Назарію Луканюку – 22 роки. Він народився у селі Малий Рожин, що на Косівщині. Від лютого 2022 хлопець захищає країну на фронті.
Читайте також: “Я заходив на позиції з такими чоловіками, що з ними нічого вже не страшно”, – прикарпатець Назарій Луканюк про війну
Про це пише Галка з посиланням на 710 бригаду охорони Держспецтрансслужби.
Малий Рожин – невеличке село, з населенням близько 600 осіб, із чарівничою природою і краєвидами, де досі панують справжні українські традиції.
“Для мене це те місце котре хочеться захищати. І на початку війни я зрозумів, що я не переживу, якщо воно буде російським”, – каже Назар, розповідаючи про свою малу Батьківщину.
До війни хлопець жив і працював в Польщі – у ресторані, на посаді офіціант-менеджера. Намагався відкрити власну справу, але війна вплинула на плани.
“В кінці лютого 2022 року, разом з батьком, ми повернулися в Україну, пішли у військкомат і таким чином потрапили до Держспецтрансслужби”, – розповідає Назар.
З березня 2022 року проходив службу в батальйоні охорони, а в грудні 2022 долучився до лав бойового підрозділу 710 бригади охорони Держспецтрансслужби, який виконує задачі в зоні бойових дій. Був командиром відділення вогневого ураження. Брав участь у виконанні завдань по обороні та в наступальних діях бойового підрозділу. Отримав контузію, згодом – лікувався, зараз проходить реабілітацію.
Про своє життєве кредо хлопець говорить по-філософськи:
“Єдині плечі, на які ти можеш покластися в житті — це твої власні!”
Вдома на Героя чекають дві бабусі, мама та дві сестри. Каже, що мрій у нього немає, є тільки цілі.
“Хоча, найбільше я б хотів – не втрачати близьких мені людей на війні! Спершу після війни я відвідаю могили своїх загиблих товаришів. Тих хто віддав найбільшу ціну на цій війні. Після війни буде найкращий час, щоб поскорбити за ними. А зараз найкращий час, щоб мститися за них”, – каже Назар.
ФОТО ТИЖНЯ
