З початком повномасштабної війни зв’язки між українцями тільки посилилися: цьому сприяли переїзди з прифронтових ділянок у безпечніші регіони, релокації бізнесів, волонтерська діяльність на благо ЗСУ, спільна любов до Батьківщини та ненависть до ворога. Люди зі сходу та заходу, півночі та півдня України намагаються допомагати одне одному, що, безумовно, об’єднує.
У цій статті дізнаєтеся, як мешканці Слов’янська, що на Донеччині, через війну опинилися в Івано-Франківську, відновили бізнес, громадську діяльність і допомагають гуртуватися українцям та розвивати демократичне суспільство, пише “Галка” з посиланням на сайт sheriffua.org .
“Просто кава”
Чимало франківців вже знайомі з цією шоурум-кав’ярнею, де можна не лише посмакувати, а й задонатити на ЗСУ, придбавши хенд-мейд вироби майстрів-переселенців, та відвідати корисні й цікаві майстер-класи.
Про релокацію закладу зі Слов’янська та велику підтримку ВПО і місцевих розповідає адміністраторка Алла Мініна.
За її словами, відкрилася “Просто кава” у Слов’янську 9 травня 2016 року. Спочатку заклад планувався як хенд-мейд шоурум майстрів з усієї України з двома-трьома столиками та маленькою кавомашиною. Але в процесі становлення вийшла повноцінна кав’ярня з шоурумом.
“Потім ми почали розширюватися і відчинилися у Краматорську. Там, на жаль, попрацювали недовго, зате відкрили ще одну кав’ярню у Слов’янську, де вже був проєктор та зала, в якій проводилися різні заходи – конференції, дні народження, навіть дівич-вечір. Локдаун, на жаль, вона не пережила, і ми залишили лише мікроточку – каву з собою. З 24 лютого до 9 квітня 2022-го ми працювали. Можливо, нам було в легше, бо по всій країні у людей була паніка, а ми вже щось схоже проходили у Слов’янську в 2014 році. Ми продовжили працювати, намагалися допомагати територіальній обороні та ЗСУ. Але потім 8 квітня стався ракетний удар по вокзалу Краматорська. І ми зрозуміли, що треба виїджати, бо важливіше за життя наших людей, немає нічого. Ми поїхали з міста разом з нашими рідними, баристами, і навіть котами. Тож кав’ярня припинила роботу”, – каже Алла Мініна.
Власниця кав’ярні Юлія Довгопольська переїхала у селище Поляна на Закарпатті, а Алла Мініна була в Кропивницькому. І так тривало до червня 2022 року.
“Тяжко було наважитися взагалі щось робити. Але Юля (Довгопольська, – ред.) подзвонила і каже “хватить нам сидіти – релокуємо бізнес і працюємо!”. Вона розробляє десерти, випікає їх. Юля – це задум і реалізація, а я – адміністрування. За державною програмою релокації ми могли релокувати наш бізнес лише на західну Україну. Переїхали до Франківська, бо тут було найбільше пропозицій на комерційну нерухомість. Люди нас зустріли дуже тепло, нам максимально сподобалося це місто. Юля спочатку випікала макарунси, і ми намагалися знайти ринок збуту: писали різним кав’ярням і дуже круто, що нам ніхто грубо не відписував. Ми отримували чимало крутих відгуків, повідомлень з підбадьорюваннями. Ми ж по факту іншим кав’ярням конкуренти, але нас дуже підтримували, казали, що ми молодці. Проте аргументували, що мають власних кондитерів”.
Проте згодом “Кав’ярня пана Персидського” та ще кілька закладів таки взяли десерти на реалізацію. Далі Алла та Юлія подавалися на різні гранти, і коли нарешті отримали довгоочікувану ствердну відповідь – зрозуміли, що зможуть відкрити свій заклад у Франківську.
“21 вересня минулого року ми таки відкрили кав’ярню. Планування все залишилося у наших кольорах, ми дуже любимо дерево, екоматеріали. Це приміщення по вулиці Шевченка нам дуже підійшло. А ще цікаво те, що у Слов’янську кав’ярня знаходиться номінально по вулиці Університетській, а фактично – по Шевченка, як і тут. Це був дуже знаковий момент для нас. У день відкриття до нас приїхали багато рідних людей, постійних відвідувачів, які наразі проживають у різних містах. Це була колосальна підтримка. А ще приємніше ставало тоді, коли місцеві про нас дізнавалися і приходили відвідати”, – зазначила Алла Мініна.
