Ірина Фадєєва – доктор економічних наук, професор, завідувач кафедри фінансів Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу. Ірина Георгіївна поділилася з читачами «Галки» про те, що відбувається з курсом долара, чому, насправді, ростуть ціни, й куди і як вкласти гроші.
Читайте також: Буковель перейшов на баланс держави, - Гонтарєва
– Сьогодні темою №1 у країні, мабуть, на жаль, є не війна, а курс долара. Щодня ми спостерігаємо божевільні скачки курсу валют. Гривня все більше знецінюється. Чому це відбувається?
Перш за все, потрібно зрозуміти, що фінанси – це кровоносна система економіки будь-якої країни. Фінанси присутні у всіх її елементах, й відповідно, найменші негаразди в економіці впливають на фінансову систему. Коли ми йдемо до лікаря з якоюсь проблемою, перше, що нам кажуть зробити – аналіз крові. І вже по тому аналізу можна діагностувати хворобу та призначити лікування.
Сьогодні на стан економіки, на її «здоров’я» впливають багато чинників. Перш за все, серйозний удар для економічної системи будь-якої країни завдає війна.
Військові дії спричинили падіння у галузях, які займають значну частку в експорті. Наслідком цього є зменшення експорту продукції, а відтак, й зменшення валютних надходжень до України.
Другою причиною є значна імпортозалежність вітчизняної економіки. Для розвитку промисловості необхідні імпортна сировина, комплектуючі, паливо.
Тобто попит на валюту всередині країни є, й він не зменшується, а надходження валюти навпаки, зменшуються. Виникає дисбаланс попиту та пропозиції й курс валюти зростає.
Ще однією суб`єктивною причиною такої ситуації є спекуляція на валютному ринку. Деякі банки отримували рефінансування від НБУ і замість використання його за цільовим призначенням, скуповували долари й виводили їх за кордон, розхитуючи валютний ринок. Деякі експортери також за допомогою різних схем уникають повернення валюти до України, де запроваджено обов’язковий її продаж – 75%.
І, нарешті, провокують зріст курсу валюти на жаль не завжди професійні і несвоєчасні дії Нацбанку. Дуже багато залежить від НБУ як від регулятора фінансової і банківської системи. Адже правильні регуляторні дії, які впроваджуються із запізненням або безсистемно, негативно відбиваються на курсі валюти.
– Чи допоможе Україні кредит МВФ і які гарантії ми повинні йому дати, щоб отримати цю фінансову допомогу?
– Одним із засобів стабілізації валютного ринку країни є кредит Міжнародного валютного фонду. Для його отримання велика робота велася і ведеться урядом, адже задарма гроші ніхто нікому не дає. Країна, яка декларує реформи, але не здійснює їх у призначені терміни, не має права на отримання кредиту.
Наразі нашими гарантіями можуть бути тільки розпочаті реформи.
– Країна, судячи з заяв МВФ, вже у першій половині березня може отримати новий транш у розмірі понад 4 млрд. доларів. Чи зможе ця сума якимось чином укріпити гривню? Яких змін можна очікувати?
– Якщо питання щодо надання Україні кредиту вирішиться позитивно найближчим часом, велике значення матиме й сума, яку буде надано. Адже на фінансову систему країни тисне також й велике кредитне навантаження. Мається на увазі те, що попередні уряди також залучали кредитні ресурси, але під значно більші відсотки, ніж надає МВФ. Зараз саме настає час сплати за цими кредитами. Минулорічний транш МВФ практично весь був використаний для погашення таких боргових зобов’язань, а це близько 4 млрд. доларів.
Якщо цього разу ми отримаємо приблизно таку ж суму, вона знову піде на погашення попередніх кредитів й відсотків за ними, а це приблизно 3,5 млрд.доларів на рік. Одразу виникає запитання: чому ми тут позичаємо, щоб там погасити, адже знову потрапляємо у боргову яму. Це не зовсім так. МВФ надає кредит під дуже низький відсоток – це 3-3,5% річних. Цей відсоток встановлюється індивідуально для кожного випадку. Тобто фактично ми суттєво зменшуємо майбутні платежі за користування залученими коштами.
