Відомий франківець Місько Батяр креативно та з гумором говорить про проблеми Івано-Франківська. Мешканці підтримують, влада робить вигляд, що реагує.
Читайте також: “Люди голодні до бойківського”: мер Долини про потенціал розвитку туризму в регіоні (ФОТО)
Місько Батяр (Михайло Мельникович) – відомий у Франківську та Україні шоумен, гуморист, сценарист і вчитель історії. Його дотепні відео на соціальні теми набирають тисячі та навіть мільйони переглядів. Для читачів Галки франківець розповів:
- чому систематично записує звернення до очільника міста щодо проблем Франківська та чи є результат;
- чи планує йти на посаду міського голови;
- чому закликав блогерів показати соціальну значущість;
- заради чого поліз у калабаню та як розплатився за неправильно припарковане авто.
– Нещодавно ви опублікували відеозвернення до міського голови щодо проблем міста. Що спонукало до цього? Напевно, ці питання накопичувались не один день.
– Є низка проблем, які не вирішуються, але створюється картинка, що все гарно. Вулиця Національної Гвардії розорана чотири роки, а у мера з’являється відео, що дорога зроблена ідеально.
А ще був дзвінок від якоїсь соціологічної служби, яка перерахувала всі досягнення мера. Я сказав, що це супер, мер бере за це зарплату. Та я хочу назвати речі, які недороблені, але за які вже хваляться. Треба розуміти, що таке критика від жителя міста.
Пришвидшив зйомки відео паркувальник, який підійшов до мене біля базарчика на Коновальця. Розумію, що це надходження місту – 5 мільйонів гривень в рік. Але парковки створюють людям незручність, а гроші йдуть через приватних людей, хоча це може бути комунальним. Паркомат не працював, місто недоотримувало. Це не скарга на мера, а скарга на небажання щось бачити.
– Відео набрало за кілька днів понад 260 тисяч переглядів. Ви його просували чи воно настільки відгукнулося людям?
– Ні, я ніколи не просуваю свої відео, якщо це не стосується комерційних матеріалів. Це відео спрямоване тільки на Івано-Франківськ, відповідно набрало таку кількість переглядів. Якщо воно було би спрямоване на Україну, набрало б більше – відео про сміття переглянули 8 мільйонів разів.
Для декого звернення емоційне, але інші мої відео теж такі, такий стиль. Коли мова йде про якусь соціальну проблему міста чи країни, то воно боляче сприймається. Останнє відео найближче для мешканців Коновальця. Якщо його дивиться людина з Києва, Ужгорода, Львова, то розуміє, що в них такі самі проблеми.
Хтось каже, що це я мера хочу очорнити, а хтось, що на мера хочу йти. Мета відео – відкрити очі.
– Міський голова відреагував у коментарях. Каже, що врахує. Такої реакції ви очікували?
– Мені подобається, що мер реагує на мої відео. Сподіваюся, так буде і надалі.
У нас нема опозиції. Я утвердив, що у місті є я, що з таким контентом треба рахуватися. Бо приходять смс, де повідомляють, що сьогодні на Галичині буде заступник говорити, чи сьогодні на РАІ буде мер говорити. Це вже коштує, це ресурс.
А мої відео нічого не коштують, а вони отримали фідбек. Треба рахуватися з таким контентом. Під відео тисячі людей залишили відгуки, 99% з них підтримали мою думку. У цьому сила. Або піднімаєш голову, щоб щось сказати, а тебе коментарями заб’ють.
– Тобто відео дієві?
– Так, дієві. Я зняв їх цілий ряд, де розкривав проблеми Франківська і мер реагував. Наприклад, поміняв підрядників і заставив перестилити асфальт у дворах на Івана Павла 2, облаштував скейтмайданчик біля міського озера та інше. Відео дієві не тільки у Франківську а й за межами. Голови інших ОТГ просять порушити актуальні для них проблеми: на Закарпатті щодо екології та сміття, у Болехові щодо стану доріг.
Треба будити людей, які дивляться на тебе як на Олексу Довбуша. Ти стаєш для них критиком. Вони кажуть: ти любиш критикувати. А я кажу, що критика – це робота. Критики є в літературі, у кулінарії. А для декого критика – це про очорнити. У мене немає відео, де б я просто критикував і не пропонував, як вийти з ситуації. Але якщо мер на наступний день пішов контролювати незроблене, то це відео чогось варте. Я знав, що так буде, що це відгукнеться.
Але є приклади інших міст, наприклад, Надвірної, де мер сприймає такі відео як особисту образу. Я людина гумору, а не критик. І мені не хочеться тикати пальцем державним діячам чи політикам. Але я історик за освітою, вивчав менталітет народу. Бачу, де у людей є якась громадська позиція, внутрішній стрижень, а де є збрід.
На моїй вулиці молоді люди часто кажуть: “Ану зніми, ану скажи”. Раніше мені було приємно, а тепер розумію, що люди так роблять через своє небажання щось робити.
Говорять, що ми хочемо до Європи, у нас цінності європейські, а насправді зрушень мало. І в ментальності, і в господарюванні. Мер те саме пропагує у своїй діяльності, але ще є підрядники, заступники, начальники управлінь. Всі вони українці, які працюють за наші гроші. Наприклад, зняли відео, що дорога красива, гарна, а ми через місяць йдемо і я вам показую інші кадри. Відповідальність не тільки на ньому, але команду робить Марцінків.
– Як би ви описали діяльність влади нашого міста?
– Має бути більший контроль за виконанням робіт. Виділенні гроші мають доходити за призначенням. Та коли починаєш про це говорити, то люди кажуть, а що ти розумієшся в тому?.
