Заради підлеглих він міг іти на конфлікт з керівництвом: історія загиблого воїна Максима Ємця з Прикарпаття

Автор: Віта Гринечко

10 Лют, 2025 13:44

Поділитись публікацією
Заради підлеглих він міг іти на конфлікт з керівництвом: історія загиблого воїна Максима Ємця з Прикарпаття

Український журналіст Юрій Бутусов розповів історію загиблого четвертого лютого у Покровську командира Максима Ємця. Він воював із 2014 року, пройшов найгарячіші точки фронту, керував підрозділами в Сіверодонецьку, Бахмуті, Авдіївці, Харківській області. 

Про це пише “Галка” з посиланням на журналіста Юрія Бутусова.

Він народився у 1994 році в Косові. Навчався в гімназії-інтернаті та фінансово-комерційному коледжі в Івано-Франківську.

У 2014 році вступив до 54-го розвідувального батальйону. Закінчив офіцерські курси в Одеській військовій академії, служив у 10-й гірсько-штурмовій та 24-й механізованій бригадах. З початком повномасштабної війни командував розвідротою, бився в Попасній.

У червні 2022-го очолив мотопіхотний батальйон 10-ї бригади під час боїв за Сіверодонецьк. Через хаос у командуванні його батальйон зазнав втрат, а Максима зняли з посади.

Після Сіверодонецька Максим перейшов у ГУР МО. Брав участь у найважчих операціях: Балаклія, Куп’янськ, Соледар, Бахмут, Авдіївка, оборона Харківщини, Покровськ.

“Мене вражало, у критичних ситуаціях він заради підлеглих міг йти на конфлікт з деякими керівниками. Так, крім Зубанича він вступив у конфлікт генералом Богомоловим. “Ну хай ображається, я ж це не для себе зробив, а тому що я відповідаю за виконання завдання та за наших людей. З війни мене не заберуть, ну понизять у званні, я за це не чипляюсь, мені важливіше чесно дивитись людям в очі””, – пише у дописі журналіст.

У травні 2024-го Максим брав активну участь у зупинці російського наступу на Харківщині, обороняв Старицю спільно з підрозділами 42-ї механізваної бригади, тоді у важкій обстановці російське угруповання було розгромлено, ГУР зіграв важливу роль у тих боях.

“Максим завжди говорив та мріяв про якісне планування, нові технічні засоби війни, ефективне знищення ворога та виконання завдань. Ємця відрізняло велика енергія, він завжди був у військах, щоб бачити обстановку на власні очі, він літав із штабу в штаб для організації взаємодії, знав усіх командирів та усі підрозділи у зоні своїх дій”, – пише Юрій Бутусов.

У грудні воїн прибув до Покровська. Він мав ґрунтовні знання про обстановку і надавав точні оцінки як рішенням, так і діям командирів. Він організував знайомство Юрія Бутусова з комбатом 155-ї механізованої бригади, який очолив штурм посадки через брак інших сил. У цей час Максим залишався на командному пункті батальйону й здійснював управління боєм.

Записане ним відео було спрямоване на інформування вищого командування щодо ситуації у 155-й бригаді та загальної обстановки на фланзі Покровська.

Максим ініціював привернення уваги до критичного становища підрозділу 32-ї механізованої бригади, що опинився в оточенні в селі Шевченко. Це сприяло розгляду проблеми в деяких штабах, після чого воїни 425-го штурмового полку «Скала» здійснили операцію з деблокування оточених підрозділів після трьох тижнів бойових дій у складних умовах.

Максим Ємець займався організацією управління, розвідки та координації дій. Він аналізував оперативну обстановку і контролював достовірність інформації у доповідях. Брав участь у бойових діях, неодноразово перебуваючи під артилерійськими та авіаційними обстрілами.

Захисник мав широкі комунікаційні зв’язки та взаємодіяв із різними підрозділами. Юрій розповідає, що неодноразово організовував збори для підрозділу Максима та передавав його контакти як відповідальної особи.

“Ємець був унікальною людиною, який дуже близько до серця брав усе. що відбувається на війні, будучи при тому професійним бойовим командиром, і намагався вплинути на обстановку усіма силами, знищувати ворога через органіацію управління, розвідки, взаємодії, він досконало розбирався в ситуації і був нестерпним до брехні у доповідях, яка призводила до ризику для людей. Це був витривалий та стійкий командир, який вмів впорядковувати хаос, і не боявся криз та ризиків, а сміливо приймав виклики. Десятки разів він ризикував життям, потрапляючи під обстріли снарядів, ракет, Ланцетів, авіабомб”, – пише Юрій.

11 березня 2024 року підрозділ, у якому служив Максим, отримав завдання провести операцію на території РФ. Під час виконання завдання противник виявив групу і відкрив вогонь. Перед виходом Максим записав і передав журналісту повідомлення на випадок загибелі, після чого приєднався до групи. Він виконував бойові завдання у взаємодії з командиром свого підрозділу ГУР МО, з яким раніше брав участь у боях за Покровськ.

Максим Ємець загинув четвертого лютого під обстрілом біля Покровська. 

На фото: Максим Ємець у Куп’янську у вересні 2022 року після звільнення міста.