Крім того була мета одразу поновити роботу шоуруму. На заклик Алли та Юлії у соцмережах відгукнулися майстри з усієї країни – іграшки надсилали здебільшого переселенці, які вже працювали із закладом у Слов’янську.
Хенд-мейд продають за тією ціною, яку вказуть майстри. Частина прибутку або і вся сума, за їхнім рішенням, йде на потреби ЗСУ.
“Ніякої комісії за продаж хенд-мейду ми не беремо. Багато майстрів писали, що хочуть допомогати ЗСУ, але не мають змоги, не мають, де реалізувати вироби. Тому так ми вирішили. Коли ще не працювали, мене максимально муляло, що моє місто хтось знищує, а я не можу нічим допомогти. Коли ми вперше змогли перевести трошки більше 1000 грн на ЗСУ, я ледь не плакала, було усвідомлення, що можемо нарешті щось зробити”.
Не можна оминути і майстер-класи, які організовують у кав’ярні. Вони не лише корисні та цікаві, а й об’єднують франківців та осіб ВПО.
“Ми познайомилися з дівчиною Зоряною. Вона регулярно до нас приходила, ми спілкувалися, пили каву, і вона запропонувала проводити у нас заходи. Зоряна займається ліпкою з глини і сказала, що може провести майстер-клас. Вона провела його, а гроші з нього виручені ми передали на ЗСУ. На цьому заході була дівчина Ліля – психологиня. Вона теж виявила бажання провести майстер-клас з нейрографіки. Потім ми ще проводили майстер-класи з розпису пряників, поетичний вечір. Це було взагалі щось неймовірне. Проходив він під час блекаутів, при свічках і ліхтариках. Також був майстер-клас з живопису кавою, який запропонував провести переселенець Андрій з Миколаєва”.
Алла Мініна дуже радіє, що “Просто кава” стала кав’ярнею для всіх: і ВПО, і для місцевих. Заклад відвідують люди з різних міст, і це дуже зближує.
“Звісно, колосальна підтримка людей, які виїхали зі своїх домівок, ближча, бо ми одне одного дуже розуміємо. Але у нас вже є місцеві постійні відвідувачі, це дуже класні люди. На одному із заходів у нас були відвідувачі зі сходу, і вони всі намагалися розмовляти тільки українською, хоч це виходило із суржиком. А поруч були люди із заходу з чистою українською. І люди між собою розмовляли, розуміли одне одного і не було жодних перепон, незручностей. Це дуже класно!”.
Франківськ уже став другим домом для Алли та Юлії, тому після перемоги вони планують жити й працювати і тут, і у Слов’янську.
Центр громадянського суспільства “Друкарня”
Серед усього іншого “Просто кава” стала і майданчиком для проведення круглих столів і комунікаційних заходів Центру громадянського суспільства “Друкарня”, який також переїхав зі Слов’янська у Франківськ.
Ця організація створювалася за ініціативи німецької організації Austausch e.V. в Берліні, щоб посилити розвиток мереж проукраїнського громадянського суспільства в Донецькій області. Про діяльність “Друкарні” у Слов’янську, переїзд на захід і виклики розповідає керівник організації Денис Бігунов.
“Ставилася мета розвитку проукраїнського громадянського суспільства, а фактично – створення з нуля. Бо до 2014 року всі продемократичного спрямування організації не розвивалися, зникали. Досвіду широкого залучення громадян до незалежної демократичної громадянської діяльності до на Донеччині тоді не існувало. А у 2014 році проукраїнське почало виникати певними осередками. Відповідно була потреба в структуризації, розвитку, посиленні освітнього потенціалу цього громадянського суспільства. Виникали ГО, громадські рухи, але часто люди не розуміли, чим відрізняється закон від указу президента, або постанова і рішення міської ради і т.д. Власне розвитком, адвокацією демократичної політичної партисипації, комунікації між владою та громадськістю професійно ніхто не займався”.
“Друкарня” була створена у вересні 2019 році у Слов’янську і стала майданчиком комунікації між громадськістю, владою, бізнесом. Основним було завдання – шляхом діалогу посилювати культуру спілкування, уникати деструктивних дискусій. Центр проводив екологічні, суспільно-політичні обговорення, які б за результатами цих заходів, навчали людей конструктивно висловлювати свої думки, а також підсумовувати дискусії якимось результатом. Перед повномасштабною війною “Друкарня” навчала людей бути політично активними, ефективно взаємодіяти.
Місія Центру – розвиток демократичних процесів, посилення сталих зв’язків у суспільстві через заходи, якими опікувалися проєктні менеджери. Наприклад, якщо взяти екологічний напрямок, то йшлося про прибирання територій, залучення населення до інших екоактивностей.