Хто контролює виконання робіт? Чому починають робити дорогу, а не завершують? Це схоже на плювки. Ще є таке гарне речення “ти хочеш, щоб все зразу”. Скільки часу має тривати ремонт 500 метрів вулиці? Місяць, два, рік? А потім починає вилазити. 4 роки тому почали труби засипати, потім розрили, бо з газовиками проблема. Потрібен комплексний підхід. Для цього існує море заступників, море управлінь. Кажуть: “Міську, ти піднімаєш незручні питання”. Незручні меру, заступникам, начальникам управлінь, підрядникам. Я кінцевий споживач того всього, у тому місті живу, плачу за газ, за воду, їжджу по тій дорозі, але отримуюю послуги задовільно. Це все є причиною таких відео.
– Є політики, які вам подобаються?
– Зараз немає нікого. Є багато розчарувань. Є у них амбіції, а не бажання щось робити.
– Деякі підписники, як ви самі згадали, підозрюють, що ви піднімаєте соціальні теми для власного піару, бо плануєте податися в політику. Наскільки це правда?
– Такі відео знімаю вже 8 років. Стільки років вже не йду в політику. Навіть минулих виборів я був другим по рейтингу після мера і не йшов.
– А за яких умов би пішли?
– Ні за яких. Якщо хочеш щось робити у державі, місті, селі, то мають бути люди, які не тільки голосують і просять, а які подадуть руку. Вони мають допомагати. Має бути постійна підтримка. Суспільство до цього не готове.
– Цікаво поговорити про ваш блог. У ньому про подорожі, професійну діяльність, проблеми міста та навіть інтерв’ю з відомими людьми. Чим він є для вас?
– Він про мій внутрішній світ. Про те, що мене цікавить і робить багатим. Подобається пізнавати світ. Я історик, 13 років працював вчителем, тому для мене побувати біля піраміди, могили Наполеона чи Сірка – це цінно. Я шоумен, можу про це розповісти іншим, тому це знімаю. Відвідав більше 60 країн. Такі відео знайшли свого глядача, але й там є “писарчуки”, які пишуть “ти ліпше жартуй, то не твоє”, а коли жартую, що і то не моє.
Щодо інтерв’ю, то захотів знімати давно, відколи з’явився відеоблогер Дудь . Пишу з тими, з ким мені буде цікаво говорити. З Романом Луцьким, Лесиком, Лозановським та іншими. Хочеться людину подати іншою, ніж всі її знають. А деколи читачів питаю, кого цікаво послухати.
Є ті, що я хотів поговорити, почав прописувати питання і зрозумів, що вони не для мого читача. Наприклад, коли у нас різні позиції щодо української мови.
– Як плануєте свій контент?
– Я контент не планую. Є натхнення – знімаю, нема – не знімаю. Якщо буду у Долині, то зніму про старий сільзавод, буду у Калуші, то про яму у Калуші. Або про викладача-хабарника у якомусь ПТУ чи лікаря з Коломиї, якщо це буде актуально.
– Блогер без хейтерів не блогер. За що найчастіше вас критикують?
– Я себе блогером не вважаю, хоча у Саші Бо виграв “Блогера року”. Аж очі відкрив, коли то дізнався. Я вивів бренд “Місько Батяр” – це суміш Михайла Мельниковича і Батяра. Це шоумен, громадський діяч, волонтер, гуморист і блогер.
Конструктивної критики нема. Я б хотів поговорити з тими критиками, які кажуть, що відео гімно, а воно набрало 8 млн переглядів. Пишуть: “Я тобі не лайкну, щоб ти не заробив на цьому”. Я в інтернеті не заробляю, а вони переживають за мої заробітки. Хоча моя впізнаваність росте. Так, я можу рік знімати дорогу в Болехові, на День Незалежності заліз там в яму по коліна, бо хотів донести про проблему керівництву області. Люди не розуміють, кажуть, що піарюся. Це болить.
– Ви коментували вірусне відео, на якому школярка переконує маму, що вчитися не треба, бо можна стати блогером, знімати, цитую, “фігню і заробляти гроші”. Нагадайте читачам, що думаєте про це як вчитель зі стажем?
– Так, знімав відео, де закликав топових блогерів зняти відповідь про те, що знання і навчання – це важливо. Блогер без знань не цікавий і відео його не цікаві. Закликав показати свою суспільну значимість. Ніхто не зняв.
Якщо маєш знання, вміння та навички у якійсь галузі і будеш вести про це блог, то здобудеш успіх. Якщо класно продаєш машини і про це буде блог, він буде мати успіх. А якщо ти дуралєй, показуєш задницю, то блог набирає переглядів за місяць і за місяць втратить популярність. Про тебе будуть говорити “ця, що зробила день народження за 120 тисяч доларів”.
Блогер – це клеймо. Про них спотворена уява. Одні роблять “голодні туси”, а інші мають це розхльобувати. Одні заробляють гроші на рекламі памперсів і просаджують їх на “голодних тусах”. А є публічні люди, які купують памперси і дають їх на благодійність. Є я, який лізе в калабаню, щоб зробили дорогу.
Якщо людина не має соціальної значущості, то їхню відповідальність ніхто не підвищить.
– Які плани у розвитку блогу?
– Очікую натхнення.
– Що побажаєте читачам, підписникам Галки?
– Будьте здорові. Миру та спокою. Залишайтеся людьми і усміхайтесь сусідам, бо це важливо.
Розмовляла Марія ГУРЕЦЬКА
Фото Юрія ВАЛЬКА
ФОТО ТИЖНЯ
