Четвертого вересня ініціатори будівництва реабілітаційного центру зустрілися із пресою щодо можливого будівництва поблизу франківського озера. Як пояснили військові, хочуть уникнути конфліктів, дійти консенсусу і забезпечити реалізацію проєкту — реабілітаційного центру для військових в Івано-Франківську. “Галка” підготувала конспект про що йшлося.
За словами автора попередньої візуалізації проєкту Руслана Колішенка, ситуація зайшла у глухий кут:
“Є дві сторони – ми і громада. Ми реєструємо петиції – громада реєструє петиції. Ми збираємо акції – громада збирає акції. Мені здається, що так можна дуже довго ще продовжувати, але, як на мене, ми маємо знайти якусь точку, на якій ми просто потиснемо всі один одному руки та почнемо рухатися далі. Бо є великий ризик того, що по даному проєкту на даній ділянці не буде ні першого, ні другого, оскільки там є частина приватної території, частина комунальної. Їх об’єднають, аби вивести в іншу юридичну площину для того, щоб там реалізувати свої задуми. Як на мене, це дуже складний процес, який створює безліч конфліктів в суспільстві: суспільство агресивно налаштовується проти військових, військові агресивно проти суспільства, а станом на сьогодні це точно не те, що потрібно в нашій країні. Сьогодні суспільство і військові мають дихати в унісон. Франківськ відстає від інших міст України в плані реабілітації. В місті відсутній спеціалізований потужний реабілітаційний центр, а я б сказав, що має бути мережа таких центрів”.
Військовослужбовці вимагають негайного оголошення інвестиційного конкурсу. Задля цього також створили петицію до влади, та конкретних вимог до інвестора поки не мають. Покладаються на інвестора, бо вважають, що місто немає грошей на реабілітаційний центр.
“Я знаю людей, які потенційно можуть стати інвесторами. Конкретніше, одного-двох. Я не впевнений, що це можна озвучувати, хоча деякі прізвища вже ходять в суспільстві. Та в майбутньому всі все одно дізнаються, хто буде подавати, якщо буде оголошено інвестиційний конкурс. Я розумію, що чим довше це питання затягується, воно наростає якимось суспільним впливом, і тим самим інвесторам в майбутньому не так вже цікаво може бути подавати ці заявки. Зрештою в міста немає таких коштів для того, щоб фінансувати такого роду проєкт”, – каже Руслан.
Для розуміння читачів, загальна площа території від Чубі-Бум до озера має 4 гектари. Йдеться, що інвестору відійде 1,1 гектара під будівництво вздовж ліцею № 23 та дамби озера, а інша земля міста – в оренді приватного власника:
“1,1 гектара у комунальній власності, решта – це приватна територія, територія, до якої має відношення будівельна компанія Blago. Я можу це говорити вголос, тому що я особисто, коли назрівали ці дискусії, ходив в дану компанію з тим, щоб задекларувати для себе, чи планують вони там багатоповерхову забудову. Мені задекларували, що такої забудови там не планувалося.
Ми маємо відношення виключно до ділянки, де смужка вздовж берега озера, яка повертає до існуючої там каплиці, буквою Г. Ми підготовили дуже насичений зеленню проєкт.
Ми готові створити групу із наших представників, активістів для того, щоб вони контролювали за темпами, за реалізацією, чи дійсно робиться так, як по проєкту, чи раптом ніхто не надумав зробити щось інше”.
Руслан Колішенко сказав, що попередні 500 м2 для реабілітаційного – це міф, а його площу ще будуть визначити в інвестиційному конкурсі. Проте, за попереднім задумом, який помітний на візуалізації, мають звести як мінімум чотири будівлі – під спортзали, басейни, кімнати для реабілітацій. А ще кафе, освітні заклади, ймовірно приватний дитсадок тощо. Колішенко повідомив, що за його оцінкою, може йтися про загальну площу нерухомості у 5 тисяч метрів квадратних. З неї близько 20-25% мали б перейти у комунальну власність міста, як реабілітаційний центр, а решта – залишитися переможцю інвестиційного конкурсу.
