Здавати кров – безпечно, корисно і навіть вигідно. А ще це дуже важливо для світу, бо рятує купу життів. Команда УГП не вперше популяризує донорство і самі регулярно здають кров. Днями кожен охочий мав нагоду стати донором просто в офісі УГП, який уже давно став не лише робочим простором, але й важливим соціальним хабом.
Соціальні проєкти – теж важливі
За статистикою, кожен третій протягом життя потребує переливання препаратів крові. Донація крові триває не більше 10 хвилин і одна така кровоздача здатна врятувати аж три життя.
Команда УГП вже вдруге проводить акцію популяризації донорства і цього разу кров можна було здати просто в їхньому громадському офісі. Люди відгукнулися – загалом здали майже 15 літрів крові.
Голова міського осередку УГП Максим Шовкопляс має чималий досвід донорства – здавав кров більше десяти разів. Уперше ще під час навчання в університеті – коли дізнався наскільки це корисно. Та ще й з’ясувалося, що має рідкісну четверту групу крові, а її часто бракує.
«УГП – політична партія і маємо найперше займатися політикою, але соціальні проєкти теж дуже важливі. Мине чотири роки і люди запитають, що дійсно корисного ми зробили за цей час, – каже Максим Шовкопляс. – Популяризувати донорство було моєю ідеєю. Наші партійці роблять це не для того, аби в період чергових виборів похвалитися, що здавали кров. Багато хто давно хотів почати свою історію донорства, але ніяк не складалося. Тому наш офіс – це не лише робочий простір. З самого початку він замислювався як «живий» простір, соціальний хаб, де б і інші люди творили справи, важливі для світу: корисні майстер-класи, тренінги, проєкти».
Допомагати можна не лише грошима
Франківка Зоряна Барнецька здавала кров уперше. Не боялася, бо чоловік – уже досвідчений донор. Дівчина слухала його історії і кожного разу задумувалася, що, мабуть, і сама б хотіла спробувати.
Цього разу її чоловік теж прийшов – і підтримати, і вкотре побути донором. Після кровоздачі Зоряна відчувала тільки легке запаморочення, але воно швидко минулося після теплого чаю з солодощами.
Подружжя Барнецьких каже, що обов’язково долучиться до акції наступного разу, бо донорство для них це благодійність. Адже допомагати можна не лише грошима.
Перед кровоздачею потрібно виключити з раціону жирне, смажене, молочні продукти і яйця. Для чого? Аби кров не стала «жирною», адже тоді її неприпустимо переливати людям.
Кров містить чотири компоненти: еритроцити, тромбоцити, плазму та кріопреципітат. Відповідно, є чотири види донорства: цільна кров, плазма, тромбоцити, подвійні еритроцити.
Плазму і тромбоцити можна здавати раз на 14 днів, а кров – раз на два місяці, але не більше п’яти разів на рік. Здається це все в різній кількості: тромбоцитів – 250 г, плазми – 600 г, а крові – 450 г. Занадто мало, аби нанести шкоду організмові, адже в тілі дорослої людини є близько 5,6 л крові. До того ж організм історично звик до втрати незначної частини крові внаслідок травм та складних природних умов, тому швидка регенерація закладена в нас біологічно.
«Донорства нема чого боятися, бо нічого страшного не відбувалося під час кровоздачі. Мені навіть сподобалося, – усміхається франківка Ірина Винник, яка теж здавала кров уперше. – Тим паче це дійсно добра справа. Давно хотіла це зробити. Якось натрапила в інтернеті на історію хворої дівчинки, котра терміново потребувала рідкісної групи крові – такої самої, як в обох моїх синів. Хлопці одразу погодилися помогти, того ж дня ми разом поїхали на станцію переливання крові. Пам’ятаю те прекрасне відчуття, що ми зробили щось дуже важливе для чийогось життя».
