Вже цієї неділі, 4 грудня, в Івано-Франківську відбудеться спільний концерт луцького “Фіолету” та франківських “Патроничів” в рамках всеукраїнського туру ФІОЛЕТ на підтримку нового міні-альбому “Truе Love”. Гурти відіграють концерт в “Panorama Pub”.
Читайте також: Тіла загиблих прикарпатців із зони АТО додому перевозять за волонтерські кошти
В інтерв’ю “Галці” фронтмен “Фіолету” Сергій Мартинюк розповів про унікальні проекти гурту, чого варто чекати франківським фанатам та як він ставиться до квот на українському радіо.
– Для початку розкажіть коротко про себе.
– Мене звати Сергій. Також відомий як Колос. Я лідер українського гурту “Фіолет” та арт-директор фестивалю “Бандерштат”. Проживаю в Києві, хоча сам гурт із Луцька. Вчився на політолога, але в якийсь момент почав займатися музикою. Так, власне, і “докотився” до “Фіолету”.
– Чому обрали нік “Колос”?
– Вибір зовсім не пов’язаний із музикою. Це був далекий 2004 рік: мій перший курс університету і початок громадської діяльності в патріотичній організації. Тоді стартувала Помаранчева революція і, щоб уникнути десятьох сергіїв, п’ятнадцяти вікторій і двадцяти семи андріїв, члени угруповання, учасником якого я був, брали собі псевдоніми з числа вояків Української повстанської армії. Я подумав п’ятнадцять секунд і так став “Колосом”. Пізніше більшість людей знали саме мій псевдонім, а не ім’я.
– “Фіолету” уже 7 років. Де і як розпочалося існування гурту?
– Історія “Фіолету” розпочалася в Луцькій музичній школі №2 у кабінеті нашого теперішнього басиста Андрія Олексюка з моїх намагань покласти на музику декілька віршів. На той час я вже займався організацією концертів і якогось разу подумав: “А якщо самому почати займатися музикою?”.
Спочатку ми творили для себе, своїх друзів, але потім нас почали запрошувати на різні літературні тусівки (тоді працювали в акустичному форматі). Але за короткий період ми зібрали повний склад гурту і вже десь за півроку “розігрівали” “Бумбокс” у стотисячному залі кінотеатру “Промінь” в Луцьку. Потім нас почали запрошувати на різноманітні фестивалі, і так все “закрутилося”.
– Звідки пішла назва гурту?
– Насправді, є дуже багато версій. Що прикметно, в кожному інтерв’ю я вигадую нову історію з приводу походження назви. Але хочу сказати, що ще до появи гурту як такого я знав, якщо в мене буде музична команда, то назву її на честь вигаданої дівчини Віолети, яка в моїй уяві була асоціальною наркоманкою. Про неї я планував написати цілу книжку, але в результаті присвятив їй назву нашого гурту.
– Скільки людей зараз нараховує команда “Фіолету”?
– У нас є п’ятеро музикантів, звукорежисер, менеджмент, який складається з, мінімум, трьох людей, група “True ФІОЛЕТ family” – коло найближчих людей, які допомагають з організацією концертів на місцях, флешмобів. Це вже сформований колектив, який тримається декілька років: це люди, на яких я можу покластися, люди, дякуючи яким, наша справа рухається вперед. Я не уявляю, що було б, якби мені самому, як це часто буває в гуртах, довелося все тягнути на собі.
– Як відомо, Ви автор пісень “Фіолету”. Про що лірика, які теми найближчі або найболючіші і звідки берете натхнення?
– Лірика абсолютно різнопланова: від інтимної, особистісної, любовної до соціальної і, в певній мірі, громадянсько-патріотичної. Коли політики себе дискредитують, музиканти починають ставати для молоді якимось взірцем в плані громадянської думки, активності. Тому в нашій творчості присутнє абсолютно широке відображення українських реалій: від якихось особистих досвідів до масштабних ситуацій у країні.
Щодо натхнення, то я не оперую таким поняттям: творю постійно, весь час записую в свої нотатники якісь рядки, образи, бо крім пісенної творчості пишу вірші, прозу, яку готую до видання наступного року. Для мене оце натхнення, про яке Ви питаєте, – радше можливість замкнутися в рідних стінах і в абсолютному спокої попрацювати над тим, що тривожить останній рік, півроку, день.
– Як щодо музики: хто її пише для Ваших текстів?
– Я приношу на репетиції мелодійні заготовки та тексти, які ми з музикантами потім опрацьовуємо по аранжуванню.
– В якому стилі граєте?
– Попри те, що “Фіолет” зараз почав значно важче звучати, вважаю, що ми і досі граємо поп-музику.