“Думаю, 20-25% – це комунальна історія, а решта інвестиційна. Чи не забагато інвесторам? Я вважаю, що це оптимально, тому що точно мільйони доларів, яких немає в міста. Не стоїть завдання натягнути на себе максимальну кількість комунальної власності, яка перейде в місто. Бо є класичні закони економіки: те, що в руках держави не так ефективно працює. Якщо ми отримаємо не ефективно експлуатованих 1 500 м2, то мені буде сумно від цього. Можна мати 5 000 м2 площі, а на виході мати дуже ганебний результат, а можна мати 500-1000 м2 і мати результат”, – каже Колішенко.
У випадку, якщо влада чи інвестор “кине”:
“Коли там починається, не дай Боже якась забудова, яка не узгоджена з громадою, ми стаємо на сторону активістів і навіть готові йти там зносити ті паркани, зносити ті стіни, якщо вони там появляться і все інше. І робимо все для того, щоб тому забудівнику чи владі було дуже боляче в той момент, коли вони вирішать кинути військовослужбовців”, – каже ініціатор зустрічі.
@galka.if Ініціатори побудови реабілітаційного центру на зеленій зоні біля міського озера про свої дії, якщо їх захочуть обманути. Деталі на сайті. #франик #франківськ #іванофранківськ #івано_франківськ #рекомендації
♬ оригінальний аудіозапис – GALKA.IF.UA – GALKA.IF.UA
Руслан Колішенко каже, що їм пропунували місце на території ЦМКЛ, та вони категорично проти будівництва в іншому місці Івано-Франківська чи за містом:
“Ми категорично проти того, щоб наші побратими, проходили реабілітацію десь за межами міста, як це до прикладу зараз роблять там і в Лисці, Гуті, на Яремчанщині й в межах гір, тому що я час від часу привожу цих людей в Івано-Франківськ, ми ідемо в кінотеатр, можемо піти на якийсь концерт, театр, можемо піти в ресторан. Цим людям дуже важко сприймати оцей соціальний шум, коли дуже багато людей, коли дуже багато активностей. Вони попадають з суперспокійного місця в суперактивне місце, і це викликає певний дисонанс. Для того, щоб цих дисонансів не було і суспільство могло бачити цих військових, комунікувати з ними і привикати до них, ми повинні бути серед них, а вони серед нас. Ці люди повертаються в місто в пошуках роботи, знайомств, в пошуках себе. Вони починають депресувати, це випливає в якесь зловживання алкоголем, наркотичними речовинами, просто агресію, і потім ми маємо різні інциденти, і в тому числі потім поплюжить сам статус ветерана, поплюжить військову форму, і суспільство перестає довіряти ветеранам, перестає їх сприймати адекватно”, – каже Колішенко.
“А чому наші найкращі воїни не заслуговують цього місця? Чим вони не вгодили суспільству? Що вони зробили не так, що стоїть питання, аби зробити реабілітаційний центр за містом? Чому ми маємо розглядати альтернативи для наших воїнів?
Щодо бізнесу: він обов’язково там має бути. Як волонтер, заявляю: 75-80% того, що потрібно хлопцям, мені закриває бізнес Івано-Франківська і тільки 20-25% — люди”, — розповів представник громадської організації “Толока-ЮА” Роман Курилюк.
Військовослужбовці переконані, що шляхом проведення інвестиційного конкурсу вдасться швидше реалізувати проєкт замість того, щоб чекати допомоги від міста. Зокрема, апелюють до досвіду “Superhumans centr”, який сам себе утримує шляхом залучення інвесторів та надання якісних послуг.
“Сьогоднішні Винники по рівню точно вище Коломиї, і мабуть, по рівню доганяє Івано-Франківськ. Це не село, де три хати й хлопців викинули на відшиб і кажуть – реабілітуйтесь. Це повноцінне місто з величезною інфраструктурою.
