Віталій Мерінов – депутат Івано-Франківської міськради від політичної партії “УКРОП”, голова громадської організації «Спільними Зусиллями», тренер з боксу та спортсмен-кікбоксер.
В інтерв’ю для «Галки» Мерінов розповів, як оцінює роботу міськради, чи бачить альтернативу діючому міському голові Руслану Марцінківу, про опозиційність «УКРОПу» у міськраді. Спитала “Галка” і про депутатські здобутки Віталія за минулий рік, адже народний обранець регулярно хвалився то пофарбованою альтанкою, то покладеним на окрузі лежачим поліцейським.
Втім, однієї теми депутат категорично відмовився торкатись: мова про бійку у нічному клубі за участі Мерінова і патрульної поліції. Мовляв, то була провокація.
Читайте також: Крім місцевих медіа Марцінків вирішив “підтримати” ще й канал Еспресо
– Минув рік роботи міської ради цього скликання — яку можете дати оцінку її ефективності?
– Перш за все, я безмежно радий, що став депутатом міської ради, оскільки зараз можу більше допомагати людям і, безпосередньо, мешканцям свого виборчого округу під № 23 – це мікрорайони «Майзлі» і «Рінь», хоча перебуваю в опозиції до «більшості» у міській раді.
Щодо роботи міськради, то особисто мені, до прикладу, дуже важко просити чи, навіть, вимагати якісь кошти на мікрорайон «Майзлі». Щодо ремонту прибудинкових територій, всі мої депутатські звернення у 2016 не задовольнили. Хоча наприкінці року, все ж таки, спільно з депутатом обласної ради Ігорем Шевчуком ми домоглися, щоб по вулиці Угорницькій, 14 встановили повноцінний спортивний комплекс для дітей та молоді цього мікрорайону. Дуже вдячні за це і впевнені, що у майбутньому влада міста підходитиме рівноцінно до розвитку усіх мікрорайонів, не буде зосередження коштів на мікрорайонах «Пасічна», «БАМ», «Каскад» чи «Угорники», де більшість представників «Свободи».
Тому вважаю, що Руслан Марцінків повинен зайняти відповідну позицію, аби усі мікрорайони розвивалися рівноцінно, і не було такої ситуації, де у деяких мікрорайонах зривають хороший асфальт і стелять бруківку, а в інших, де ями півметрові, немає ні дороги, ні бруківки.
Сподіваюся, що у 2017 році міська влада буде дослухатися до пропозицій, ідей депутатів з опозиції та місто буде розвиватися повноцінно у різних мікрорайонах.
– Чи виправдовуються Ваші очікування від депутатства: чого чекали, і що насправді?
– Так, виправдовуються. Йдучи на вибори до міської влади, я говорив, що для мене сама влада – це інструмент можливих змін. І, дійсно, ці зміни можливі. Я радий, що коли роблю депутатські звернення, то до десяти днів уже є відповідь. Хоча рідко коли вона позитивна. Коли мова йде про бюджетні кошти, то діалогу з міським головою немає. Саме тому мої звернення, у яких йдеться, що необхідно виділяти значні суми з міського бюджету, не виконуються.
– Вже з першого засідання міськради була видна конфронтація “УКРОПу” та міського голови і його команди. Це вічна боротьба? Що може її зупинити?
– Боротьба йде, але вона йде задля досягнення блага. Якщо ніхто не буде підказувати меру і більшості їхніх помилок, то вони будуть жити тільки у тих помилках. Тому опозиційна сила у міській раді – «УКРОП» –функціонує для того, щоб місто розвивалось у правильному напрямку. Якщо мерія відхиляється, ми підказуємо: деколи до нас дослуховуються, деколи ні, але це демократичний процес. Так, можемо покричати, посваритися, але, все ж, моментами є плідна співпраця.
Звісно, не можна не згадати першу сесію, після якої тривав суд. Взагалі, перша сесія повинна бути святковою, але на ній створили всі депутатські комісії і, зокрема, у бюджетну та земельну комісію нікого із опозиціонерів не допустили. А це якраз ті комісії, де найбільш можлива корупційна складова, і які є основними для міста. Зокрема, у земельну комісію більшість ввела депутатів-забудовників. Було зрозуміло, хто куди йде, для лобіювання чиїх інтересів. Тому нам була незрозуміла ця позиція.