Для стабілізації ж валютного ринку необхідна значно більша сума, приблизно 10 млрд. доларів, на що і є надія.
– Невже не існує таких кроків, які б дозволили хоча б частково стабілізувати гривню, не беручи до уваги транш МВФ?
– Звісно є, проте вони не дадуть змогу повністю стабілізувати ситуацію. Якби обмежувальні заходи НБУ були вчасними, а їх треба було запроваджувати від червня-липня минулого року, як тільки долар піднявся до 12 гривень, тоді регулятор мав би усі можливості не дати долару зрости. Проблема ситуації полягає у тому, що регуляція валютного ринку відбувається у ручному режимі і, що називається «пост-фактум», тобто проблема вирішується після того як вона виникла, відсутні дії на упередження проблемної ситуації. Зараз, нажаль, цього вже замало.
– Й справді, для нас ще не так давно 12 гривень були шоком, а тепер ми про 50 гривень за долар говоримо спокійно.
– Це як в тому анекдоті: підвищив правитель податки для свого народу, і запитує намісника, як ситуація. Той відповідає, що народ плаче. Правитель ще підвищує податки, народ далі плаче. А у якійсь момент намісник каже, що народ вже сміється, адже немає зовсім чим сплачувати податки. Ну, якщо сміється, то вже досить податки збільшувати – вирішив правитель. Приблизно така ж ситуація зараз і з валютним курсом.
– Чому Нацбанк відпустив гривню у «вільне плавання», адже ще весною говорилося, що долар не підніметься вище 10 гривень, а потім бюджет на 2015 рік був закладений на рівні 17 гривень, згодом – 21,7? Які зараз дії можна зробити, щоб стабілізувати гривню?
– Насправді, ми не знаємо, куди саме Нацбанк відпустив гривню. Скоріш за все цей крок був не дуже непродуманим з точки зору засобів і наслідків.
Вихід з такої ситуації, на мою думку, полягає у негайному підвищенні контролю за валютними операціями з боку НБУ з метою виявлення й запобігання спекулятивних. Друге, що необхідно зробити – зняти всі обмеження на продаж-купівлю валюти всередині країни. Будь-яке обмеження – це одразу підвищення попиту, поява тіньових схем. Докладання максимальних зусиль для отримання обіцяного траншу кредиту МВФ – є ще одним засобом стабілізації курсу валюти і економічної ситуації загалом.
Зараз ті зусилля, що їх докладає Нацбанк, нажаль не дають результату, оскільки курс дестабілізований і частково мають місце панічні настрої. Мова не йде тільки про населення – фізичні особи не формують фінансовий ринок, а й про експортерів, банки – юридичних осіб.
– Чи не простіше світу списати нам борги, і не давати нові кредити? Можливо ми так швидше станемо на ноги? Адже така практика існує?
– Капіталістичний світ є досить прагматичним. Який сенс списувати борги? По-перше, кредитори втратять значні кошти, мова йде про десятки мільярдів доларів. Хто схоче вкладати кошти в економіку держави без гарантії їх повернення? Такий крок надовго відвернув би інвесторів від України. По-друге, списання боргів не означає автоматичні зміни у економіці на краще. Золотовалютні резерви НБУ знаходяться на критично низькому рівні, й сподіватися на їх використання для підняття економіки не можна. Питання реструктуризації (відтермінування), а не списання, боргів інтенсивно опрацьовується урядом й це було би дієвим засобом у разі позитивного вирішення.
– У своєму блозі економіст Олег Соскін говорить про те, що якщо Гонтарєва залишиться на посаді, то долар може сягнути 50 гривень. Усе до того йде. Доки може падати гривня? Де її межа?
