Майстри із карпатського села Космач зберігають і відтворюють давнє мистецтво та ремесла гуцулів. Тут і досі вручну тчуть запаски та роблять постоли. За цими та іншими виробами сюди приїздять з різних регіонів України та замовляють з-за кордону.
Читайте також: Чиновник ОДА роздав 5 гектарів лісу сумнівній громадській організації (СХЕМА)
Постоляр Тарас Дзвінчук каже, що займається цією справою вже 46 років. Перейняв досвід у свого батька, а його колись навчив їхній родич, інформує “Ukraїner”.
“Колись майстри постолів були в кожному селі, а зараз їх стає все менше. Зараз з усього Верховинського району їдуть до мене, щоб замовити собі таке взуття. Постоли робляться суто зі шкіри. Немає жодного цвяха чи нитки якоїсь. Таке робили наші предки, і я продовжую цю справу. Це національне взуття гуцулів”
Тарас Дзвінчук розповідає, що робить в серельному 1-2 пари постолів на тиждень.
“Найголовніше надати їм форму, щоб вони були однакові, інколи не так то й легко вгодити. Колись постоли були повсякденним взуттям, потім їх одягали лише на свята й на шлюб. Зараз, напевно, традицій уже не дуже дотримуються”, – додає майстер.
Мастер запасок Дмитро Линдюк, розповідає, що навчився виготовляти запаски у своєї матері.
“Ще з 6-7 класу я полюбив цю роботу. Потім працював багато років лісником, але й, попри те, виготовляв запаски. Якщо робити цілий день, то можу виготовити дві штуки, але потрібно сидіти від ранку й до вечора. Помилятися не можна, бо якщо десь щось зробиш не так, прийдеться все переробляти”.
Дмитро Линдюк додає, що кожна дівчина має мати запаску: cпочатку в дитинстві хоче одну, потім підростає і до шлюбу вже собі замовляє іншу.
Детальніше у сюжеті “Ukraїner”:
ФОТО ТИЖНЯ