Взагалі, я перестав ділити музику по стилях. Мені видається, що в ній має бути, найперше, дух, стержень, якість продукту, а вже потім стилістика. Тому для мене абсолютно не має значення, що гурт грає: електро-поп чи хардкор. Мені важливо бачити, що музиканти це роблять якісно і щиро.
– Яка “фішка” “Фіолету”?
– Я не знаю: це треба в шанувальників питати або в музичних критиків. Але ті люди, які тільки починають з нами знайомитися, кажуть, що їх приваблюють два моменти: або тексти пісень, або наші концертні шоу. Це те, що я найчастіше зустрічаю у відгуках.
– Як часто і де найчастіше крутять ваші кліпи і пісні?
– Наші кліпи крутяться там, де вони можуть крутитися: на М2, А1. На М1 вони не крутяться, бо ми не “Океан Ельзи”. Якщо там і показують відеороботи україських команд, то це, максимум, “Бумбокс”, “The Hardkiss”.
На радіо наші пісні постійно ставлять, хоч ми над цим абсолютно не працюємо. Наші композиції можна почути на всеукраїнських радіостанціях, локальних: в яке б місто ми не приїжджали, в базі радіо є по 10-15 наших пісень стабільно.
З самого початку ми не орієнтували себе на радіо і ТБ. Зважаючи на те, в яку епоху ми живемо, всі свої сили направили на соцмережі, де досі найбільша кількість нашої цільової аудиторії – молодь. Саме активна діяльність у мережах дозволяє нам збирати хороші зали по Україні.
– Нещодавно на українському радіо впровадили квоти, згідно з якими кожна четверта пісня повинна бути україномовною. Чи збільшило це присутність ваших пісень в ефірі?
– Я не слідкував: ми продовжуємо звучати там, де й звучали.
– Як Ви ставитеся до квот?
– До квот я ставлюсь досить прохолодно, тому що вартісна музика до людей, все одно, проб’ється. Так завжди було, і буде надалі. А будь-що, що робиться нав’язливо, “тупикове” у своєму розвитку.
Єдиний позитивний момент, який я в цьому бачу, – можливість бути присутнім на українському радіо може стимулювати наших музикантів більш якісно підходити до створення музики, яка повинна адекватно звучати в порівнянні з, до прикладу, “Coldрlay” та “Maroon 5”. Якщо квоти дадуть такий результат, я буду задоволений, але поки що не бачу їхню дієвість: радіостанції заповнюють ефіри низькопробною музикою в стилі “ТіК”, Ірини Федишин і подібних. Ну для чого це все?
– Кажуть, що шоу-біз продажний. Чи доводилося вам платити за те, щоб ваші кліпи десь крутили?
– Ні разу. За жодну пісню, за жоден кліп ми не заплатили ні гривні. Зазвичай, на нас самі виходили, в тому числі і М2, де взяли за останні півроку декілька відеоробіт “Фіолету”.
– У репертуарі гурту лише україномовні пісні. Наскільки принципово для вас співати українською?
– Це питання радше не принципу, а володіння мовою.
Але якщо говорити про якусь тактику чи стратегію розвитку “Фіолету”, то мені цікаво утвердитися на Україні: умовно кажучи, дорости до рівня стадіонів, а вже тоді думати про якийсь вихід за кордон.
– Наскільки реально тепер організувати ваш тур Європою? Чи знають “Фіолет” за кордоном?
– У нас уже були, до прикладу, концерти в Польщі, але 99% гостей були українські студенти та діаспоряни. Можливість організувати тур є, але інша справа, що це, по-перше, не є фінансово прибутково; по-друге, на такий тур піде багато часу і ресурсів. В нас багато творчих планів, які ми хочемо реалізовувати, тому на запрошення з-за кордону зголошуємося лише тоді, коли нам це вигідно фінансово.
– Чи виступали ви в зоні АТО?
– Не траплялося. Декілька разів нас запрошували, але через те, що ми постійно були на північному заході країни, з цим були труднощі. Вже пізніше запрошення особливо не надходили.
Ми активно виступаємо на сході країни, але це не зона АТО. Ні в якому разі “Фіолет” не відкидає концерти для російськомовного населення: Дніпро, Харків, Одеса, Миколаїв, Херсон, Запоріжжя постійно в наших списках.
– “Фіолет” виступив на телевізійному талант-шоу “Х-Фактор”. Розкажіть про цей досвід, і чи доводилося бути учасниками подібних проектів?
