У час інформаційної війни боротьба з дезінформацією набуває особливої важливості, адже неправдива інформація може не лише спотворити реальність, а й призвести до серйозних наслідків. Однією з найвпливовіших організацій у цій сфері є VoxCheck, яка займається фактчекінгом в Україні та активно спростовує фейки, що поширюються у медіапросторі. У розмові з Єлизаветою Ткаченко, аналітикинею VoxCheck, для “Галки” дізнаємося, чому важливо протистояти фейкам у час війни. Також говоримо про ключові принципи роботи команди і тенденції з поширення дезінформації в 2025.
– Рада можливості поспілкуватися про роботу VoxCheck та зокрема Вашу діяльність у сфері фактчекінгу. Наскільки мені відомо, ваша організація є однією з небагатьох у сфері боротьби з дезінформацією в Україні. Як та коли ви приєдналися до команди VoxCheck?
– Я приєдналася до команди VoxCheck у вересні 2022 року. У лютому цього ж року розпочалося повномасштабне вторгнення, і я власне думала, що ж хочу робити та чим займатися, бо також навчалась на “Тележурналістиці”. Побачила, що є стажування, зокрема у сфері боротьби з фейками, зрозуміла, що це дуже важливо і стане моїм внеском у цю війну, зокрема.
Згодом я пройшла стажування, залишилась і досі працюю у VoxCheck, власне спростовую дезінформацію, проводжу різні тренінги для цивільних та військових. Також навчаю регіональних журналістів медіаграмотності, критичному мисленню, перевірці інформації, а згодом вони використовують ці навички вже у своїх редакціях.
– VoxCheck має репутацію однієї з найнадійніших фактчекінгових ініціатив в Україні. Які ключові цілі та принципи вашої команди?
– Важливо розуміти, що наша організація є підписантами Кодексу принципів Міжнародної мережі фактчекінгових організацій (International Fact-Checking Network, скорочено IFCN). Ми щороку проходимо таку верифікацію і щороку маємо підтверджувати нашу якість. І ось основний принцип VoxCheck – це прозорість, ми даємо читачам повністю наш алгоритм того, як ми перевірили новину. Наприклад, якщо Ви знайшли фото на якомусь сайті і воно виявилось фейковим, то ми обов’язково пояснюємо глядачу, що використали для цього зворотний пошук.
Якщо це контент згенерованим штучним інтелектом – ми також пишемо, що використали певний інструмент для перевірки, наприклад ElevenLabs показав, що матеріал на 99% створено за допомогою ШІ. Тут у нас така функція і прозорості – ми не приховуємо ті інструменти, де перевіряємо інформацію та водночас освітня функція, відповідно будь-яка людина може повторити наш алгоритм дій і навчитися перевірити інформацію так само як це робимо ми.
Також баланс, має бути неупередженість, бо нас не фінансують ніякі політики або політичні партії, всі донори є на сайті, вони прозорі. Ми рівноцінно перевіряємо заяви всіх політиків, у нас є декілька великих матеріалів, де ми робили перевірки політиків з партій “Європейська солідарність”, “Слуга народу”, “Голос” і місцевих мерів.
– Фактчекінг – це особлива сфера, яка вимагає аналітичного мислення, витримки та критичного підходу до інформації. Розкажіть, що саме Вас приваблює у цій роботі та мотивує займатися викриттям саме дезінформації?
– Зараз в інформаційному просторі дуже багато фейків та дезінформації і я бачу їх негативний вплив. Тож, власне, мене мотивує показати людям, якщо не істину, то хоча б якийсь правдивий факт про тему, яку поширюють і таким чином мінімізувати вплив дезінформації на людину.
Один із хороших прикладів, коли відключення світла або обстріли, тоді телеграм-канали починають поширювати різну інформацію, наприклад “подивіться, де зараз летить ракета, перейшовши за посиланням” або “з наступного місяця знову будуть відключення електроенергії, список областей зможете побачити за посиланням”. Таким чином людина стає аудиторією незрозумілого каналу, який потім буде продовжувати поширювати фейки, тож моєю мотивацією є саме спростування дезінформації у такий важливий для нас час.
