У Франківську хірурги унікальною операцією врятували військовому ногу (ФОТО)

В обласній клінічній лікарні провели унікальну операцію за методою “вільного клаптя”. Оперували військового, який внаслідок мінно-вибухового поранення мав відкритий перелом стопи зі значним дефектом тканин.

Упродовж десяти годин дві операційні бригади боролися за збереження його ноги, пише “Галка” з посиланням на обласний департамент охорони здоров’я.

Як розповів лікар-комбустіолог Микола Пилипів, який був оперуючим хірургом, вони із завідувачем опікового відділення Костянтином Кіршаком робили забір шкіри, жиру і м’язів із судинами. А паралельно хірурги Роман Скалій і Микола Варвадюк робили на нозі доступ до артерії й вени, які він потім зшивав під мікроскопом.

“Наша мета полягала в тому, щоб очистити цю рану, підготувати й закрити всі уламочки, кісточки його ж живими тканинами, щоб перевести відкритий перелом у закритий. По-перше, щоб не дати можливості потрапити туди інфекції. А, по-друге, щоб усі ті уламочки почали живитися від цих тканин. Надалі травматологи зможуть загоювати, відновлювати тощо», – розповідає хірург.

Лікарі відділення кажуть, якби не зробили цю операцію, то ногу треба було б ампутувати.

“У мене було багато складних операцій, але ця не йде ні в яке порівняння”, – ділиться Пилипів.

За його словами, пів року йшла підготовка. Це з теоретичною підготовкою, закупівлею інструментарію, оптики тощо. На такі операції потрібний специфічний інструментарій, мікросудинний, специфічні оптика й розхідні матеріали. Цей інструментарій дрібненький, делікатний і, відповідно, дорогий. З мікроскопом, налобною оптикою допомогла лікарня, а за дрібний інструментарій хірурги вже подбали самі. 

Лікар каже, що “вільні клапті” – найскладніший тип втручань у реконструктивній пластичній хірургії. Відтак не кожен хірург в Україні цим займаються.

Вчився Микола Пилипів у Дніпрі та у Києві, їздив на навчання й за кордон.

“Треба шукати такі можливості самостійно. Треба брати ризик і відповідальність на себе, ставати і робити. Інакше нема. Не той час і не ті умови, що хтось триматиме за ручку. Бо хірурги, які це виконують давно, перевантажені роботою”, – констатує він.