Відомо, у яких західноукраїнських містах мешканці найбільш мовно стійкі

Мешканці Івано-Франківська, Тернополя, Луцька, Львова не так часто переходять на російську мову, як жителі Хмельницького, Чернівців, Ужгорода.   

Це виявило соціологічне дослідження, яке провів КМІС серед україномовних жителів Західної України, пише “Збруч”.

Нагадаємо, раніше експерти простежили так звану мовну гнучкість. Висновки були не надто втішні: при потраплянні до російськомовних компаній тільки 50% продовжуютьговорити українською мовою. Водночас 39% лише з російськомовними співрозмовниками переходять на російську мову, а 8% узагалі повністю переходять на російську мову в середовищі.

З’ясувалося, що жителі різних міст мають різну мовну стійкість, а узагальнені результати опитування не дозволяють дослідити проблему коректно.

У розмові з друзями лише 22% галичан, тобто мешканців Львова, Тернополя й Івано-Франківська, переходять на російську. Серед волинян (мешканців Рівного та Луцька) цей показник становить 26%. Водночас коли йдеться про мешканців Ужгорода, Чернівців та Хмельницького, кількість тих, хто переходить на російську в спілкуванні з друзями, вдвічі більший, аніж в Галичині, і становить 45%.

Галичани і волиняни найчастіше переходять на російську на відпочинку (у 29% випадків), мешканці ж інших міст – з друзями (вже згадані 45%). Водночас усі західні українці найбільш стійкі, коли мають справу з держслужбовцями.

За даними КМІСу, відсоток україномовних у Західній Україні становить 88%. На Галичині – 92%, на Волині – 93% тоді як в Ужгороді, Чернівцях та Хмельницькому – 79%.

«Ключ до мовної теми у мові спілкування: на Галичині абсолютно переважає українська мова, на Волині теж, але вже на Закарпатті є чимало російської мови. Хмельницький взагалі у деяких опитуваннях включається у Західну Україну, а у деяких – у Центральну. Насправді в соціологічних дослідженнях Галичина завжди відповідає по-іншому, аніж Волинь, Закарпаття чи Чернівці. Це стосується не лише питання мови, а й інших питань. Тому для мене тут нічого дивного немає», – коментує Олексій Антипович,  керівник соціологічної групи «Рейтинг».

Водночас, за словами соціолога, якщо говорити про різницю вже всередині Галичини, тобто між Тернополем, Івано-Франківськом і Львовом, то вона вже не настільки суттєва.

«Різниця є в електоральних настроях, в деяких культурних речах, але вона не така принципова, як між Галичиною і Закарпаттям з Чернівцями. Там простежується глибша різниця у багатьох питаннях: електоральних настроях, ставленні до історії, питаннях євроінтеграції та НАТО», – розповів Олексій Антипович.

Схожа ситуація, за його словами, є по всій Україні. Регіональний поділ на Центральну, Східну чи Західну Україну є дуже умовним:

«Кіровоград – дуже депресивний, а Полтава процвітає. Київщина – це столичний регіон, але це все одно Центральна Україна. Східна Україна – це Дніпро, Запоріжжя і Харків. У нас регіоналізація дуже умовна. Поділ можна робити якщо не на всі 25 областей, то хоча б на 20».

Опитування проводив Київський міжнародний інститут соціології у вересні 2017 року.  Генеральною сукупністю дослідження є дорослі жителі (віком 18 років і старші) восьми обласних центрів Західної України (Луцьк, Рівне, Львів, Івано-Франківськ, Тернопіль, Ужгород, Чернівці, Хмельницький), для яких основною мовою, враховуючи всі ситуації спілкування, є українська. Метод опитування – телефонні інтерв’ю з використанням комп’ютера. Максимальна похибка вибірки обсягом 1001 респондент не перевищує 3.2%.