Записали розмову з дитячою лікаркою Вікторією Кліщ до війни, та оскільки тема дитячого здоров’я завжди є актуальною, публікуємо матеріал з невеличкими уточненнями про роботу медиків і піклування про здоров’я діток під час воєнного стану. Сподіваємось, інтерв’ю буде корисним та відволіче від похмурих думок.
Вікторія Кліщ – педіатриня, консультантка з грудного вигодовування, членкиня спільноти доказових лікарів України sviy.doc, а також Асоціації педіатрів України. Веде медичний блог в Інстаграмі @pediatr_klishch. Працює у франківській приватній клініці.
Для читачів “Галки” лікарка розповіла:
– чому подобається працювати з малюками та як батьки можуть допомогти зробити огляд дитини вдалим;
– про коронавірус, лікування антибіотиками та потребу у вакцинації;
– про ефективність консультацій онлайн, які під час війни часто проводять безкоштовно;
– як вберегти діток від хвороб в умовах війни та обрати педіатра.
– З чого почався ваш шлях у педіатрію та чому обрали цю професію?
– Зі школи любила біологію, їздила на олімпіади. З того часу мріяла про медуніверситет. Уявляла, як студенти там навчаються, як препарують трупи. Це здавалося мені цікавим. Якщо відверто, то я не планувала бути педіатром, так склалися обставини. А тепер собі просто не уявляю, як працювати з дорослими. Люблю дітей і працювати з ними – це дуже щирі пацієнти. Навіть по поведінці та реакціях найменших малюків можна дізнатися про їхній стан більше, ніж від дорослих людей. Коли на попередній роботі було чергування з дорослими, то це мені давалося дуже важко, тому я щаслива, що стала таки педіатром.
Це одне з найважливішого, після моєї сім’ї, чим я живу. Постійно вчусь, постійно удосконалююсь, постійно переживаю за своїх пацієнтів, чи з ними все добре. Не можу себе уявити ні в чому, крім медицини.
– Що найбільше подобається у роботі, а з чим виникають труднощі?
– Діти – це дуже вдячні пацієнти. У дорослого часто багато хронічних захворювань, ти їх лікуєш, лікуєш, а результату мало. А діти зазвичай швидко одужують. Дуже тішить, коли вдається налагодити з мамами лактацію, коли бачиш щомісяця як росте малюк. Коли вони стають більші, то дають тобі п’ять, обговорюють новинки мультфільмів, іграшки. Малюки класно до тебе притуляються, дають цьом-папа. Це дуже мило та додає стимулу працювати.
Щодо труднощів, буває з дитиною важко налагодити контакт, особливо коли у неї був попередній негативний досвід спілкування з лікарями. Таке буває після неприємних маніпуляцій. Чи буває, що після кількох консультацій малюк не хоче на тебе реагувати, кричить, коли ти стараєшся оглянути. Але з кожним разом стає до тебе все прихильнішим, стає веселим, дозволяє оглянути, дає “5” і каже, що прийде ще.
– То педіатр має бути ще й психологом, щоб прийом пройшов вдало?
– Можливо не психологом, але точно бути щирим, чесним та проявляти емпатію. Не менш важливою є допомога зі сторони батьків, їхня поведінка, налаштування дитини перед прийомом та постійні розмови. Це дуже важливо, бо коли кажуть “ця тьотя-лікар не буде тебе ображати”, “будеш нечемним, то тобі зроблять укол” чи інші тригерні фрази, то після цього лікар буде безсилий встановити зв’язок з дитиною.
– У якому режимі працюєте під час війни?
– Деякий час ми не працювали, а зараз ведемо у клініці активний прийом. Під час війни часто є повітряні тривоги, щоразу з лікарями йдемо в укриття. Це подобається не всім людям, але такі часи, треба ставитися до тривог серйозно.
До цього консультувала онлайн безкоштовно, оскільки більшість моїх підписників із заходу України, дехто виїхав закордон. Всі мої колеги консультують переселенців безкоштовно: і щодо грудного вигодовування, і щодо здоров’я дітей.
Переглянути цей допис в Instagram
– Порадьте переселенцям з дітьми, куди звертатись за консультацією на Прикарпатті.
