період сформувався батальйон «Шахтарськ». Багато наших людей з Франківська звикли давати допомогу “Пятому територіальному”, тобто нашим прикарпатцям, а не іншим українцям.
В «Шахтарську» там люди на 60% з Донбасу з Луганську – це люди, яким розгромили будинки, які прийшли воювати без нічого. Тому ми вирішили допомагати тим людям, бо ми єдина країна, бо в них біда, в них немає нічого. Їм ніхто не зможе назбирати продуктів, їм не подзвонять з дому і не спитають як в тебе справи, не спитають може ми тобі чимось допоможем, не поповнять банально той самий рахунок на телефон.
Ми вирішили цілеспрямовано відвезти допомогу саме в батальйон «Шахтарськ». Так ми попали туди, подивились атмосферу і вирішили залишитись добровольцями.
– Отак відразу вас взяли до лав батальйону чи ви проходили бойове злагодження?
– Звичайно, у нас були інструктори, люди, які нас готували. Я бачив як тепер готують Нацгвардію чи бійців територіальних батальйонів. Не буду критикувати, бо не маю права, але їх готують ще по радянським методам, а нас готували по новітнім. Багато прикладів можна привести по самій підготовці, по тактиці ведення бою.
– Після боїв у Іловайську ви вирішили перейти із «Шахарську» до лав батальйону «Івано-Франківськ», скільки людей разом з вами прийняло таке рішення і чому? Чому саме батальйон «Івано-Франківськ» ви вибрали?
– Створилася наша група до 30 чоловік, ми вирішили цю групу, де безпосередньо були хлопці з Івано-Франківська деякі з Києва, деякі з Донбасу перевести їх в Івано-Франківськ. Частину привезли просто з розташування, частину із Іловайська.
Ми їхали забирати частину хлопців з начальником управління УМВС в області Миколою Семенишином, оскільки там був батальйон Івано-Франківськ поблизу. Микола Семенишин не є кабінетним начальником, а є дійсно є бойовим офіцером, людиною, яка переживає кожною клітинкою свого тіла за кожного свого бійця. Були проблеми, було оточення, і ця людина їхала з нами на передову. Я бачив цю людину, і в бою і на передовій.
Олег: – Людина в зону АТО показує себе за 15 хвилин бою або якоїсь складної ситуації. Зразу знаєш або це погана людина або добра, знаєш чи це рішуча чи не рішуча людина, знаєш як людина себе веде в екстреній ситуації більше нічого не треба знати. Потім ти формуєш свою думку чи ти довіряєш цій людині, чи ні. Якщо довіряєш, то повністю, бо від неї так само залежить твоє життя, як і її від тебе. Такі речі в зоні АТО проявляються дуже просто. Семенишин сам приїхав і взяв ситуацію під свій контроль. Зараз формується невеликий підрозділ, маленька група, ми будемо в її складі.
Мстислав: – Ми будемо в складі батальйону ППС «Івано-Франківськ». Зараз ми шукаємо благодійну допомогу, щоби забезпечити хлопців всім необхідним, бо управління МВС в області не має на все коштів. В першу чергу, ми шукаємо і машини навіть з тою польською реєстрацією. В зоні АТО за один бій можуть піти і дві і три машини.
– Російський Президент Володимир Путін завжди заявляє про те, що РФ не є стороною конфлікту в Україні, тому не може припинити бойові дії на Сході. Чи насправді в Донецькій і Луганській областях немає російських військ?
Мстислав: – Я вас запевняю, що на Сході на сто відсотків є російські війська. Сепаратисти – це ті люди, які бігали з прапорами на початку конфлікту, на зміну їм прийшли більш кваліфіковані – це були терористи, найманці з Росії, і серби були, і чечени, які отримували за те що вбивали, гроші. Зараз іде на передовій Росія .
Олег: – Коли були перемовини, ситуація змінилась повністю. Коли ми були в перших боях за Іловайськ, там були, дійсно, терористи. Найманці – серби, казахи, казакі, чеченці, афганці, дагестанці, російські найманці, російські угрупування типу скінхедів і трошки місцевих, наприклад, ОПЛОТ. Зараз вони всі відійшли на задній план, сидять в кублах, а заведені повністю російські війська.
Мстислав: – Росія іде на передовій, коли штурм. А вже бійці ДНР ідуть, як на зачистку. У них техніка новітня. Останній час, коли я був, я навіть не одягав бронежилет. По-перше якісь незручності були, коли ми з машини вискакували, по-друге, зараз в Росії новітня зброя, вони її на нас випробовують. Це калібр 12,7 снайперської гвинтівки, який прошиває залізобетонні блоки. Тобто прошити бронежилет для них не є якоюсь складністю.
Олег: – Така куля прострілює танкову броню. Її дальність 1800 м. А приціл, який там стоїть, він одразу сам коригує дальність, сам корегує природні умови, тобто куди росіяни ціляться, туди вони і попадають.
Мстислав: – Ми взнавали, такі снайперські гвинтівки коштують від 30 до 60 тис. доларів
– Тобто можна сказати, що українці, які воюють на Сході погано озброєні?
Мстислав: – Скажемо так, у нас вся техніка практично йде з консервації.
Олег: – Справа у тому, що наші війська сьогодні озброєні для АТО. Вони мають бути озброєні для війни. Це неоголошена війна. На нас напала Росія. Всі говорять, АТО, АТО, АТО. Все, АТО вже скінчилось, треба готуватися до ведення війни, і до цього має бути готова вся країна. Наша економіка цього витримати довго не зможе. Розумієте, зараз з Донецької і Луганської області вивозять вугілля на російський кордон. Ми втратили дві області і ці дві області мали вплив на економіку.
Вони не спиняться на Донецькій чи Луганській області вони підуть далі. Взимку, коли замерзає море, дуже важко на поромі щось провезти, пороми не ходять по морю, тому росінам потрібен сухопутний шлях до Криму.
Пора уже з антитерористичної операції переходити на факт війни. Якщо порівняти зараз наші сили бойові, то Росія переважає наші сили.
Про воєнний стан, український Маріупіль та ядерну зброю далі буде.
Розмовляла Олеся Ткачик
ФОТО ТИЖНЯ
