Все в руках батьків: яка особлива увага потрібна дітям з інвалідністю в час війни?

Діти з інвалідністю – це ті діти, які теж хочуть жити, радіти та бути потрібними. На вулиці час, де розвинені технології, але не повністю розвинене сприйняття людей та дітей з особливими потребами. Часто їх уникають, ображають або просто не знають, як із ними поводитися.

Психологиня, співзасновниця Центру соціальної реабілітації та діагностики в Івано-Франківську Юлія Шевчук каже, що людям бракує знань про особливості взаємодії з такими людьми. Діти з інвалідністю, зокрема, важко сприймають те, що наразі відбувається в країні. Загалом їм потрібно більше уваги й роботи зі спеціалістами для позитивного результату.

«Важливо показувати, що ми завжди поряд, що з нами не страшно. Заняття з такими дітьми мають бути в ігровій формі й у спокійній манері спілкування. Адже якщо до них підвищити голос, чи показати не зовсім зацікавлене бажання працювати, то вони це пам’ятатимуть довше, ніж інші діти. І в такому випадку на контакт не підуть. Тому щирість та підтримка, віра в їх здобутки та можливості – це те, що потрібно для отримання позитивного результату з дітьми з інвалідністю», – каже Юлія.

Визначальну роль відіграє ставлення матері чи батька до своєї дитини. Тому батьки теж мають пройти певні консультації з психологом і дослухатися до його порад.

«Після занять дитина починає вірити в себе, долати страхи, а прийшовши до спеціаліста після вихідних вдома, ці позитивні речі знову падають до нуля. Бо там буває напружена обстановка, вдома не вірять у прогрес, і все знову повертається на початок. Тому дуже важливою є робота і з батьками особливих діток, адже далеко не всі можуть прийняти те, що їх дітки трохи інші. Що вони потребують більшої уваги і тепла. Позитивна динаміка в роботі з батьками – це гарантія позитивного результату в роботі з дітьми», – додає психологиня.

У неспокійний час війни, не забуваймо про особливих дітей та молодих людей. Просто усміхнувшись на вулиці до них, ви зарядите їх теплом і бажанням жити!

Текст Іванни Семенців

Матеріал виготовлено у рамках проєкту “Емпатія. Підтримка. Інтеграція”, що реалізовується Івано-Франківською обласною організацією “Молода Просвіта”. Зміст матеріалу є винятковою відповідальністю автора та не обов’язково відображає погляди Івано-Франківської обласної організації “Молода Просвіта”