– Можна спокійно укласти декларацію з лікарем, який є в Івано-Франківську чи області, якщо у вас є паспорт, ідентифікаційний код, свідоцтво про народження дитини. Тоді зможете отримати безкоштовно увесь перелік послуг, гарантований державою. Також можна отримати послуги у приватних закладах.
– З якими питаннями, скаргами найчастіше звертаються до вас?
– Рівень захворюваності зараз знизився. У січні ми переживали потужну хвилю коронавірусу, було багато маленьких гарячкуючих дітей. На відміну від попередніх штамів, цей вірус вражає навіть новонароджених.
Також вдавалося вловлювати грип, зараз хвиля пройшла, але зараз потрібно вакцинуватися, бо весна може принести нам сюрпризи. Щодо малючків, то звертаються щодо налагодження грудного вигодовування, “животиками”, питаннями щодо вакцинації та іншими доглядовими моментами. Також зверталися щодо розладів шлунково-кишкового тракту – діареями, блюванням, але це стосується старших дітей і не було таким частим.
– Діти важко переносять коронавірус?
– Залежить від штаму: через Омікрон в середньому 3-4 дні були з температурою 39-40. Багато невідпояних дітей потрапляли у стаціонар, але ускладнень на легені не давав, як це було від попереднього штаму.
– Зараз є звернення щодо ковіду? Чи жарт, що пандемія завершилася разом з оголошенням воєнного стану, правдивий?
– Дякувати Богу, що це не наклалося на війну. Зараз маємо затишшя. До того ж багато людей провакциновані, частина перехворіли, є мінімальний імунітет. Але нехтувати вакцинацією не варто, бо може повторитися наступна хвиля, наступний штам. В умовах війни це набагато ускладниться.
Які справи з вакцинацією дітей загалом?
Багато вакцинованих, але є батьки, які утримуються, сумніваються, позитивно налаштовані чи категорично проти. Більшість тих, хто приходить до мене на прийом чи підписали раніше зі мною декларацію – за вакцинацію. Ми доносимо до батьків інформацію, але кінцевий вибір за ними.
Завжди рада поділитися аргументами, джерелами, де найкраще брати інформацію на цю тему. Якщо вони кажуть, що не вакцинуються, то ми цю тему не піднімаємо.
– Часто переселенці живуть гуртом у школах, дитсадках. Це може сприяти поширенню певних хвороб. Як цього уникнути?
– Під час війни важливо, щоб ви і ваша дитина були вакцинованими. Бо переховування у бункерах, велика кількість людей, закриті приміщення сприяють поширенню захворювань. У країнах, де велися бойові дії, це були кір, поліомієліт. В Україні ще трапляється вітрянка.
– Буває, що дитині стає погано серед ночі, батьки панікують, дзвонять до лікаря за порадою. Як ставитесь до таких консультацій в позаробочий час?
– Коли я працювала лікарем первинної ланки, то бувало всяке. Вночі мама дзвонила, бо дитина проковтнула круглу батарейку. Ми були на зв’язку, бо вони небезпечні для кишечника дитини й через кілька годин може бути перфорація. Була на зв’язку, коли дитина проковтнула копійку. Є різні ситуації.
Також я отримувала дзвінок о 6 ранку, чи буду на роботі, багато дзвінків, які не потребували моєї консультації як такої. Неприємно, що твої пацієнти не розуміють, що в лікаря теж має бути час на відпочинок. Якщо трапилося щось нагальне, треба телефонувати у швидку. Якщо не трапилось нічого нагального, хочете отримати відповідь і лікар ваш не проти, то можете написати на месенджер. Коли лікар буде мати час і можливість, то він вам відповість.
Насправді постійні консультації в позаробочий час, дзвінки, дьоргання у плані “нам треба довідку, нам треба направлення, медогляд”, коли ти прийшов з роботи – це забирає твій ресурс, час, крадуть тебе у сім’ї. Не треба забувати, що лікар – це така сама мама, такий самий тато, жінка, чоловік. Вдома вони мають право на відпочинок. Крім того, є багато медичних блогів, медичної інформації, яку можете читати самі. Ви можете задати питання на прийомі у лікаря, наприклад, про те, як збити температуру. Робіть це не тоді, коли дитина захворіла, а дійте на випередження.
