Днями під час проведення традиційних Франкових читань голова журі Відкритого літературного конкурсу есеїв “Мій Франко” письменник Степан Процюк назвав переможця.
Читайте також: Франківцям презентують графічний роман “Герой поневолі”
Ним став Євген Жураковський, пише “Галка” з посиланням на Громадський інститут аналітики.
У подарунок він отримав цінний приз – електронну книгу.
Організатори щиро дякують всім, хто взяв участь в інтелектуальному змаганні, хто допомагав провести конкурс.
До Вашої уваги твір переможця:
МІЙ ФРАНКО
“Вокзал. Жовтень 1880-ті. Іван цілує руку Юзефи. Щось
шамотить. Іронійний сміх. Нарешті Каменяр сідає у потяг. Їде”
Вокзал. Сьогодення. Я уважно дивлюсь їй у вічі і обережно
торкаюся її губ. Позаду затяжне виття поїзда і дим 一 нагадують, що
час їхати.
Писати вірші про щось наративне неможливо, особливо про
кохання. Франко жив. Писав, що відчував. Я живу. Пишу, що відчуваю.
Далекий від його політичности. Близький до його любови. Подекуди
вчусь у нього. Боюсь потрапити в пастку одруження за розрахунком.
Юзефа… “…Явилась друга — гордая княгиня”. Друге кохання
вчить бути обережним. Навчило Франка. Навчило мене. Стрічаєш
його так несподівано, і світ обертом…
“Він проводить її вересневого вечора додому. Помалу
намагається відчути дотик до її тіла. Сапіжинська освітлена тьмяними
ліхтарями. Цокіт копит. Він знає, що повернеться до себе і писатиме,
як кохає її. Розходяться.”
Я тримаю її за руку. Минають останні хвилини дня. Стометрівка,
засаджена кленами. Чути звуки гітари. Я кохаю її. Повернусь і
писатиму про неї.
На вечерю смажена сойка. Дякую, Каменяре. Тепер я не втрачу
її любов.
Станіславів. Сапіжинська — Стометрівка. XIX-XXI століття”.
ФОТО ТИЖНЯ