– Насправді, цього не знає ніхто. У НБУ працюють досвідчені банкіри, фінансисти, менеджери, й інші фахівці. Але на жаль складається враження, що менеджмент НБУ дещо розгубився побачивши наслідки своїх дій. В Україні є висококваліфіковані фахівці, наукові установи у галузі банківської справи, фінансів. Чому б не доручити їм відповідне завдання? Вони можуть змоделювати усі можливі варіанти розвитку подій, усі наслідки тих чи інших заходів порахують, і знайдуть оптимальне рішення.
– Отже, у країні така картина: гривня падає, ціни ростуть, заробітна плата «стабільна». До чого це може призвести? Чи повинна бути індексація доходів?
– Коли ціни зростають (в умовах нестабільної економіки або кризи таке зростання може бути дуже суттєвим), це дуже і дуже погано, тому що купівельна здатність звичайного громадянина зменшується, йому потрібно скорочувати свої витрати.
Для того, щоб зберегти купівельну здатність громадян в умовах зростання цін на товари та послуги існує індексація грошових доходів. Сутність індексації полягає у збільшенні номінальних доходів громадян залежно від збільшення індексу споживчих цін або індексу інфляції. Індекс споживчих цін – це головний показник, на якому побудований механізм індексації. Цей механізм детально описаний у ряді законодавчих і нормативно-правових актів. Згідно цих документів, зокрема п.1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 р. № 1078 визначає коло суб’єктів господарської діяльності, які повинні проводити індексацію, до них належать підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також фізичні особи, що використовують працю найманих працівників.
Отже, індексацію заробітної плати зобов`язані проводити усі без винятку роботодавці незалежно від форми власності і господарювання, буде це підприємство – юридична особа чи приватний підприємець – фізична особа. Минулого року індексація мінімальної зарплати становила 70-140 гривень на місяць. Чому цих законів не дотримуються – є запитанням і до самих працівників, які не відстоюють свої законні права, і до працедавців. Працівник має право звернутися до управління праці при обладміністрації, адже за невиконання цих вимог передбачені штрафні санкції.
– Але у нас деякі люди отримують зарплату в конвертах, якщо говорити вже відверто, і можливо тому не індексують?
– Ймовірно це є загальною проблемою. Скоріше за все, тут ще й проблема нашої громадянської свідомості, чи скоріше несвідомості. Наприклад, німці нізащо не погодились би на нелегальне працевлаштування й на виплату заробітної плати «у конвертах». Вони б одразу сказали: як це у нас не буде повноцінної пенсії чи медичної страховки? Вони не уявляють, як можна отримувати неофіційну зарплату. У нас люди йдуть на разові вигоди й втрачають набагато більше у майбутньому. Хоча,звісно, й велике податкове навантаження на фонд оплати праці відіграє свою роль, і тому деякі підприємці свідомо йдуть на порушення заради виживання.
– Ріст курсу іноземної валюти, знецінення гривні просто розвалює підприємницьку діяльність. Якщо, до прикладу, ще кілька місяців тому торговому агенту, який їздить по області, щоб заправитися на 20 літрів, вистачало 250 гривень, то сьогодні не вистачить і 400. Спостерігається тенденція, що вартість бензину у нас залежить від руху курсу долара, й коштує приблизно стільки ж. І це зрозуміло – ціни ростуть на усе. Але є одне «але»: ціна на нафту у світі падає. Вартість палива зменшується усюди: в Польщі за останні місяці подешевшало на злотий, у США – 1 літр – 50 центів. Чому ж у нас спостерігається дуже стрімке зростання ціни на бензин?
– Це також є важливим. Якщо узяти співвідношення ціни на бензин до євро, то бензин так і залишився 0,6-0,7 євро. У євро ціна не змінилася. Зросла ціна у гривнях. Тобто, існує пряма залежність від валютного курсу. Чому? Тому що бензин у нас імпортований або виготовляється з імпортованої сировини. Його закуповують за іноземну валюту. Окрім цього, бензин є підакцизним товаром, а акцизи законодавчо встановлено в євро. Якщо брати ціну 25 гривень за літр, то в ній 11 гривень – податки. Якщо б акциз рахувався за курсом, закладеним до бюджету на цей рік, то ціна 1 літра могла бути меншою на 2 грн.