Основа реабілітаційного центру – це, що ми заводимо інвестора, який буде мати комерційні приміщення, з яких будуть гроші виділятися в цей реабілітаційний центр, щоб ми не ставили “в тяжбу” нашому місто. Місто і на війну тратиться і на багато інших своїх проєктів, тому ми зробили проєкт, який сам себе буде оплачувати. Бо то ж треба спеціалістів буде, я так розумію, оплачувати ті же комунальні послуги. Тому нам обов’язково, щоб він був на тому місці, щоб ми могли утримувати завдяки інвестору. Я нічого не бачу поганого, коли є, скажімо так, частина комерційна, яка заробляє кошти, частину коштів виділяє в тому числі на підтримку реабілітації”, – каже Руслан Колішенко.
Примітка “Галки” – спеціалізований медзаклад “Superhumans centr” створили на базі однієї з лікарень Львівщини. Львівська облрада встановила пільгову орендну плату київському благодійному фонду “Суперлюди” за це приміщення. Фонд отримав у користування майже 8 тис. м2.
Ініціатори створення реабілітаційного центру зверталися до Руслана Марцінківа із пропозицією близько десяти місяців тому. Тоді міський голова вказав на озеро, як потенційне місце будівництва.
“Сергій Піщальніков звертався до депутатів міської ради. На той момент не було конкретної адреси, але його тоді і не почули. Ми побачили, що звернення було проігнороване і ми почали збирати підписи, почали долучати громадські організації, робити звернення і йти на сесію. Я думаю, що коли влада відчула певний уже тиск від військових, вони швиденько оголосили це діло (йдеться про оголошення інвестиційного конкурсу – ред.), тому вийшла неякісна і швидка комунікація, але це ж питання не до нас”, – каже Руслан Колішенко.
Доповнив також військовослужбовець Микола Бітюк:
“Дев’ять місяців назад Сергій виступав перший раз, коли ми його відправили одного. Він один став, виступив, ніхто нічого не говорив, дев’ять місяців мовчали, мовчали, от вийшла друга сесія, бо треба щось починати вже діяти, і здійнялися, крики, гвалти. Ми не проти ваших зелених зон, ми претендуємо на те, що державне. Ми не можемо приходити до забудівника, як воєнні і забирати щось силою. Є правовий порядок і ми в ньому рухаємось”.
На запитання про конфліктність ділянки поблизу озера військовослужбовець Тарас Бугаєнко відповів наступне:
“Є така сила, як провидіння Боже, називайте як хочете, але вона цю ділянку зберегла спеціально під цей проєкт”.
Як писала “Галка”, наприкінці 2018 року в Івано-Франківську між орендарем землі “Гаразд Україна” й депутатами, та активісти ВО “Свобода” розгорівся скандал через вказану ділянку. Фірма планувала побудувати поблизу міського озера розважально-відпочинковий комплекс. Натомість у міській раді заявили, що дозвільних документів у будівельної компанії немає й громада не віддасть землю під забудову.
Тоді міська влада поспіхом встановила капличку, хрести й дитячий майданчик. Також певний час там тривав цілодобовий прийом громадян.
25 лютого 2020 року на засіданні міської ради повідомили, що стару угоду про оренду буде розірвано. Натомість укладуть нову: 2,8244 га землі терміном на 12 років відійде “гараздам”, а 1,1766 га опікуватиметься місто. На останній ділянці планували створити парк, який утримуватиме комунальне підприємство “Центр розвитку міста та рекреації”. Обіцянку мер не виконав.
2 серпня 2024 франківська міськрада зробила крок до остаточної забудови озера: проголосували за оголошення інвестиційного конкурсу на будівництво реабілітаційного центру в межах вул. Гурика та центрального міського озера.
8 серпня Марцінків заявив, що забудувати зелену зону біля озера просили ЦМКЛ та “громадські організації учасників бойових дій”, проте не уточнив назву цих ветеранських організацій.
12 серпня активіст Андріан Волгін детально розповів, що, на його думку, не так з проєктом реабілітаційного центру поблизу міського озера.
23 серпня поблизу озера прихильники забудови зеленої зони реабілітаційним центром і не тільки публічно стали на захист своєї ідеї.
Читайте також: Учасники побиття активіста Волгіна розповіли свою версію подій (ВІДЕО)
ФОТО ТИЖНЯ