Коли дійсно халепа, то є приймальний покій лікарень, які не відмовлять у консультації, або викликайте швидку медичну допомогу. Якщо це незапланована медична консультація, ти готуєш вечерю, плаче твоя дитина, чоловік дивиться телевізор, то важко зосередитись, є шанси помилитися, прорахуватися у дозі чи препараті, тому краще такі питання вирішувати у робочий час. Якщо є потреба подзвонити у позаробочий час, то запитайте лікаря, як він на це дивиться.
– У час ковіду і в умовах війни особливо стали поширеними консультації онлайн. Наскільки вони ефективні?
– На онлайн-консультаціях можна отримати загальні рекомендації, які подіють у 90% зі ста. Але найкраще – це очна консультація, бо ми по різному оцінюємо стан дитини. Мама може подумати, що дитина в’яла, бо не виспалася, а для лікаря це може бути ознакою зневоднення. Чи мама може думати, що дитина дуже хвора, а лікар бачить, що не настільки все погано, як мама сприймає і описує.
У нас є багато гаджетів, які допомагають оцінити стан і самопочуття дитини. Наприклад, батьки казали “дитина щось жовтенька”, а коли ми поміряли білірубін, то він зашкалював і дитину госпіталізували. Без гаджета, який це вимірює, я б не могла це дізнатися. Чи дитина може “не страшно” кашляти, а коли слухаю, то може бути сильна обструкція. Чи навпаки кашель може звучати страшно, а нічого серйозного немає. Тому тут все неоднозначно.
У швидку дзвонити тоді, коли є загроза життю. Наприклад, коли на фоні якогось захворювання дитина різко неспокійна, плаче і ви не можете зняти цей біль. Або навпаки дуже в’яла, квола і ви не можете її добудитися. У кожного захворювання є червоні прапорці і треба багато часу, щоб їх проговорити. У нас немає медичної культури, бо часто люди губляться і не знають, що робити під час підняття температури.
– Дехто в першу чергу користується порадами з інтернету, описують свої симптоми і питають інших, чим лікувалися тощо. До чого це може призвести?
– Не все, що написано в інтернеті, є правдою. Є багато статей про те, що часник лікує від раку, три столові ложки в день вилікують від цукрового діабету, інфаркту і раку 4 стадії. Нема гарантії, що це написав лікар з дипломом, а не сантехнік дядя Коля. У кожного лікаря в Україні є своя думка. Навіть звичайну застуду ми можемо полікувати з чеком на 1-2 тисячі гривень, а можемо з чеком на 300 гривень. Це залежить від порад лікаря.
– Зараз модно говорити про доказову медицину, але не всі знають що це? Поясніть.
– Доказова медицина заснована на експериментах певних рівнів. Є різні рівні доказовості, які показують, наскільки певний препарат є досліджений та дієвий.
Найвищий ступінь доказовості – сліпе рандомізоване плацебо контрольоване дослідження. Пацієнт та лікар не знають, який метод дослідження використовують. Хоча інколи, читаючи таку інформацію, можна теж натрапити на недоказовий препарат. В ході резюме дослідження можна знайти багато помилок та похибок, які свідчать, що експеримент був нечесно зроблений.
– З якими міфами у своїй роботі зустрічалися? Як їх розвінчуєте?
– Перш за все – це народна медицина. У соцмережах про це багато інформації, про це говорять лікарі, але хтось досі часник капає, у череді купає, оцтом натирає та інше. Коли пояснюю, що це не діє, то кажуть, що про це не знали, їм колись так робили. Рідко хто впирається і відстоює свій метод. Та стараюся завжди проговорити це, пояснити, чому так, а не інакше.
– Часом люди самі собі приписують антибіотики. Що про це думаєте? Чим це може нашкодити, а коли треба приймати?
– Людей можна поділити на три групи: одні нормально ставляться до антибіотиків, інші вважають, що без них їхня дитина ніяк не одужає і призначають їх на будь-які пчих-пук, кашель, а третя група буде дуже довго сумніватися, навіть коли антибіотик потрібен, буде неспокійний, бо дитині дають хімію.