– Тобто, якщо б ціна на нафту не падала, то у нас паливо було б ще дорожчим?
– Так, таке цілком можливе. До того ж, у січні цього року введено це один податок, 5% з роздрібного обігу підакцизних товарів, що додає ще 1 гривню до вартості палива. Було на меті наповнити бюджет за рахунок тих, хто їздить на авто, але результат не зовсім такий, як очікувався. Споживання бензину зменшується, окрім того, за інформацію Асоціації нафтотрейдерів, минулого року 25% реалізації бензину перейшло у тінь.
– Чи можливий у ситуації, в якій ми опинилися, повний занепад малого й середнього бізнесу? І хто у цьому виживе?
– Це залежить від сфери діяльності бізнесу. Та ж складова палива – вона дуже важлива. Більш залежні від імпорту й паливних ресурсів підприємці, підпадають більшому ризику. Тому, якщо не буде вжито серйозних заходів, є великий ризик, що поступово маленькі фірми та підприємства почнуть закриватися. Ті, хто орієнтований на вітчизняного виробника, можуть вижити швидше. Але коли в рази дорожчають крупи вітчизняного виробництва, це не дуже зрозуміло.
– Чи може така ситуація покращити попит на вітчизняну продукцію?
– Криза такого роду є хорошим шансом для національних виробників – зайняти нішу, яку раніше займали імпортовані продукти. З часом це може допомогти їм вийти на міжнародний ринок.
– У зв`язку зі зростанням курсу долара люди масово скуповують усе: від продуктів до техніки. Це зрозуміло, адже люди намагаються кудись вкласти гривню, яка просто знецінюється. Але чи не провокує це підприємців штучно піднімати ціни?
– Безумовно, це важливий чинник. Це закони ринку: попит диктує ціни і пропозицію. І якщо є попит, чому би не підняти вартість товару? Особливо з продуктами харчування, але мені здається, що на все життя не накупишся
Тут знову ж таки треба говорити по нашу громадянську самосвідомість. У Німеччині під час переходу від марки до євро (я у цей час як раз була там на стажуванні) комерсанти удвічі підняли ціни практично на усі товари у маркетах. Проте німці не побігли усе скуповувати. Вони два тижні майже нічого не купували! Це важко уявити – порожні від людей супермаркети у Німеччині. Однак, зазнавши збитків за ці два тижні, підприємці змушені були знизити ціни майже до попереднього рівня. У нас все навпаки. Ми не вважаємо себе ґаздами у власній оселі і ведемося на провокативні маркетингові дії.
– Дуже багато людей забирають з банків свої вкладення. І сьогодні банки пропонують досить привабливі відсотки, але чи варто людям на них реагувати і знову ставити гроші на депозити?
– Коли сума грошей невелика, краще купляти щось необхідне, що давно хотілося або є потреба. Якщо сума є більшою, тут можна думати. Адже, коли гроші стоять вдома під подушкою, вони знецінюються. Гроші пролежать рік й 25-30% знеціниться. Зараз далеко не всі банки збиткові і є велика кількість, які добре тримаються у даних умовах, пропонують непогані відсотки за депозитами, що компенсують інфляцію. Єдине, на що треба зважати, це ризики неможливості дострокового зняття депозитів.
– Куди краще вкладати? У державний чи приватний банк?
– Тут питання особистих уподобань, мабуть. Адже у нас усі банки є учасниками Фонду гарантування вкладів. Людина, перш ніж залишати кошти у банку, повинна з`ясувати, чи застрахований її вклад Фондом, і вкладати таку суму, повернення якої гарантують, тобто, до 200 тисяч гривень.
