Нові околиці Франківська: як виглядає село Камінне (ФОТОРЕПОРТАЖ)

Як інформувала «Галка», 25 лютого депутати міської ради проголосували за дозвіл приєднатися селу Камінне Надвірнянського району до Івано-Франківської міської об‘єднаної територіальної громади.  

Звертаючись до депутатів, голова села Андрій Федорович зазначив, що на зборах Камінного мешканці вирішили приєднатися до Івано-Франківська.

«90% населення працюють в обласному центрі», – уточнив Федорович.

Мер Івано-Франківська Руслан Марцінків сказав, що родина (міська ОТГ – ред.) збільшується й це на краще.

«Громада тягнеться до Надвірної – в сторону гір. Це є добре», – сказав Марцінків.

Врешті решт, депутати проголосували за приєднання Камінного до Франківської ОТГ.

«Галка» вирішилася навідатися в село, аби вивчити ймовірну «околицю Франківська». Від центру міста (старт був від вулиці Пилипа Орлика) до центру села (вулиця Івана Мазепи) машиною +/- 25 хвилин. Якщо щаститиме на “зелене світло”, можна й за 20 хвилин доїхати. Зазначимо, що це була неділя, 1 березня. У будні дні час на дорогу може займати іншу кількість часу – більшу, скоріш за все.

Зустрічає село не надто приємною дорогою. У Вікіпедії влучно зазначили, “дорога з дефіцитом асфальту”. За особистими відчуттями – не критично (особливо, якщо є зайві гроші на ремонт автівки).

Чим може похизуватися Камінне? Тут є чотири продуктових магазини, школа, фельдшерсько-акушерський пункт, краєзнавчий музей, дві церкви.

Будуть у захваті люди, які є емоційно чутливими до дат, адже населений пункт засновано у 1251 році. Крім того, якщо вірити електронній енциклопедії, на території Камінної виявлено могильник з 27 курганів карпатської культури.

Є й сумна звістка: як пишуть у Вікіпедії, у селі крадуть ліс. Очевидно, розікрали повністю, адже нічого схожого на ліс у селі виявлено не було.

Між іншим, село може похизуватися оригінальними смітниками, які «дякують» мешканцям за занурене у них сміття.

Впадає в око велика кількість тепличок. Присутні вони чи не в кожному обійсті.

Примітка автора: фотозвіт не претендує на об’єктивність та є лише коротким спостереженням за життям маловідомого села Камінне у перший весняний день.