Верховинщина належить до найвисокогірніших куточків України і саме тут, у Чивчино-Гринявських горах, розташована територія НПП «Верховинський». За період діяльності установи на території прокладено вісім туристичних маршрутів. В рамках реалізації міжнародного проєкту «Пізнання природи Карпат з гуцульським конем» Програми транскордонного співробітництва Польща-Білорусь-Україна 2014-2020 було створено та промарковано новий Кінний туристичний маршрут «Від джерела до джерела».
Саме з проходження кінного рейду за цим маршрутом і розпочався перший етап спільного українсько-польського проєкту. Про нього розповіли на сторінці національного природного парку “Верховинський”.
В давнину коні були основним, і напевно єдиним, засобом переміщення місцевих жителів, гуцулів. Крім цього, коней використовували для перевезення вантажів, при випасанні худоби на полонинах, а також для мандрівок, які бували досить нечасто за браком часу. Цілком закономірно, що протягом тривалого часу, враховуючи природні умови, сформувалася певна порода коней. Звиклі до складного гірського рельєфу низькорослі гуцульські коні, в народі «гуцуляки», сильні та витривалі, без остраху спускаються стрімкими схилами, долають круті плаї та підйоми, бурхливі водні перешкоди й витримують довгі переходи. Саме за такими якостями та ознаками здійснювався відбір коней для цієї подорожі.
У рамках проєкту «Пізнання природи з гуцульським конем» група з 20 українців і поляків верхи на конях здійснили мандрівку за цим маршрутом, від урочища Перкалаб до села Явірник. Значна частина шляху пролягає біля смуги україно-румунського кордону. Протяжність маршруту складає понад 70 кілометрів на проходження якого заплановано чотири дні.
Мандрівка учасників експедиції розпочалася в урочищі Перкалаб. Далі дорога пролягала біля кляузи «Кронпринца Рудольфа», джерела «Сірководневе» на полонину Прелучний. Тут мандрівників частували смачними традиційними гуцульськими стравами господарі полонини Олена та Степан Губчуки. Хоча погода внесла свої незручності у нашу подорож, але після смачного обіду, з хорошим настроєм ми продовжили подорож через полонини Прелуки, Хітанка, біля гори Василькова до полонини Веснарка, де зупинилися на нічліг.
Другий день подорожі почався з багатообіцяючого сонця, що виглянуло з-за хмар. Та незабаром дрібний дощ знов почав вказувати на осінь і нам нічого не залишалося, як вирушити в дорогу. Шлях нашої подорожі пролягав здебільшого поблизу прикордонної смуги через полонини Венгерка, Палениця, урочище Баби, гори Коман і Команова. Ближче до обіду учасники кінної експедиції були на полонині Пір’є. Після обіду та короткого відпочинку, відвідавши полонини, Мале Пір‘є, Лостун, Ріжовата, Брюсний, приблизно через сім годин добралися до мальовничої полонини Попадя. Тут перед нами постали у всій красі краєвиди Чивчино-Гринявських гір, а особливо гора Чивчин (1769).
Кейтери від «Фруштак food» після смачнезного боґрачу і грибно-м’ясних страв на Веснарці, на вечерю влаштували справжнє свято шлунку: бануш зі шкварками і бринзою, грибна смажка і різні закуски плюс файна джинджурівка. Ось так і завершився другий день подорожі.
Початок третього дня подорожі розпочався з нових вибриків погоди, яка нас не жалувала на протязі всієї мандрівки. Нічого не поробиш, осінь вже не за горами і це все майже закономірність.
Поснідавши вирушили в дорогу назустріч новим пригодам, якими багата гірська місцевість. Попереду було майже 20 кілометрів шляху, аж до гори Роги, відстань відверто кажучи немала.
Першим важким випробуванням, яке довелося подолати, був затяжний крутий підйом під горою Чивчин, потім ще декілька наборів висоти, а також спуск з «Валюші» (г. Велика Будичевська). Вершникам довелося злізти з коней і вести їх за повідець, адже ситуація була відносно екстремальна і можна отримати травму. І знов погода дошкуляла густим туманом та дрібним дощиком. Маршрут вздовж кордону з Румунією з Попаді пролягав через гору Силігул, попри Чивчин, потім були вершини Боршутин, Велика Будичевська, полонини Старостая, Прелучний, Ладескул, Фуратик, Керничний… Ночівля на горі Роги, в мисливському будинку Державного підприємства Верховинське лісове господарство та спуск до Явірника хребтом Руський діл по славнозвісній дорозі, яку побудували німецькі та австрійські військові під командуванням генерала Августа фон Макензена. Завершилася наша подорож біля приміщення Чорногірського природоохоронного відділення Карпатського національного природного парку, де гостинний господар Володимир Димидюк радо зустрів замучених, але переповнених емоціями мандрівників.
Вже завтра частина учасників групи повернеться до своїх домівок, повсякденної роботи та буденних справ, а декому ще прийдеться подолати сотні та тисячі кілометрів до Львова, Мукачева, Бжозова, Кросна, Кракова та Лондона, але ми віримо ця подорож на завжди залишиться в їхніх серцях.
ФОТО ТИЖНЯ
