Цей автомобіль не забруднює повітря, рідше ламається, а заводиться і працює тихіше, ніж деякі ноутбуки. Якщо слово “заводиться” взагалі доречне для електромобіля.
Проте основна перевага, на якій особливо наголошують ентузіасти, що просувають розвиток електрокарів в Україні, – це дешевизна їх використання. Якщо спиратися на дані водіїв, то 100 км шляху на найпоширенішому у світі електромобілі Nissan Leaf обійдуться у Києві в близько 5 грн. Та сама відстань, якщо проїхати її на бензиновій Nissan Tiida, що належить до аналогічного класу автівок, коштуватиме вже 140 грн, тобто в 28 разів дорожче.
Одночасно з цим у різних районах Львова планують встановити десять зарядок, від яких машини зможуть підживлюватися вночі, під час технічних пауз чи перерв на обід. На повному заряді акумулятора Fluence Z.E., приміром, може проїхати 185 км, тоді як у дорожчих моделей електрокарів цей показник уже перевалив за 400 км.
Костянтин Євтушенко називає свій проект громадським, а не комерційним, принаймні, на сьогоднішньому етапі. Каже, що електротаксі привчатиме пасажирів до думки, що електротранспорт – це доступно і практично.
Щоб довести це на власному прикладі, пан Євтушенко зробив промоакцію, попрацювавши таксистом на електрокарі у Києві. Сидячи за кермом розкішної Tesla, він приймав телефонні замовлення від пасажирів і брав за проїзд лише вартість потраченої енергії. Наприклад, з центру до Голосієва – 58 коп.
Скільки це коштує?
Поки що заробляти на продажах чи обслуговуванні електромобілів в Україні справді не вдасться. За оцінками експертів, нині по всій країні їздять не більше 300 таких машин. Приблизно половину з них купили минулого року.
Ціни на електрокари в середньому вищі, ніж на бензинові чи дизельні автомобілі. Нові коштують від 17 тис. доларів (китайського виробництва) до 160 і вище (моделі класу “преміум”).
Renault Fluence Z.E. в Україні коштує близько 27 тисяч доларів, Nissan Leaf – більше 30 тисяч.
Знизити вартість електрокарів можна на 35-40%, якщо Верховна Рада скасує або радикально зменшить мито і збори на ввезення таких автівок, кажуть підприємці. Вони розповідають, що мінекономіки і багато депутатів підтримують їх у цьому, і очікують на зміну законодавства вже до початку літа.
“Здешевлення електромобіля дасть 80% успіху цього ринку”, – прогнозує Костянтин Євтушенко.
У компанії Shooter вважають, що в Україні треба тимчасово скасувати ПДВ на імпорт, продаж і використання електромобілів, відмовитися від мита на їхнє ввезення і вивезти їх з-під акцизних товарів.
Нині ідуть переговори з мінекономіки про те, щоб уряд подав до парламенту такий законопроект, додає Олександр Туз, який очолює компанію “220 Auto”.
Тим часом автолюбителі, в яких бракує грошей на купівлю нового електрокара, переробляють на електромобілі свої бензинові чи дизельні автівки, серед яких і “Таврії”. Цим займаються в клубі “Електроавтосам” і в одному з підрозділів київського заводу “Титан”, розповідає пан Туз.
Але перетворити звичайне авто на електричне – справа не найдешевша. Найдорожча деталь – акумуляторна батарея, вартість якої близько 8 тисяч доларів. До неї потрібен електродвигун, контролер і все начиння.
“Паливний бак, вихлопна, генератор, радіатор – все це виймається”, – задоволено розказує Олександр Туз.
Українські підприємці, які просувають тему електромобілів, особливо люблять наголошувати на тому, що відмова від бензину і перехід на електрику вигідні не лише громадянам, а й державі загалом. Аргументи при цьому бувають найагресивніші.
“Давайте пам’ятати, що кожен літр бензину, куплений на АЗС, – це три патрони для російських найманців, а, відповідно, це може бути три вбитих українці”, – сказано в рекламній брошурі “220 Auto”. Далі йдеться про те, що за рік водії залишають на заправках близько 400 млрд грн., і більшість цієї суми, твердять автори, виводиться за межі України.
Вечірня зарядка
Попри всі переваги електромобілів, у них є щонайменше один безсумнівний недолік – відносно невеликий запас ходу, а отже, потреба частіше заряджатися. Саме ж зарядження зазвичай триває годинами.
А зарядних станцій в Україні, за даними сайту www.plugshare.com, лише 42.
Однак Костянтин Євтушенко не бачить у цьому проблеми і розповідає про три способи зарядити свій електрокар: від звичайної домашньої розетки (потрібен довгий продовжувач), від спеціального зарядного “стовпчика”, встановленого на автозаправці чи в супермаркеті, або від суперчарджера. Останній варіант дає найкращу швидкість зарядки, але поки що недоступний в Україні.
Сам бізнесмен заряджає свою Tesla від домашньої розетки і каже, що йому вистачає лише двох годин увечері, аби поновити витрачену за день енергію батареї. Серед інших варіантів – заряджатися на роботі або домовитися про розетку з власниками стоянок.
Відсутність інфраструктури для електрокарів пан Євтушенко називає “великим міфом” і каже, що через рік-два зарядні станції з’являться самі по собі. За його словами, поставити на вулиці, біля супермаркету, кінотеатру чи кав’ярні зарядний пристрій потужністю 22кВт коштує 800-1000 доларів, “це ціна хорошого Wi-Fi роутера”.
Одним з перших в Україні, хто заявив про мережу таких безплатних зарядок, стала ОККО. За даними компанії, на її АЗС вже діють 34 електричні зарядки, зокрема на трасах Київ-Чоп, Київ-Харків, Київ-Одеса і Київ-Дніпропетроськ.
В Україні навіть працює фінська компанія Ensto, яка продає зарядки для електромобілів. За словами її представника В’ячеслава Шевніна, вищий інтерес до таких пристроїв виявляє саме бізнес, а не приватні особи.
Пан Шевнін мріє, що невдовзі в Україні, як у деяких країнах ЄС, 5% місць на парковках буде виділено для електромобілів, а поруч стоятимуть елегантні стовпчики, від яких можна підживитися. Щось схоже до 2020 року обіцяє створити в столиці Київська рада, яка минулого тижня ухвалила відповідне рішення.
“Коли зрубали голову…”
Електромобільний ентузіазм деяких підприємців підтримують не всі, причетні до автобізнесу в Україні.
Олег Назаренко, який очолює Всеукраїнську асоціацію автомобільних імпортерів і дилерів каже, що раніше Асоціація активно підтримувала розвиток електротранспорту в Україні, але нині говорити про це неактуально через те, що авторинок перебуває в глибокому занепаді.
На його думку, за нинішніх умов, коли “добре працювати саме сірим дилерам, які на базарі торгують за валюту”, з України можуть навіть піти представництва деяких автовиробників.
У Костянтина Євтушенка з Shooter’a більш оптимістичний погляд на майбутнє транспорту, що живиться від розетки. Він сподівається, що його проект з електротаксі у Львові пошириться і на інші українські міста, а отже електромобілів ставатиме більше і серед приватних власників.
“Я ще не зустрічав ще людини, яка б, сівши в електромобіль, не сказала: “Я хочу, щоб моя наступна машина була саме електрик”, – каже Костянтин Євтушенко.
ФОТО ТИЖНЯ
