Франківець Віталій Владковський у мирному житті створював вироби з глини. Та усе змінило 24 лютого. Чоловік без вагань покинув свою майстерню та пішов захищати рідну землю від російських загарбників.
Він не мав військового досвіду та займався гончарством. Та після повномасштабного наступу росії Віталій Владковський замість глини взяв до рук зброю. Каже, не зміг стояти осторонь. Усьому Віталію доводилось вчитись. Та зброя, каже військовий, теж стала для нього мистецтвом.
“Коли це все почалося, просто сидіти в майстерні в тому вирі інформації – просто не було сил. Постійно хотілося щось робити. Спочатку військкомат, потім фронт”, – говорить боєць.
В перші дні на фронті, пригадує боєць, доводилось звикати до гучних звуків і вчитись їх розрізняти.
“Перші звуки, то зжимається все тіло, всі мʼязи, серце тарабанить. А зараз ловлю себе на думці, що воно “пум” і все. Звичайно ховаєшся від того всього, але вже так не шокує. До всього звикаємо. О, обстріли, можна й поспати”.
Після останнього, важкого бою, Віталій разом з побратимами потрапив у госпіталь. Каже, повернувшись додому зрозумів наскільки змінився сам. Та попри це, зізнається боєць, зараз відчуває, що він на своєму місці.
“Відчуваєш, що ти на своєму місці. Скільки всього пережив за своє життя, а це може найцікавіше та найемоційніший такий час. Є над чим подумати. Можливо потім це якось виразиться у творчості”, – додає Віталій Владковський.
Найважливіше, зазначає військовий, щодня знаходити причини для посмішки та вірити у перемогу.
Детальніше у сюжеті “РАІ”:
ФОТО ТИЖНЯ
