13-річний Андрій дуже добре розбирається в комп’ютерах, інтернеті, паролях і за допомогою свого вміння юний хакер шукає полонених і зниклих безвісти українських військових.
Більше того, відслідковує переписку бойовиків. Так йому вдалося отримати списки полонених українців, пише Курс з посиланням на Репортер.
Тепер його мама Оксана за тими списками шукає бійців. Як він це зробив, вона досі не розуміє.
Оксана тримає папку, а в ній – списки українських полонених, каже, їх там три тисячі, хлопці з усієї України. Ці папери жінка нікому не показує. Щоправда, возила їх у Київ, кому – не каже. Чи шукають там, не знає, а сама завдяки цим спискам за пару місяців відшукала приблизно 1500 полонених.
“Те, що він знайшов, – це просто нереально дістати, – каже мама юного хакера, – це все одно, що залізти до Захарченка в сейф”.
Школяр зламує сайти сепаратистів, їхню пошту та вичитує все, про що там пишуть. Якщо не виходить зламати, то скачує потрібні програми, а якщо вже й так не йде – створює програми сам і все одно ламає.
Зараз за комп’ютером Андрій уже не сидить, бо після того випадку комп несправний. Двічі носили в ремонт, то там не те що віруси були – майстер узагалі не міг пояснити, що з комп’ютером.
“Віруси чіпляють, бо намагаються мене вирахувати, – пояснює хлопець. – Але знайти мене їм буде важко, там багато захисних програм”.
Та й у себе в соцмережах школяр нічого не пише, лише читає переписку бойовиків. Каже, вони часто пишуть про те, де ховають українських військових – іноді живих, та частіше мертвих.
“Він десь знайшов, що наших хлопців розстрілювали і кидали у воду, в глибокі озера, аби їх уже не знайшли”, – говорить мама Андрія. А сам він стверджує, що то були росіяни, бо ДНРівцям, каже, не дозволяють сидіти в соцмережах. “Десь те вичитав”, – стискає плечима Оксана.
Більшість друзів Андрія у соцмережі – росіяни. І це не від великої дружби, а так треба для справи.
“Я кидаю їм наживку, ніби щось знаю про українських військових, вони починають між собою переписуватися, тоді я зламую їхні сторінки і вичитую секретну інформацію”, – розповідає школяр. Раз навіть дістався до телефонів сепаратистів, читав їхні повідомлення. Так Андрій дізнався, що з полону ДНР втекли 15 українців, а бойовики по гарячих слідах їх наздоганяли. “Але я думаю, що їх уже вбили”, – каже школяр.
Нині люди вже самі дзвонять до Оксани, просять знайти рідних, знайомих. І на власному рахунку в неї семеро знайдених людей, це бійці з різних куточків України, один із Франківська. Вона сама веде переговори з сепаратистами, домовляється. А забирати хлопців з полону їй допомагають волонтери, франківські та луганські “афганці”.
Андрій розуміє, те, що він робить, – незаконно, але каже, це все для України. Більше про франківського патріота-хакера читайте в статті Репортера.
Фото:Репортер.
ФОТО ТИЖНЯ
