Косівчанин, нині житель Івано-Франківська у соцмережі Facebook висловив своє ставлення до всеохоплюючої радості з приводу Міжнародного жіночого дня.
8 марта – діагноз хворої нації!
Який же огидний і мерзотний сьогодні день… 8 марта… це повний п…ць!!! Чим вулиці Українських міст сьогодні відрізняються від вулиць мордора? Ну чим? І там, і там масовий совковий психоз… і там, і там савєтські чєлавєкі дарують одні одним цвєти, паздравлают с восьмим марта… навмисно пишу скотською мовою, щоб передати всю огидність того мерзенного духу!!!
Ми, нібито, до Європи прагнемо? А вулиці Брюсселя, Осло чи Лондона теж зараз схожі на вулиці мааскви? Чи кієва? Пишу так, бо нема у нас, бляха, Києва!!! Не доросли, не виводили сорок років у пустелі те рабське плем’я!!! Не поздихали раби, які не приймуть свободи!
Не буду вдаватися у ВИКЛЮЧНО проститутське походження цього праздніка… то інша історія… мова зараз про те, що ми з тою ордою і досі живемо ОДНИМИ І ТИМИ Ж СИМВОЛАМИ!!! І смерті Українських Воїнів нас анічогісінько не вчать! І, що найгірше, самі воїни масово шлють з передової вітання… люди!!! Та як же так!!! Ті, проти кого воюєте, святкують цей празднік!!! Це їхня «культура»!!! НЕ НАША!!! Схаменіться хоч трохи!
Гидко, противно усвідомлювати, що молоді погинули і далі гинуть, а старі пердуни на підприємствах, у владі, в органах антикультури і антиосвіти і далі сприяють тому, щоб ми якомога глибше сиділи в тому русскаму мірє!!!
Нащо воюємо? Чим ми відрізняємося від орди? Ну чим? Є гарні слова: «покажіть мені символи нації, і я розкажу вам, що це за нація!» Що тут ще додати? 8 марта – ще й який символ!!! Символ комунізму, проти якого боремося; символ мордора, проти якого боремося; символ совка, проти якого боремося… А НАФІГА ми взагалі боремося проти того, що нам так приємно???
І ми ще питаємо, чому у нас ЖОДНИХ реформ нема? А самі здатні здійснити одну просту реформу у своїх головах: позбутися русскага міра? Здатні? Якщо ні, то НЕ МАЄМО ні найменшого права на інші реформи, бо не заслужили! Бо раби! Бо гірше рабів! Раба кнутом б’ють, а ми самі в ярмо голови сунем!
Ми з расєєю і далі живемо в одному інформаційному просторі! Дивимося їхнє «кіно», слухаємо їхні «пісні», святкуємо ЇХНІ «свята»… і ще сміємо базікати про якусь там нєзалєжность? Та хто ми такі? ПРАДІДІВ ВЕЛИКИХ ПРАВНУКИ ПОГАНІ… от як у воду дивився Тарас… це ж про нас… Ви можете уявити рік десь так 1946, криївка УПА, в якій святкують восьмоє марта? Чи рік так 1921, Холодний Яр, брати Чучупаки, які своїх жінок вітають з восьмим марта? Або, ще краще: рік 1933, село на Полтавщині, де 90% людей померло від голоду, влаштованого ордою, а ті, хто вижив і просвічуються наскрізь, вітають одні одних з восьмим марта? Так, ми зараз свічки в роковини голодомору ставимо на вікнах, вшановуємо пам’ять героїв тощо. Але робимо це несвідомо! Просто, бо так прикольно. Так само, як і прикольно праздновать васьмоє марта!
Прикро, що, як завжди, геть маленька меншість іде на барикади, на війну, щоб змінити хоч щось, і гине… у більшості випадків задарма… ось це болить. Якщо не розв’яжеться третя світова, у нас НЕМАЄ шансів виграти цю війну, бо ми – такі ж самісінькі, як і наші вороги…
Мабуть, знайдуться такі, що скажуть: а нащо нам політика? Це ж день весни! Тепер це так називається… Знаєте, якщо вас ґвалтують, ви можете обирати три варіанти поведінки: 1) змиритися і по-рабськи терпіти; 2) зробити все, щоб вирватися; 3) отримати задоволення. Так от, праздіковесняні отримують задоволення. Їх ґвалтують, а вони себе переконали в тому, що тепер це по-іншому називається…
Суть проблеми дуже чітка: переважній більшості людей хочеться, щоб були зміни на краще, але та ж переважна більшість людей НІЧОГО не здатна робити для цих змін. Легко плисти за течією… що тут ще скажеш? От і пливемо… і доплились… гарно? Втішені? С праздніком вас, совки і совкині!
P.S. 1. А під сніжників скільки погинуло… їх і так майже нема… скоро і зникнуть…
2. У нас заможна країна, у якій немає ніякої кризи, тож, ми цілком можемо дозволити собі додатковий вихідний… без коментарів…Анатолій Мицкан
ФОТО ТИЖНЯ
