На фасаді франківського ліцею відкрили анотаційні дошки трьом воїнам (ФОТО)

На фасаді франківського ліцею №17 відкрили анотаційні дошки трьом воїнам, які загинули на війні: Віталій Медвідь, Тарас Трелевський, Микола Онуфрик.

Читайте також: Франківська громада втратила Захисника Тараса Трелевського

Про це інформує “Галка”.

• Віталій Медвідь

Народився 6 червня 1973 року в місті Івано-Франківську. Навчався у школі №18. Після закінчення школи пішов працювати на оптову базу «Берест-Продторг».

У 2012 році переведений в ТОВ “Прикарпатський торговий дім”. У 2014 – 2015 роках служив в АТО. Після повернення пішов працювати знову. У лютому 2022 року під час повномасштабного вторгнення росії на територію України добровільно вступив до лав територіальної оборони.

Служив в Дніпропетровській та Запорізькій області розвідником. 2 березня 2024 року загинув в наслідок підриву вибухового пристрою в населеному пункті Червоне, Пологівського району Запорізької області.

• Тарас Трелевський

Народився 03.12.1973 року в м. Івано-Франківськ, де і провів свої дитячі та юнацькі роки. Навчався у школі №18 м. Івано-Франківська. Свої шкільні роки проводив дуже активно, любив плавання та різні види спорту. Опісля вступив у Дрогобицький нафтовий технікум. На останньому курсі проходив дострокову службу в Національній гвардії України. Закінчивши службу, з батьком поїхав працювати на нафтові і газові родовища на заході Сибіру. Паралельно здобував вищу освіту в ІФТУНГ на заочній формі навчання.

У Сибіру працював до початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну. 24.02.2022 року, не задумуючись, повернувся додому і став на захист Батьківщини. Одразу вступив до лав ЗСУ добровольцем, де проходив службу в 1 штурмовому взводі штурмової роти 711 полку ДССТ. Під час служби отримав підвищення у званні офіцера старшого лейтенанта та займав посаду командира взводу. Тарас загинув напередодні 13 лютого 2024 року під час артилерійського обстрілу неподалік міста Часів Яр у віці 50 років. У нього залишилася дружина Катерина, донька Ясміна, син Максим, а також батьки та троє братів. 

• Микола Онуфрик

Народився 11 листопада 1989 року в багатодітній сім’ї. Навчався у 18 школі та ПТУ № 13. В юнацькі роки займався боротьбою, виступав на всеукраїнських змаганнях, отримував призові місця. По закінченні училища пішов на строкову службу до армії. Після армії одружився. В сім’ї народилися двоє дітей: син Валерій і донька Єлизавета. Він дуже любив і підтримував свою сім’ю. Працював в приватній фірмі електриком, потім разом з братом – майстром по монтажу системи опалення та монтажу електрики. Микола був товариським, добрим, мав багато друзів, зарекомендував себе гарним майстром. 

Після повномасштабного вторгнення росії на Україну, він 28 лютого 2022 poкy добровільно записався у ЗСУ. Служив у 10-ій окремій гірсько-штурмовій бригаді «Едельвейс» солдатом стрільцем-санітаром, був гранатометником в 8-му окремому гірсько-штурмовому батальйоні. Брав участь у захисті безпеки населення та інтересів держави в м. Київ, в Київській, Сумській, Харківській, Луганській, Донецькій областях. Був поранений, отримував контузії, але повертався назад щоб захищати нашу Батьківщину. Загинув 22.05.2023 року під час виконання бойового завдання внаслідок мінометного обстрілу, отримавши поранення несумісні з життям у Білогорівці, Бахмутського району.    

Нагороджений орденом «За мужність ІІІ ступеня» та відзнакою міського голови «За честь і звитягу» (посмертно).

Фото зі сторінки міського голови Руслана Марцінківа