– Населення тримає свої збереження у чому може: долари, євро, фунти…. Наскільки це розумно і що загрожує тим, хто досі тримає гривні? У чому краще тримати заощадження?
– Це не найгірше рішення. Як кажуть, краще яйця в одному кошику не носити. Але якщо переводити гроші у валюту, то частину варто тримати і у гривні. Курс долара не може нескінченно зростати. Об’єктивні закони діалектики ще ніхто не відміняв.
– Де краще зберігати гроші? Якщо, до прикладу, вкласти в нерухомість, то чи не може статися так, що ринок нерухомості обвалиться, і інвестор просто втратить вкладені кошти? Адже житло будується, вартість його висока – 8-11 тисяч за м2, але усе це може в якийсь момент зупинитися.
– Й справді, у даній ситуації будівництво може припинитися, тому, до прикладу, вкладати кошти у нерухомість, яка ще недобудована є серйозним ризиком. Проте довготривалі будівельні проекти – це завжди ризик, навіть при стабільній економіці. Скільки було випадків, коли люди вкладали гроші й залишались ні з чим.
– Яким чином сьогодні населення повинно економити, щоб залишитися на плаву, щоб, по суті, вижити? Як навчитися не скуповувати все підряд?
– Це психологічний момент – сусіди побігли купувати, отже і я мушу. Навіть якщо є трохи грошей, то піти й витратити їх повністю на крупи або цукор – це не зовсім мудро, як на мою думку. Адже продукти харчування мають термін придатності. Згадайте, пару років тому виник дефіцит гречки. Ціни злетіли до 12-15 грн/кг. Люди скуповували мішками, «бо буде по 20грн.». І що? Через пару місяців ціна стала 7-8 грн. Де тут сенс?
Треба розумно до цього підходити. Якщо дійсно щось потрібно, то варто купити це зараз, не чекати, доки зросте ціна. Але купувати на запас, аби гроші не пропали – не варто.
– Доки може впасти долар?
– Якщо МВФ дасть нам необхідну суму, а це приблизно 10 мільярдів доларів, то гривня зміцниться. Хоча важко стверджувати, що саме на рівні 21,7 гривень, як закладено у бюджеті. Навіть Нацбанк не робить таких прогнозів. Потрібно дозволити безперешкодну купівлю-продаж валюти, випустити її у загальний доступ, тоді курс ймовірно стабілізується.
– Тобто, спрогнозувати, що буде з гривнею, просто не можливо?
– Ймовірно з гривнею усе буде гаразд. А яким буде курс долара – на даний момент спрогнозувати неможливо.
– Що буде з фабрикою «Рошен»?
– Я вважаю,що з нею усе буде добре. Цукерки як їли, так і продовжуємо їсти, не зважаючи на кризу.
– Яке населення сьогодні ризикує опинитися на межі бідності?
– У першу чергу, це найменш соціально захищені верстви населення: пенсіонери та непрацюючі люди. Також, сім`ї з дітками, оскільки дитячі вироби не дешевші за дорослі, а соціальна допомога на дітей не збільшується. І наостанок, бюджетники, адже зарплати в них наразі заморожені. Також можуть бути й скорочення працівників.
– У магазинах тепер дуже часто стоять позначки: продукт з Росії. І це гарно, правильно, але для чого узагалі закуповувати з Росії товари?
– У мене також часто виникає таке запитання. Тут знову ж таки проблема громадянської свідомості. Люди ставлять свої комерційні інтереси вище державних. Це не є правильним підходом, адже якщо світ вводить санкції стосовно агресора, тож чому цього не робимо ми? Дивує, чому у нас, в Івано-Франківську, який ледь не колискою Майдану називають, трапляються такі речі. Невже ми не можемо прожити без російських товарів? Є не гірші й не дорожчі аналогічні з Польщі, Румунії, Угорщини, і транспортні видатки на доставку з цих країн значно менші. Вітчизняні товари є також аж ніяк не гіршими.
Розмовляла Олександра Комарщук
ФОТО ТИЖНЯ
