Вчора, 8 квітня, франківці провели в останню путь медика Богдана Ризанича, який загинув в зоні АТО.
Читайте також: На День Незалежності у Франківську встановлять пам'ятну дошку загиблому в АТО лікарю
Колеги, студенти і викладачі Івано-Франківського національного медичного університету висловлюють співчуття родині бійця, згадують лікаря і колегу добрими словами.
Випускник Станіславського медінституту 1985 року, багато років працював у травмпункті міської клінічної лікарні №1, що на вулиці Матейка в Івано-Франківську. На початку цього року він уклав контракт зі Збройними силами України та поїхав у Лисичанськ, у АТО.
Поховали бійця на Алеї Слави у селі Чукалівка Тисменицького району.
Ігор Непорадний, однокурсник, лікар-травматолог травмпункту міської клінічної лікарні №1:
“Він був моїм однокурсником. Ще зі студентських часів пам’ятаю його дружелюбним і щирим. Після завершення навчання Богдан поїхав працювати по розподілу на Сахалін. Був там добрим хірургом-травматологом, універсальним спеціалістом… Згодом повернувся в Івано-Франківськ і до останнього часу працював у травмпункті.
Добрий, принциповий, у деяких моментах впертий і правильний. Наприклад, на період моєї відпустки, як завідувача, він переймав мої обов’язки й тоді наші дівчата знали всі накази “на зубок”. Це була така його риса правильності. Хоч і не був науковцем чи викладачем, але завжди старався навчити молодих лікарів, які розпочинали свою діяльність на ургенції, не маючи досвіду.
У сімейному житті Богдан знайшов себе у вихованні сина, має двох онучок.
Коли розпочалася війна, пригадую нашу розмову, в якій чітко прозвучали такі його слова: “Чого мають гинути молоді, нехай краще я… І через деякий час він таки пішов”.
Тарас Ковалишин, доцент кафедри травматології ІФНМУ:
“Він завжди знаходив шляхи порозуміння як з колегами, так і з пацієнтами, був до всіх доброзичливим і турботливим. Я знав його як добродушного, врівноваженого, відкритого і щирого чоловіка. Хочеться, щоби довкола було більше таких людей… Світла пам’ять, друже….!”
ФОТО ТИЖНЯ