– “УКРОП” судився із міськрадою через можливі неправомірні дії міського голови на першій сесії міськради. Цей суд “укропівець” Вододимир Олійник програв. Яке ваше ставлення до рішення суду?
– Я вважаю це рішення неправильним, оскільки, якщо є чіткий регламент, що перше засідання є святковим, ми не можемо одночасно затверджувати склад тих чи інших комісій. Наприклад, я поіменні списки комісій побачив на самій сесії. Є чітка процедура: за 20 днів всі проекти рішень повинні оприлюднити на сайті. Цього рішення я не міг побачити, то як можу робити висновки, чи той чи інший депутат не буде причетний до якоїсь корупційної справи, чи він зацікавлений, зокрема, у тому ж будівництві?
Якщо ми кажемо, що Івано-Франківськ – демократичне місто, то всі процеси, які відбуваються у міській раді, повинні бути теж демократичними, відкритими. Важливо, аби кожен франківець міг долучитися до документотворчих процесів у міськраді чи, як мінімум, відстежувати, що відбувається, потім ознайомлюватися з проектами рішення. Варто взагалі запровадити відеотрансляцію тих комісій, які є найбільш вагомими для нашого міста.
До прикладу, бюджетна комісія: кого не питаюся, ніхто не знає, коли вона відбувається. Цікава ситуація, коли бюджетна комісія відбувається за два дні до сесії, а за день до сесії нам роздають бюджет міста на 50 чи 70 листочках. І як я повинен за 5 хвилин опрацювати ті всі сторінки? Звичайно, якісь пункти, які стосуються мого району, я можу вишукати і ознайомитися з ними, але не можу говорити про те, що ці шляхи роботи міської ради є демократичними.
Хтось каже, що ми деколи не голосуємо за бюджет, але як ми можемо за нього голосувати, якщо не беремо участь у його створенні? Навіть не те, що не беремо, ми навіть не можемо подивитися, куди йдуть кошти! Чи дійсно за призначенням, тому такі звинувачення є необдуманими, неаргументованими. Ми вважаємо, що для того, аби міськрада дійсно позитивно запрацювала, то у всіх комісія повинні бути представники від “УКРОПу”, а особливо у тій, в яку нас уже рік не пускають – у бюджетній.
– Чи можна говорити, що робота “УКРОПу” в раді паралізована? Депутати, як правило, не голосують за ваші звернення, проекти рішень чи, навіть, запити.
– Частково так. Це, зазвичай, ті запити чи звернення, які стосуються округів чи допомоги. Наприклад, минулого року я робив запит стосовно проведення централізованого водопостачання та водовідведення у мікрорайоні «Рінь». Більшість проголосувала «за». Проголосували, але рік минув, а ніхто не збирається нічого робити, виділяти гроші. Це неприпустимо, коли у 21 столітті в мікрорайоні Івано-Франківська немає таких речей, які є обв’язковими для комфортного проживання містян. Тому сам Руслан Марцінків повинен взяти за це відповідальність, адже йому, в першу чергу, було б соромно, якби у мікрорайон «Рінь» приїхала якась європейська делегація, а люди воду черпають з криниць.
Щодо паралізації роботи, то переважно вона йде у сфері фінансів. Оскільки нема нашого представника у бюджетній комісії, ми не можемо впливати на розподіл коштів. Коли на розвиток мікрорайону «Каскад» іде енна кількість мільйонів, то на «Майзлі» чи інший, попри звернення, реагування немає. Тому на рахунок цього можна говорити, що дійсно йде часткова паралізація роботи. Інколи я домагаюся того, щоб були проведені певні роботи, зокрема, поточні ремонти вулиць, встановлений лежачий поліцейський. Вдалося відновити маршрут 26а на вулицю Микитинецьку, хоча з перевізником є багато проблем, але, сподіваюсь, ближчим часом вони вирішаться. Є проблеми, але ми спілкуємося з громадою Івано-Франківська, і намагаємося ті питання вирішувати. Тому говорити, що я повністю паралізований у міськраді, то ні. Яким би я був депутатом, якби не міг нічого зробити?