– Наразі це єдиний подібний досвід для нас. Участь дозволила трохи вийти із зони комфорту, в якій ми грали для своєї публіки на сольних концертах, фестивалях. Це був виклик – показати себе трохи іншій аудиторії, позмагатися. Хоча я не вважаю, що музика – це справа для якихось змагань. Попри те, що ми там небагато пройшли, в мене залишилися абсолютно позитивні враження про все: настільки позитивні, що вдруге такого досвіду я не хочу (сміється).
– Зараз у вас всеукраїнський тур на підтримку нового міні-альбому “Truе Love”. З якою програмою їздите? У скількох містах уже виступили?
– Наш тур охоплює тринадцять міст. Залишилося виступити у трьох: Чернівці, Івано-Франківськ та Хмельницький. На концертах презентуємо пісні з нового альбому, який випустили в жовтні, та, звісно, виконуємо кращі композиції за сім років існування гурту. Для кожного міста є свій сюрприз, який ми готуємо й для Івано-Франківська. Зокрема, у вашому місті нас підтримуватиме місцевий гурт “Патроничі”.
Цьогорічний тур для нас став найуспішнішим, і ми дуже цим потішені. Особливо нас радує те, що у людей статки не ростуть, але вони продовжують ходити на концерти, купляти диски, футболки, і так підтримують українського культурного виробника.
– Як ви зауважили, “Фіолет” підтримуватимуть франківські “Патроничі”. Як ставитеся до нашого місцевого гурту?
– Я не був великим поціновувачем їхньої музики, бо не доводилося з ними перетинатися. Але в жовтні на моє запрошення гурт виступив на міні-фестивалі “Сталеві серця” в Луцьку, де я вперше побачив “Патроничів” вживу.
Загалом хлопці настроєві, драйвові, молоді і перспективні. Важко давати прогнози, чи є у них перспективи, чи ні: все залежить від них самих. Якщо вони правильно побудують тактику, стратегію розвитку гурту та не забудуть, що успіх справи залежить лише на 20% від таланту, а на 80% – від роботи менеджменту, пошуку цільової аудиторії і засобів спілкування з нею, тоді в “Патроничів” буде все окей.
– Вкотре гурт виступить у Франківську?
– Я вже й не пам’ятаю. З початку створення “Фіолету” ми ніколи не оминали це місто. Франківська публіка дуже хороша і, як в більшості міст, дівоча. Незважаючи на кількість, франківці завжди залишають хороші враження. Є міста (під час цього туру ми з такими не зіштовхувалися), де в залі можуть бути сотні людей, але вони не йдуть на контакт. У Франківську таких проблем ніколи не буває.
– Як взагалі вас приймає публіка на Західній Україні?
– “Фіолет” всюди добре сприймають, але варто відзначити той факт, що на Сході публіка в плані концертів не така балувана, як, умовно, у Львові чи в Києві. У східних регіонах України досить мала кількість концертів україномовних якісних виконавців, тому там тебе пожирають з руками і ногами. Натомість на Заході ти граєш, як в себе вдома, незалежно від того, чи це Чернівці, Франик, Луцьк, Рівне. Це завжди вносить свою атмосферу в концерти.
– Що є найбільшим досягненням “Фіолету” за роки існування?
– Найбільше досягнення те, що ми досі існуємо, далі рухаємося. За ці роки перед моїми очима виникали і зникали навіть не дійшовши до перших студійних записів десятки, якщо не сотні, команд. Я ніколи не думав на початку діяльності “Фіолету”, що ми довго протягнемо, але з кожним роком масштаби всього того, що ми робимо, зростають і вже декілька років заробляємо творчістю на життя – це багато про що говорить.
– Нещодавно Ви одружилися. Як до цієї події поставилися шанувальниці?
– Я їх не запитував, але якби вони негативно поставилися, то не думаю, що це вплинуло б на моє рішення.
Ніхто нічого особливо не писав про мою дружину, її пости коментувати і менше лайкати не стали. Моя обраниця – частина нашої фіолетової банди: їй належить вся турова поліграфія, розробка нашого дизайн-мерчингу і багато чого іншого. Вона невід’ємна частина нашої команди і мій найкращий друг.
– Що плануєте робити далі?
– Планів нереально багато: готуємо до виходу декілька кліпів на пісні з останнього альбому, паралельно ми з нашим клавішником дописуємо дебютний альбом мого сольного проекту “Kolos & Brothers”, а в планах на березень – всеукраїнський тур на підтримку цього альбому. Також з “Фіолетом” починаємо писати нові пісні, бо на наступну осінь плануємо унікальний тур в нашій історії: ми гратимемо концерти по заявках, тобто шляхом голосування оберемо двадцять наших кращих пісень і восени їх виконуватимемо.
Планів так багато, що аби вистачило часу і ресурсів усі їх втілити в життя.
Розмовляла Вікторія Дубінець.
ФОТО ТИЖНЯ
