Більше півсотні студентів Івано-Франківського національного медичного університету служать або перебувають у резерві місцевої територіальної оборони. Є серед них інструктори, санітари, а дехто уже на передовій.
За інформацією деканатів, з перших днів повномасштабного вторгнення Росії чимало студентів університету зголосилися долучитися як до волонтерського Центру, створеного на базі вишу, так і заявили про своє бажання йти до лав місцевої територіальної оборони, йдеться на сайті ІФНМУ.
У медичному резерві територіальної оборони перебуває п’ятикурсник Андрій Мойсеєнко. Хлопець каже, що іноді сумнівається чи достатньо знає та вміє, щоби бути ефективним, але поки в очікуванні, то приходить на лекції та інструктажі з домедичної, які організовує професор Вадим Сулима, вчиться розбирати зброю та проходить інші практики на кафедрі військової медицини та медицини катастроф.
«Шкода, що я зараз тільки на п’ятому курсі. Хотів йти на хірургічну спеціалізацію, а зараз бачу, що нашій країні дуже потрібні військові хірурги, тож піду саме цим шляхом…», – каже студент-медик.
Третьокурсник Вадим Козій з юних років мріяв бути воєнним медиком, тож спершу навчався у військовому ліцеї, а відтак обрав вступ до ІФНМУ, оскільки саме тут була військова кафедра. Хлопець каже, що інтернатуру хотів би проходити у військово-медичній академії у Києві, але це згодом. Нині він працює на посаді санітара та організовує медслужбу у місцевій теробороні.
«Дуже рекомендую хлопцям не зволікати, бо це справді чоловіча справа і є тут потреба в таких, як ми, – говорить Вадим. – При виїздах на тренування обов’язково має бути медичний супровід. Крім того, у мене часто запитують щось на медичну тему і я завжди відчуваю себе потрібним».
Ще один п’ятикурсник медфакультету Святослав Кулявий паралельно з навчання в університеті працював медбратом в Прикарпатському онкоцентрі. Одразу ж після повномасштабного вторгнення хлопець пішов до місцевої тероборони, а вже через два тижні поїхав добровольцем на Сумщину. Одногрупники Святослава розповідають, що буквально за годину після його рішення зібрали 10 тисяч гривень, щоби допомогти з усім необхідним для служби у війську.
«Ми зібрали та закупили амуніцію, тактичні окуляри, накладки на шоломи, термобілизну, інші необхідні речі, – розповідає одногрупник Андрій. – Ця наша злагодженість вражає. Нашу націю не перемогти, бо ми єдині та відважні…».
Одногрупники та викладачі пишаються рішучістю та завзяттям Святослава. Тримають за нього молитву. Пишуть слова підтримки у соцмережах і чекають швидкого повернення з перемогою.
ФОТО ТИЖНЯ