– Чи правда, що одразу після виборів УКРОП хотів бути присутнім у виконкомі?
– Так, адже виконавчий комітет міської ради є одним із основних структурних підрозділів. Там приймаються ті рішення, які не йдуть на сесію. Є 14 членів, і, дійсно, нема жодного представника від “УКРОПу”. Є ряд питань: чи по маршрутах, чи з встановлення МАФів, які вирішує міськвиконком. Було б добре, якби у міськвиконкомі була хоча б одна наша людина. Звісно, вона б нічого там не вирішувала, але, все ж, побоялися впустити.
– Разом з тим, незважаючи на Вашу опозиційність, як вдається отримувати фінансування на роботи на Вашому окрузі?
– Звичайно, вдається.
Я сам спортсмен, а у спорті однією з основних рис є наполегливість і вміння досягати поставленої мети, не зважаючи ні на що. Тому часто роблю депутатські звернення, наприклад, з питань безпеки дорожнього руху дійсно багато вдалося зробити.
У минулому році встановили лежачі поліцейські по вулиці Українських Декабристів, також там намальований пішохідний перехід. Вдалося встановити лежачий поліцейський по вулиці Угорницькій, 12. Також уже подав звернення, щоб на вулиці Угорницькій, 14 також був лежачий поліцейський: ця ділянка дороги є небезпечною, бо пролягає між житловими масивами, двома школами та дитячим садочком. Минулого року я зробив депутатське звернення, яке підтримали члени комісії з безпеки дорожнього руху, і в цьому році по вулиці Хоткевича перед входом у школу №19 створять піднятий пішоходний перехід. Окрім цього були встановлені знаки «Рух вантажних автомобілів заборонений» по вулицях Простора, Токарська та Танкістів. Як я вже казав, по вулиці Угорницькій, 14 встановили дитячий спортивний комплекс. Крім того з депутатського фонду мені вдалося провести ремонти у дитячому садочку № 15 «Гуцулочка», а також у дитячому садочку № 27 “Карпатська казка”. Також закупив спортивний інвентар для загальноосвітньої школи № 15.
– Питання забудови міського озера. Здається, робота тимчасової депутатської комісії, яку Ви очолювали, не вирішила тамтешніх конфліктів. Чому так?
– Минулого року на сесії міської ради група активістів «Вільне озеро» виступили з ініціативою щодо створення тимчасової депутатської контрольної комісії щодо забудови навколо міського озера, яка викликала досить багато суперечок. Найважливішим було питання, хто очолить цю комісію, оскільки всі розуміли, що буде дуже велика відповідальність на цьому депутатові. Представники більшості відмовилися, десь і Русланові Марцінківу активісти закидали, щоб він очолив цю комісію. Ми теж підтримали цю пропозицію, оскільки він мер міста і мав би нести відповідальність за такий потужний і надзвичайно вагомий об’єкт для міста як озеро. Він відмовився і сказав, щоб Мерінов очолив і я, все ж таки, погодився.
Спочатку робота була досить активна, ми проводили засідання і у міськраді, і виїжджали на озеро. Потім комісія збиралася, робила певні пропозиції, які надсилали на ім’я міського голови, і пропозиції залишалися тільки пропозиціями.
Жодного реагування не було, тільки буквально три тижні тому відбулася перевірка всіх об’єктів навколо міського озера, хоч комісія уже існує рік.
Ми також зробили пропозицію, щоб міський голова Івано-Франківська написав від імені виконавчого комітету звернення, щоб зробити детальний план території навколо міського озера, зокрема щодо 4 гектарів землі з боку вулиці Романа Гурика, оскільки це зараз основа боротьби комісії. Ті об’єкти, які вже збудовані, ніхто розвалювати не буде, тому що там квартири уже продані. Натомість є 4 гектари землі, які ще не забудовані і вважаються рекреаційною зоною. Знову ж таки, ніякої реакції нема.
