Позиції між Сіверськом і Соледаром уже не перший місяць тримає 10 коломийська гірсько-штурмова бригада.
Тут українська армія обороняється й не дає росіянам і найманцям із групи «Вагнера» оточити Бахмут. Соледар — одне зі стратегічних міст на шляху до цієї мети росіян. Бої тривають уже в населеному пункті. Попри те, що ситуація на цьому напрямку найважча для української армії, hromadske тут більше чує роботу української артилерії, аніж російської.
“Треба тих москал%?ів трохи прорідити. Цілі – в основному піхота. Треба їх звідси викурювати, тому що “не твоє – не лізь”, – каже боєць Володимир, цитує його Галка.
Це підтверджує нам і командир батареї — «Атлас». Ситуація понад місяць тому змінилася в український бік. росіяни більше не засипають тутешню землю снарядами з усіх видів артилерії, що може свідчити про те, що й у них почалися проблеми з боєприпасами. А з точністю в них і раніше були проблеми. В українців, каже «Атлас», із точністю краще.
«Йшла група в наступ, 30 їхніх людей, і три снаряди акуратно по центру наших лягло».
Справжнє ім’я «Атласа» — Сергій. Він тут наймолодший, але головний. Йому 24 роки. Коли війна з росією лише почалася, Сергій ще навчався у школі. Завжди хотів бути військовим. В академії на факультеті ракетних військ навчався вже тоді, коли війна була в розпалі, готувався до повномасштабної. Пройшов усі щаблі — від командира відділення до командира батареї.
Його підопічні працюють і в дощ, і в холод. Але втоми чи нарікань ми не чуємо жодних. «Я до всього вже так звик, сприймаю на позитиві все», — каже командир.
ФОТО ТИЖНЯ