“У грудні 2019 року, під час Нормандського саміту, коли Володимир Зеленський мав говорити з путіним, у Слов’янську ми організували обговорення, залучили експертів, провели презентацію тодішнього закону “Про реінтеграцію Донбасу”, “Про відсіч збройної агресії рф”. Через такі неформальні освіти ми посилювали політичну культуру, і таким чином посилювали проукраїнський спектр, який розвивався. У грудні 2021-го провели великий форум регіонального розвитку, куди були залучені представники ОДА та міськради. Були також обмінні заходи. І так ми діяли до 2022 року, мали великі плани, великі концепції регіонального розвитку”, – каже Денис Бігунов.
У планах був ще екологічний форум, форум громадянського суспільства, але почалася війна. Через швидкий наступ ворога було зрозуміло: якщо активісти “Друкарні” потраплять до рук російських військ, то загинуть. Бо досвід 2014 року показав, що, передусім, росіяни знищують проукраїнські демократичні групи. Тому задля порятунку людей було прийнято рішення швидко евакуюватися на захід. А вже у березні 2022-го команда зібралася у Франківську та почала створювати шелтер-коворкінг для громадських активістів.
“Як я уже казав, основна наша місія – підтримка громадянських мереж, будь-якої громадянської активності. Щоб це був суспільний потужний фактор. І було прийнято рішення разом з нашим німецьким керівництвом, підтримати саме переселенців-активістів, щоб цих людей та інституції зберегти, аби після перемоги можна було швидко відновити громадянську діяльність на сході. Бо ГО – це механізм демократії, і своїм існуванням вони не допускають розвитку недемократичних процесів, таких як зловживання владою, корупції і т.д.”.
Молодіжний центр «Параграф» допоміг знайти приміщення, а завдяки німецьким партнерам було знайдене фінансування. “Друкарня” зайнялася менеджментом та адмініструванням цього шелтера, вдалося залучити обладнання, меблі. У такий спосіб було створене приміщення, де близько 50 осіб проживали і працювали. Люди приїжджали зі сходу, мешкали, працювали, шукали квартири і згодом виїжджали.
“Це були люди з різних міст – Краматорська, Слов’янська, Констянтинівки, Маріуполя, Сєвєродонецька, Миколаєва, Харкова. Були люди і з малими дітьми”, – зазначив Денис Бігунов.
Шелтер працював з 15 квітня по 15 жовтня. Його роботу припинили, бо у вересні ЗСУ звільнили Харківщину, потім у жовтні – Лиман, а це фактично напрямок наступу російських військ на Слов’янськ, і одразу після цього в місті запанувала тиша. Тож більшість людей, які проживали у шелтері, змогли повернутися додому.
“Також ми займалися координацією гуманітарних поставок на Донеччину. Приїжджали з Польщі організації, і ми гуманітарку від них доставляли на схід. Також у Польщі був закуплений автобус, який зараз у Франківську допомагає “Молодій Просвіті Прикарпаття” розвозити гуманітарну допомогу по області. Ще ми проводимо комунікації в зумі з громадськими організаціями з півдня, сходу України. Це невеликі брифінги, люди розповідають про проблеми, подають пропозиції, так проходять комунікації між ГО, які працюють на місцях.
“Просто кава” у Слов’янську була майданчиком суспільно-політичних дискусій, і зараз цей досвід перенесли й у Франківськ. Центр громадянського суспільства “Друкарня” організовував тут низку заходів: наприклад, обговорювали питання стратегії ВПО в області за участю різних організацій. Потім на базі цього обговорення сформували та подали пропозиції у Мінреінтеграції до створення стратегії з питань ВПО. Ще у Франківську “Друкарня” проводила різні екологічні заходи, екофорум, круглі столи, комунікації, які забезпечують зв’язок між організаціями.
Ще один напрямок діяльності Центру – це обміни, візити представників громадянського суспільства з країн Євросоюзу для обміну інформацією та посилення контактів між місцевими та європейськими ГО. Сприяння євроінтеграції України.
Наразі у “Друкарні” думають про відновлення роботи офісу у Слов’янську, щоб забезпечити комунікацію між владою та громадянським суспільством. Крім того через реалії війни діяльність організації вже стала екстериторіальною, тому у планах – працювати як на сході, так і на заході України, організовувати спільні зустрічі для різних ГО, посилювати єдність у державі та розвіювати радянські міфи.
Розмовляв Олександр Костинюк
Фото Юрія Валька
ФОТО ТИЖНЯ
