Народний депутат України від Калущини, член екологічного комітету ВРУ Едуард Прощук поділився роздумами щодо потреби заборонити проросійські партії в Україні.
Пропонуємо для ознайомлення його авторську колонку.
Незабаром Верховна Рада, я в цьому певен, проголосує законопроєкт №7172-1 про заборону діяльності проросійських партій в Україні. Це логічне завершення процесу, що запустила Рада національної безпеки та оборони. Коли заборонила на час дії воєнного стану, діяльність 11 проросійських партій. Серед яких, представлена нині в парламенті, «Опозиційна платформа – За життя», абсурдна «Партія Шарія», а також «Наші», «Опозиційний блок» та ін.
Подібна законодавча ініціатива знайшла підтримку й серед більшості українців. За останніми опитуваннями 86% наших співгромадян «ЗА» заборону діяльності проросійських партій в Україні. Це дуже хороші цифри. Враховуючи, що ще на парламентських виборах 2019 року, майже 2 млн українців підтримали цю політичну силу й привели їх до управління країною.
Наш обов’язок не просто заборонити проросійські партії, а й ідентифікувати та покарати кожного хто, діяв проти України.
Законопроєкт №7172-1 передбачає процедуру та інструменти для реалізації заборони проросійських партій, та партій, які виправдовують чи заперечують факт російської агресії. Тому важливо підтримати його, щоб нівелювати будь-який шанс на відновлення їх діяльності. Незалежно від того, як змінитися після війни їх назва, символіка чи склад.
Тим паче, ми вже маємо подібний гіркий досвід. Коли після заборони у 2015 році Комуністичної партії в Україні і тотального падіння довіри й рейтингів після Революції Гідності до «Партії Регіонів» їх члени створювали нові політичні угрупування, по-іншому це не назвеш. І новостворені партії також мали відверто проросійський політичний вектор і продовжували розхитували й дестабілізувати українське суспільство.
Аби цього уникнути, потрібно не просто заборонити діяльність низки партій, а й ідентифікувати кожного політика, який діяв проти України. Не узагальнювати, а персоналізувати відповідальність. Ідентифікувати кожного, хто відстоював інтереси держави-агресора, хто вів проросійську політику й хилив урядовий напрямок не до Заходу, а до росії.
Всі, хто були членами проросійських партій та роками говорили про повернення курсу України на «схід» не мають мати місце ні в політичному, ні в публічному житті країни.
Вважаю, що потрібно врегулювати право на подальшу політичну діяльність цих людей в Україні. Та запустити новий напрям люстрації в Україні, як доповнення до закону про люстрацію влади від 2014 року. Бо саме дії цих проросійських політиків на різних рівнях впродовж багатьох років привели в Україну війну.
Зараз, під заборону РНБО потрапили партії, які представленні як у місцевих радах всіх рівнів, так і в парламенті України. Наприклад, «Опозиційна платформа – За життя» має другу за чисельністю фракцію у Верховній Раді. Тож відкритим залишається питання про мандати та діяльність поточних членів цих заборонених партій. Бо вийти з партії – не вихід, потрібно пройти весь процес нової люстрації влади.
Ряди фракції ОПЗЖ в Парламенті вже почали рідшати. Від початку повномасштабного вторгнення росії низка народних депутатів покинули фракцію. Тому я за облік та персональну перевірку діяльності й зв’язків всіх учасників партій, які потрапляють під заборону. До багатьох депутатів-опозиціоністів вже давно виникали питання через їх антиукраїнську політику та просування російських інтересів. Проте роками їх рятувала депутатська недоторканність та повноваження, якими їх наділив народ, віддавши за них свій голос.
Вже сьогодні, під час війни, потрібно очищати українську політику від колаборантів.
росія перед вторгненням розраховувала на багатьох депутатів та мерів від «опозиційних партій» на Сході та Півдні України й сподівалась на їх подальшу допомогу. І на жаль, є прикрі випадки, коли окупант цю допомогу отримав. На територіях, які захопили росіяни зафіксували неодноразові випадки колаборантства місцевих чиновників, які мали проросійську риторику й часто були прихильниками «опозиціонерів».
Після викрадення росіянами міського голови Мелітополя Івана Федорова, виконувати його обов’язки стала депутатка від «Опозиційного блоку» Галина Данильченко. Вона закликала інших депутатів та жителів Мелітополя до співпраці з окупантами. 8 квітня Державне бюро розслідувань оголосило підозру у колабораціонізмі ще двом функціонерам від ОПЗЖ. Підозру в державній зраді також пред’явили Іллі Киві, вже колишньому народному депутату від «Опозиційної платформи – За життя» та співголові ОПЗЖ Віктору Медведчуку. Благо, останнього в ході спецоперації СБУ затримали, чим дуже потішили українців.
Список таких зрадників країни можна продовжувати, а якщо додати сюди ще й тих осіб, які займались українофобством, їздили до Москви на зустрічі з російським керівництвом, критикували євроатлантичний курс України – прізвищ буде сотні, або й тисячі. Прізвищ, які ми не повинні забути, бо ці люди допомагали ворогу.
Після нашої перемоги в українській політиці не має залишитись тих, хто буде прихильним до росії.
Якщо ми не очистимо вищі державні структури і зокрема головний законодавчий орган нашої держави – Верховну Раду від тих, хто представляє ворожі або власні інтереси, це буде зрада пам’яті кожного, хто поклав життя та виборює волю у цій війні за Україну. Маємо докласти максимум зусиль, щоб законодавчо нівелювати проросійський вектор, щоб після перемоги без перешкод продовжити будувати й розвивати демократичну та сильну Україну.
ФОТО ТИЖНЯ