Коли ми даємо антибіотик і він не має точок прикладання у нашому організмі, він впливає на нашу флору, може її змінювати, вбити бактерії, які у нас є. Вони викликають мутації. Потім, якщо ця бактерія під час ослаблення імунітету почне боротися проти організму, то може виникнути захворювання, яке не буде чутливе до ряду інфекцій. Є нюанс, що бактерії діляться. Наприклад, Петрик вживав багато антибіотиків, а Іванко взагалі не приймав, але Іванку від Петрика прийшли такі бактерії, стійкі до антибіотиків, що тепер неможливо його полікувати. Це дуже глибоке питання, але з цим в Україні велика проблема.
– Про ожиріння дітей. Закордоном, кажуть, це поширена проблема, а в Україні як справи?
– У нас не настільки це поширено, але інколи батьки сприймають цю новину, кажучи, ну переросте ще. Незалежно 3 чи 10 років дитині, воно тягне за собою багато наслідків.
Наше суспільство – “община чистих тарілок”. Бажання нагодувати під мультики, бо мусить з’їсти, приглушує у дитини відчуття голоду та ситості. Вона не контролює своє харчування як таке, бо їй казали, доки вона має їсти. Бабусі старалися, а потім у дитини сталися розлади харчової поведінки. Коли у школі через це починаються комплекси, то не так легко це внормувати.
Є багато свідомих батьків, які дотримуються правильного харчування. Дають їжу без добавок, жодного цукру, тільки вода, фрукти, овочі. Є ті, як більшість, дають солодкі соки, печеньки, соломку. У цьому питанні треба мати витримку і тримати оборону від всіх оточуючих, щоб захищати свою дитину.
– Як обрати педіатра?
– Це має бути лікар, якому ви на 100% довіряєте. Я призначаю все по мінімуму, а якщо людина звикла лікуватися антибіотиками з історією на 10 препаратів, то їй буде дуже неспокійно. Хоча я завжди стараюся пояснити, чому цього не потрібно. Тоді вона піде до іншого лікаря, який призначить те, що вона шукає.
Дитина одужає і з моїм призначенням, але тут більше йдеться про комфорт матері. Вона дасть дитині антибіотик, вона все одно буде гарячкувати, але мамі буде спокійно, бо вона лікує, а якщо призначиш тільки воду та збивати температуру, то не кожен зможе на таке піти. Це залежить від людини. Краще ходити до того лікаря, якому сім’я довіряє, до чиїх рекомендацій прислухається. Не панікувати та дотримуватись рекомендацій лікаря допомагає.
Я була теплична дитина, часто хворіла, мені гріли воду, морозиво, йогурт, влітку одягали шапочку. Коли народила сина, то читала багато інформації, тому він у мене виріс у протилежних умовах, ніж я. Зрозуміла, що батьки багато не знають. Наприклад, закордоном радять 3 дні збивати температуру, а потім дзвонити, а у нас при температурі 38 викликають швидку.
– Ви ведете медичний блог в інстаграмі. Де берете час та ідеї для дописів?
– Модно складати контент-план: сьогодні пишу про це, завтра про те, через тиждень про інше, щоб були красиві картинки і оформлення. В мене трохи не так. Якщо моя голова “вагітна” якоюсь темою, то я не зможу написати про щось інше, поки не видам цю тему. Часто на прийомі черпаю ідеї. Наприклад, коли пішла хвиля коронавірусу. Якийсь час наполегливо агітувала за вакцинацію від ковіду, мені писали, що цим набридла, чи пластинку заїло. А коли пішов спалах Дельти, то багато дякували за те, що загітувала вакцинуватися їх, бо вони або не захворіли, або перенесли дуже легко. Тоді ти розумієш, що це все недарма. Чи коли розповідаєш про поліомієліт і пацієнтка, яка не хотіла вакцинуватись, просила розповісти про це детальніше. Хіба не класно, що ти це робиш і батьки тебе чують?
Розмовляла Марія ГУРЕЦЬКА
ФОТО ТИЖНЯ
