Михайло “Скіф” до повномасштабного вторгнення жив у Польщі. Повернувся, бо треба було боронити країну. Михайло служив в ТЦК, а невдовзі перевівся у 128 окрему гірсько-штурмову Закарпатську бригаду.
Про це пише Галка з посиланням на Івано-Франківський ОТЦК та СП.
Зараз чоловік служить на запорізькому напрямку. Має підлеглий особовий склад, і став хорошим командиром.
Коли почалася повномасштабна війна Михайло знаходився в Польщі. 25 березня повернувся в Україну. Пішов служити в ТЦК та отримав посаду старшого стрільця взводу роти охорони. Основними завданнями у нього були оповіщення, охорона ТЦК та периметру.
“До Польщі я працював десять років в поліції, був капітаном. Звільнився за власним бажанням. Але для того, щоб підписати контракт і переатестувати звання, потрібно було податися у бойову частину. Мені запропонували стати командиром взводу другого стрілецького батальйону 128 бригади. Я погодився, мене прийняли й призначили, все нормально, але того ж дня о 16 годині в мене вже було відправлення на Бахмут”, – пригадує “Скіф”.
Чоловік зібрав речі, дочекався 16 години і поїхав. Під Бахмутом його батальйон був небагато часу, але цей час проходив дуже довго. Каже, це тому, що противник постійно штурмував позиції, постійно були обстріли.
“Вони намагалися підлізли до нас у притул через поле, по морозу, через соняшники. Поповзом вони підлізли до нас так впритул, що у нас позиції за день переходили чотири рази. Ну кінець кінцем ми отримали ту точку, передали другій бригаді й нас звільнили. Бо люди втомлюються, вони ж постійно фізично навантажені, людина постійно під обстрілами, людина постійно в стресі, людина постійно у русі”, – розповідає Михайло.
Чоловік каже, на передовій людина втомлюється швидше й морально, й фізично. Вважає, якби хлопців хтось змінив, вони б відпочили, відновилися й далі б служили. Але через те, що це займає досить тривалий час, немає ким їх поміняти, тому люди починають перегоряти.
ФОТО ТИЖНЯ