“На сесії у грудні під час його звіту я запитав міського голову: «Будь ласка, розкажіть, що ви зробили для того, щоб зберегти озеро, і чому не виконуються наші пропозиції?». Марцінків нам сказав, щоб ми дали конкретні пропозиції. Які конкретні пропозиції? Які ми хочемо будинки бачити: 9- поверхові чи 16- поверхові?”
Мені вже надходили пропозиції, щоб закрити цю тимчасову комісію, оскільки її саботують. Але, зважаючи на те, що ще є заради чого боротися, я буду й далі працювати у цій комісії, очолювати її. У центрі міста знаходиться шикарне величезне озеро, тому потрібно зробити навколо нього відповідну інфраструктуру. Зрозуміло, якщо уже є 11-поверховий будинок, то його ніхто не знесе, але за таку нахабність забудовника, порушення ним певних актів, норм будівництва, думаю, він буде готовий зробити свій внесок у розвиток тієї зони, яку вони забудовують. Зокрема, є ідея прочистити озеро – з боку вулиці Романа Гурика є 50 метрів, де можна зробити шикарний пляж.
– А чи є за що похвалити міську владу?
– Звичайно, є за що, тому що місто рухається вперед. Наприклад, великий плюс – це парципаторне бюджетування, якому я дуже радий, адже всі громадські організації чи просто фізичні особи могли подати проект і виграти 50 тисяч гривень на його реалізацію. Приємно, що мій проект отримав найбільшу кількість голосів. “Спільними Зусиллями” також реалізувала створення оглядово-відпочинкового майданчика на березі річки Бистриця Надвірнянська. Цей проект є досить необхідним, корисним, і я впевнений, що потрібно збільшувати кількість коштів для реалізації подібних проектів. Тоді мешканці Івано-Франківська будуть знати, куди йдуть їхні гроші.
Ще щодо плюсів – це, хто б як не сміявся із того, брукування міста. Це позитивно, які б там гроші не зароблялися.
Наскільки мені відомо, іде 500-600 гривень на метр квадратний брукування. Я спілкувався із забудовниками, фірмами, які цим займаються, вони готові класти не гіршу бруківку по 300-380 гривень за метр квадратний. Так, дійсно завищені ціни, і хтось знає, куди вони йдуть, які там присутні відкати. Але, якщо таке є, то це повинні доводити правоохоронні органи і судова гілка влада. Але мені приємно, коли там, де були ями півметрові, тепер стоїть бруківка – це дещо прикрашає місто.
Хоча не всі гроші повинні закопуватися у бруківку, адже є така галузь, яка прославляє наше місто найбільше – це спорт. Ніщо так не тішить, коли на Олімпійських іграх звучить Гімн України і всі знають, що це представник міста Івано-Франківськ, коли прапори також піднімаються на чемпіонатах Європи і світу. І міській владі також треба зосередитися на фінансуванні спорту. Багато коштів іде на «Тепловик-Прикарпаття», і це також великий плюс міської влади, що вдалося відновити футбольну команду: місто має за кого вболівати, і це видно, коли на стадіон приходять по 5-6 тисяч людей. Але не варто забувати, що у нас є такі види спорту як бокс, боротьба.
– Якщо ми перейшли на тему спорту, то розкажіть, як вам вдається поєднувати боксерську кар’єру із депутатством?
– Я 15 років займаюся боксом, кікбоксингом, і спорт загартував організм, характер і прищепив бажання до перемоги. Як я вчу своїх дітей, щоб перемагати у боксі, вони повинні перемагати у всьому і не забувати, що жодна справа не може розпочатися і закінчитися без Божого благословення. Віра в Бога не може не бути складовою у досягненні будь-якої мети.
Тому молитва ранішня, вечірня є обов’язковою. Так само я встаю зранку, молюся до Бога і прошу, щоб ті справи, які починаю, вдавалися, щоб вони були на користь людям, і так воно і є.
