Незабаром полиці книгарень поповняться дебютним романом франківської письменниці, колишньої журналістки видання “Галка” Людмили Баран – “Апельсин у калюжі”. Авторка розповіла про що ця книга, як тривав процес написання й редактури та участь у конкурсі рукописів.
Читайте також: Дебютний роман франківської письменниці Людмили Баран у призерах конкурсу і вийде друком (ФОТО)
Про це пише “Галка” з посиланням на сайт видавництва Vivat.
— Про що книжка «Апельсин у калюжі»? Як ви б описали у 3-4 реченнях?
— Мабуть, це книжка про віднайдення себе. У центрі історії — дівчина, яка шукає себе у різних сферах життя: дружба, робота, творчість, романтичні стосунки, громадянська активність. Це все відбувається завдяки пригодам, які починаються на тлі іспанських апельсинових гаїв і продовжуються серед львівської архітектури.
— Чи довго ви писали книжку? Можете поділитися чимось цікавим із процесу написання?
— 1 березня минулого року побачила анонс конкурсу Feel Good Fiction від Vivat, і перша моя думка була: «Ого, це така крута можливість!» А друга думка: «Дедлайн 1 травня? Та ну, написати роман з нуля за два місяці — це нереально».
Все ж, за два тижні я почала писати. І так дізналася, що завершити роман реально навіть за півтора місяця.
Значна частина історії відбувається в Іспанії, де я досі не бувала. Але коли досліджувала місцевість через Google Maps, різні блоги й віртуальні екскурсії музеями, вивчала онлайн меню ресторанів, то у мене було враження, наче я проводжу в цій країні відпустку.
— А у головних героїв були прототипи із реального життя? Як ви їх вигадали? Чому обрали ці імена?
— Реальних прототипів у героїв немає, але в кожного є щось від мене, моїх знайомих чи випадкових людей з інтернету — емоції, досвіди, якісь фрази.
Імена використала перші, які спали на думку. Лише згодом, коли поцікавилась їхнім значенням, зрозуміла, що кожне ім’я у творі дійсно відображає характер і поведінку персонажа, який його носить. Наприклад, одна другорядна персонажка, Аврелія, всіх заворожує своїм сяючим образом і достатком. Я підібрала таке ім’я, бо воно мені сподобалося за звучанням, а пізніше довідалася, що воно походить від слова aurum — «золото».
— Чому апельсини? А не виноград, персики чи інші фрукти? Є якась історія?
— Апельсин — це фрукт, який мандрує в супермаркети і ринки України з інших, тепліших, країн. Те, що я обрала його, привело мене до регіону вирощування апельсинів у Іспанії та вплинуло на розвиток подій у романі. Також апельсин у калюжі — це своєрідний символ потрапляння кудись не туди в житті.
— Ваш роман увійшов у фінал тогорічного конкурсу Feel-Good Fiction видавництва Vivat — що ви відчули, коли дізналися?
— Як не дивно, я набагато більше зраділа, коли рукопис увійшов до короткого списку конкурсу. Позаяк до того я сумнівалась у своєму тексті, а потрапляння у шортлист для мене означало, що він таки гідний уваги.
Побачити «Апельсин у калюжі» у фіналі, безперечно, було дуже радісно. Та водночас додалося хвилювання, мабуть, нераціональне, стосовно долі рукопису уже як книжки.
— Як відбувалася робота із редакторкою книжки? Чи є якісь поради щодо цього для всіх, хто також хоче видати книжку?
— Це був перший досвід редагування мого тексту кимось іншим. Цей процес виявився емоційно складним і тривав набагато довше, ніж саме створення рукопису, оскільки під час узгодження правок виникали дискусії щодо лексичних і стилістичних нюансів.
Все ж, вдячна редакторкам Vivat за те, що покращили у моєму рукописі багато моментів, яких я сама не помічала.
Мабуть, іншим авторам, які ще не мали подібного досвіду, можна порадити бути готовими проявляти терпіння і побажати того, що зазвичай бажають усім письменникам, — знайти свого редактора.
ФОТО ТИЖНЯ