Статистика говорить, що лише 5% від тих, хто не має протипоказань щодо донорства (а це близько 60% населення планети), насправді стають донорами крові. Тому потреба в крові є завжди. Особливо у тромбоцитах, щоправда, «живуть» вони лише три дні. Ситуація ускладнюється ще й тим, що здавати тромбоцити можуть тільки чоловіки середнього віку, які мають достатню кількість тромбоцитів і мають хороші вени.
Тромбоконцентрат – це єдиний спосіб відновити організм після хіміотерапії. А хіміотерапія – єдиний спосіб подолати рак.
«Багато років я працювала в реанімації новонароджених дітей і знаю скільки крові переливають та як її постійно бракує, – розповідає медик Наталія Митник, яка цього разу стала донором уже 15-й раз. – Я регулярно проходжу медогляди, я вакцинована, тобто точно знаю, що здорова. Тож чому б не поділитися своїм ресурсом з тим, кому це життєво необхідно?».
Не страшно і дуже вигідно
На відміну від західних країн, в Україні у закладах служби крові дуже бракує донорів, більшість із тих, що є, разові. А все через неосвіченістю людей у питаннях свідомого і регулярного донорства. Саме тому команда УГП і влаштовує такі акції, аби люди розуміли цінність донорства і не мали безпідставних страхів.
«Багато хто не стає донором, бо боїться чимось заразитися, – каже завідувач відділу комплектування донорських кадрів Прикарпатського обласного центру переливання крові Микола Абрамик. – Колись давно під час кровоздачі медики користувалися багаторазовими голками, які щоразу стерилізували, тому, можливо, поодинокі випадки зараження і траплялися десь. Але вже купа років використовують лише одноразові і стерильні системи, індивідуальні для кожного донора. Її розпаковують безпосередньо перед людиною. Після використання систему знищують».
Вся донорська кров перед переливанням повинна бути обстежена на інфекції. Тому бути донором – ще й дуже вигідно. Адже так можна перевірити стан свого здоров’я і наявність інфекційних хвороб. За бажання видадуть результати аналізів на ВІЛ, гемоглобін, сифіліс, гепатит В і С.
Донорам живеться краще
«Центр переливання крові не може забезпечити всіх, хто потребує, але бувають дуже різні ситуації, – розповідає Микола Абрамик. – Коли в людини геть біда, починаю обдзвонювати всю нашу базу донорів, прошу прийти здати кров. Особливо складно знайти рідкісну групу – четверту мінус. Якщо з десяти дзвінків один відгукнеться, це вже дуже багато. Пам’ятаю сім’ю із Запоріжжя, котра приїхала в Карпати на відпочинок. Дитині раптово стало зле. Виявили рак крові. То був якраз кінець робочого тижня, я не зміг знайти донора. А дитину ж треба рятувати негайно, вона не чекатиме до понеділка. Пішов і сам здав тромбоцити».
А ось декотрі люди ходять здавати кров так часто майже, як на роботу. І навіть мають офіційне посвідчення донора крові, де фіксуються всі його кровоздачі. В області є рекордсмени, котрі впродовж життя вже здали кров понад сотню разів і мають звання «Заслужений донор України».
Донори живуть у середньому на п’ять років довше. Часті кровоздачі покращують стан організму. Нормалізується кровообіг, відбувається профілактика серцево-судинних захворювань, покращується робота імунної системи та відбувається загальне омолодження. А ще у донорів менші ризики ракових захворювань. Взагалі вони менше хворіють і мають менше проявів запалень. При аваріях шанс вижити у донорів значно вищий, бо організм адаптований до крововтрат.
Максим Шовкопляс каже, що кожні три місяці партійці проводять акцію популяризації донорства. Але відтепер це відбуватиметься в громадському офісі УГП, що на вулиці Короля Данила, 20. Кожен охочий зможе долучитися до важливої справи і здати кров. Наступного разу планують у грудні.
ФОТО ТИЖНЯ