Через загартований характер, прагнення першості і віру я зараз депутат міської ради, голова ГО «Спільними Зусиллями», тренер з боксу, голова тимчасової комісії щодо незаконної забудови навколо міського озера, діяльність якої саботується (сміється), окрім цього діючий спортсмен. Я розумію, що ще молодий, у мене великий потенціал, тому не можу себе зупинити на чомусь одному. Треба рухатися, розвиватися, доки є можливість, є здоров’я, є віра і є бажання.
– Чи бачите альтернативу діючому міському голові Руслану Марцінківу? Чи хотів би балотуватися на мера Віталій Мерінов?
– Досить цікаве питання. Багато тих людей, які мені довіряють, бачать результати моєї роботи, кажуть: «Давай, балотуйся у мери, ми в тебе віримо, ми тобі допоможемо». Але я усвідомлюю, що мені є куди розвиватися, і є ще над чим працювати. Міський голова – це фахівець, це потужний менеджер, це людина, яка здатна об’єднати навколо себе величезну кількість людей, які працюватимуть на благо міста.
Тому кажу: «Хлопці, дівчата, дякую вам за підтримку, мені безмежно приємно, але поки що ні». Мені ще час дозволяє – я молодий, мені 26 років. Звичайно, я працюю у цьому напрямку, і, думаю, якщо все буде добре, за енну кількість років мене можна буде побачити на посаді міського голови Івано-Франківська. І буду все робити, щоб не бути одноразовим мером.
Зараз альтернатива Марцінківу на подальші роки – це людина, яка балотувалася у мери, – Олександр Шевченко. Це людина зі стратегічним мисленням, мисленням на декілька років вперед, і я впевнений, що, будучи міським головою, Олександр Шевченко зможе відкрити і розвинути ще до того не розкритий потенціал нашого міста.
Якщо людина змогла посеред гір створити місто – Буковель – із усіма підведеними комунікаціями, із альтернативними джерелами електроенергії, я впевнений, що ця людина змогла б зробити так, щоб наше місто зажило по-новому.
– Ваша думка щодо доцільності місцевих перевиборів?
– Зрозуміло, якби були перевибори, ми були б у дещо кращому становищі, оскільки «УКРОП» за останній рік згідно з соціологічними дослідженнями, “прибавив” у рейтингу, і нам це було б на користь. Але розумію, що це зайва витрата коштів, тому не вважаю це доцільним.
По якій би кривій міська влада тепер не рухалася, вектор руху йде вперед.
Перевибори були б доцільні, якби були якісь кричущі моменти, незгоди з діяльністю міської ради, з більшістю. Хоча ці моменти вже були. Зокрема, у тій ситуації, коли більше тисячі учасників АТО стоять у черзі на земельні ділянки, а фірмам, чиї власники у більшості, виділяють понад 2 гектари землі у центрі міста на вулиці Макогона. Це прикро, і мені соромно за таку міську владу.
Проте, проблему почали потрохи вирішувати. Влада заявила, що 30 людей отримають квартири: декілька чоловік ще в минулому році отримали, а решта отримали сертифікати про придбання квартир, які ще добудовуються.
Якщо такі моменти продовжуватимуться, і буде незгода більшості франківців із діяльністю більшості у міськраді, у нас будуть звернення з пропозиціями перевиборів, ми, звичайно будемо реагувати так, щоб задовольнити інтереси більшості жителів міста.
– Як ви ставитеся до децентралізації? Чи відчутний цей процес в Івано-Франківську?
– Якщо дивитися з боку надходження коштів, бюджет міста став немалий: минулого року він склав 1 мільярд 200 мільйонів тисяч із перевиконанням у більше, ніж 200 мільйонів гривень. Цьогоріч бюджет склав 1 мільярд 400 мільйонів гривень. Тобто бюджет міста збільшується, і це говорить про те, що буде більше можливостей реалізовувати соціальні програми у Франківську. А це не може не бути позитивно.
Розмовляла: Вікторія ДУБІНЕЦЬ
Фото: Юрій ВАЛЬКО
ФОТО ТИЖНЯ
