В першу річницю початку Євромайдану іванофранківці розповіли про перемоги, втрати та розчарування від подій останнього року.
“Галка” дізналася в перехожих міста про те, що змінилося в їхньому житті з 21 листопада 2013 року, якою вони побачили свою країну, та на які зміни ще сподіваються.
Антоніна, працівник житлової сфери
“Не досягли й не досягнемо ми нічого. Не вірю я в це. Ті, кого справді шкода – це діти. У мене дуже сильне розчарування”.
[spacer style=”2″]
Ярослав Хованець, пенсіонер, автор одного з варіантів нового гімну України.
“На мою думку, треба міняти гімн і не чекати, поки вже наші вороженьки згинуть. А співати “боронь Боже Україну”, бо всі розвинені держави співають гімн “з Богом” – Америка, Англія. Це абсурд – співати такий гімн”.
[spacer style=”2″]
Сергій, працівник тимчасових робіт.
“Думаю, що ми в правильному напрямку рухаємося, надіємося на ліпше, на те, що все зміниться на краще. Щоб почати більш стабільне життя в країні, нам треба ще десь рік”.
[spacer style=”2″]
Олександр Букатюк, молодий поет.
“Не можливо, що зміни були швидкі. Треба, щоб все йшло поступово. Іноді людям не вистачає духу, і тоді потрібно молитися. Ми молимося тут, в центрі міста щодня вже рік. Ми повинні за Україну разом молитися, тоді наша молитва буде сильніша і ми все поборемо”.
[spacer style=”2″]
Ліда, пенсіонерка.
“Ми лише дуже переживаємо за тих людей, які воюють зараз. І шкода тих хлопців, які так мучились, а тепер ми нічого кращого не бачимо: і війна, і той Путін дурний що робить з нами. Але зміниє. Молодь наша змінилася, вони стали по іншому думати, стали героїчнішими, гімн знають. Колись приїхала моя племінниця з Росії і каже, що у них починаються уроки з гімну. А в нас діти ще недавно не знали його”.
[spacer style=”2″]
Василь Данилюк, працівник просвіти, пенсіонер.
“Рік пройшов погано, бо вже рік у нас війна з Росією. Ніхто й не сподівався, що таке буде. Наші військові трохи поправились, це добре. Бо армія занехаяла у нас, ми не були готові до такого. Але Україна стає на ноги, дорогенькі мої, і не здається”.
[spacer style=”2″]
Наталя Сербин, активістка Євромайдану.
“Думаю, сьогодні позитивний день, тому що Євромайдан починався з молоді. Це був мирний протест, це була ініціатива молоді, а молодь загалом несе позитив. Проте, є якийсь присмак суму, якогось страху, небезпеки за українців. Це було щось величне, що треба не те що вшановувати, а згадувати й продовжувати ставити перед собою цілі і йти вперед”.
[spacer style=”2″]
Мар`яна, молода мама.
“Позитивних моментів насправді мало можна назвати. Єдине, напевно не хочеться, щоб це повторилось. Надії і мрії постраждалих учасників Небесної Сотні були значно святішими, ніж те, чого ми на сьогодні досягли”.
[spacer style=”2″]
Христина, позивний “Руда”, учасник Самооборони.
“Можу сказати, що мало ми досягли. Перше, що ми хотіли, це вигнати Януковича, так, ми його вигнали, і чого ми добилися. Сьогоднішній Президент, я не впевнена, що він довго протримається. На майдані був цвіт нації. Багато людей, які були на майдані, хотіли, щоб цей майдан продовжувався. Ми були як одна сім`я”.
[spacer style=”2″]
Дмитро, позивний “Дємон”, айдарівець.
“Я на майдані одружився. З жінкою були знайомі всього три дні. На четвертий – зробив пропозицію. Зараз ми чекаємо дитину. Євромайдан приніс мені багато хорошого”.
[spacer style=”2″]
Тарас, працює в сфері нерухомості.
“Піднесення вже пройшло. Мало що змінилос. Політики всі однакові – це загальне враження. Шкода людей, які загинули, але надія все ще є”.
[spacer style=”2″]
Іра, студентка.
“Спогади дуже тяжкі, важко було дивитися праму трансляцію, після того, як сама там була, на майдані. Змінилася свідомість громадян і трохи таки змінилася країна в кращий бік – це добре”.
[spacer style=”2″]
Таня, школярка.
“А що ми досягли? Майже нічого. Те, що Янукович пішов геть – от і все. А те, що зараз війна, це взагалі не дуже добре. Студенти зараз нічого не можуть зробити. В країні – війна”.
[spacer style=”2″]
Роман Васильович, пенсіонер.
“Нам треба вчити історію. Історія говорить про те, що на цій території не було порядку, немає, і не буде. Якщо хтось каже, що буде, то він оптиміст, а я реаліст. Справа в тім, що у нас ніколи не буде порядку. Якщо ми не пустимо під трибунал від Кравчука до Порошенка всіх, то ніколи тут не буде порядку. Як їх забрати, можна за 100 днів навести порядок на цій території”.
[spacer style=”2″]
Таня, журналіст.
“Розчарувань немає. Ніяких розчарувань не допускаю, тому що, перш за все, є віра в майбутнє. Головне, щоб люди не розчаровувалися, не залишалися байдужими, і кожен вносив по краплині до великого діла, і тоді може щось зміниться у нас”.
[spacer style=”2″]
Фото Юрій Гриньків\Galka.if.ua
ФОТО ТИЖНЯ