– Які основні навички Ви можете виокремити для успішного фактчекера? Чи потрібно мати спеціальну освіту для цієї роботи?
– Насправді фактчекінгом можуть займатися, в принципі всі. Ми завжди на своїх тренінгах розповідаємо і навчаємо людей того, що важливо мати уважність до деталей, бо іноді фейк можна спростувати без інструментів, просто уважніше придивитися до деталей.
Один із фейків, наприклад, був про те, що в одній зі шкіл Львова проводять “депушкінізацію”, якщо діти принесуть книжки Пушкіна – отримають додатковий бал і акція була запланована на 31 вересня. Якщо уважніше придивитися, то можна зрозуміти, що такої дати не було, адже у цьому місяці максимум 30 днів.
Також важлива скрупульозність, краще зайвий раз перевірити чи правдивий факт, переглянути формулювання інформації, а що пишуть інші джерела. Золоте правило журналістики – має бути підтвердження від 2-3 джерел мінімум. Якщо Ви уважні, то далі йде робота з інструментами, їх використовувати не важко, потрібно лише звикнути, тому фактчекерами на такому домашньому рівні може стати будь-хто і перевірити інформацію дуже легко, наприклад “погугливши” і подивитись, що пишуть інші медіа про те, що людина побачила у Facebook чи Telegram.
Також у нашій роботі важливо те, що ми не користуємось виключно одним аргументом або спростуванням тієї чи іншої інформації. Якщо росіяни поширюють фейк про те, що Володимир Зеленський придбав віллу десь за кордоном, то відповідь Офісу Президента про те, що це неправда — не є для нас вагомим аргументом. Тож нам потрібно знайти незалежні джерела і це наш принцип — не привʼязуватись до інституцій чи міністерств, а знайти інші аргументи, які б підтверджували, що це неправда.
– Розкажіть, як виглядає типовий день фактчекера. З чого починається робота над новою перевіркою?
– Насправді фактчекінг це робота, яка потребує стійкості до дезінформації, тому що день більшості фактчекерів і особливо мій — розпочинається з того, що зранку Ви читаєте не позитивні новини, а переглядаєте телеграм-канал «РИА новости» та інші російські змі. Після цього Ви маєте виокремити про що взагалі пишуть ці канали, знайти фейк, спростувати його, якщо потрібно написати запит-коментар, то пишете. В основному важлива робота з російськими телеграм-каналами, бо після «гучних» обстрілів, наприклад, Охматдиту, було важливо не просто відслідкувати фейки, а ще й помітити зміни в риториці. Після цього необхідно знайти підтвердження того, що це неправда, зокрема в якісних джерелах.
– Чи є історії перевірок, які Вас особливо вразили?
– Мабуть, операція «двійник», коли росіяни ще з 2022 року запустили хвилю фейків з підробкою відео та сайтів. Вони компілювали один запис з купи різних записів зібраних в інтернеті, накладали титри, використовували для цього оформлення світових видань, наприклад BBC, накладали логотип медіа і просували вигідний для них наратив.
Майже кожен місяць росіяни “вкидають” нові фейки, вони підробляють документи, створюють відео і це спростувати можна, але нелегко, бо дуже багато деталей, треба перевіряти й важко протистояти такій великій кампанії.
— Можливо, були випадки, коли Ви спростовували популярний фейк і це викликало резонанс?
— Була історія, коли Валерій Залужний ще був головнокомандувачем ЗСУ, тоді росіяни поширювали інформацію з його старими фото і сказали, що він відпочиває десь на Кіпрі, потім сказали, що його поранили в Харківській області, згодом заявили, що він загинув, а потім його знову поранили й він лежить у лікарні. Це така дезінформація, коли дуже заплутують людей і це набуло поширення, бо іноді ці фейки дуже дурні, як-от з книжками у Львові.
— Які основні методи перевірки інформації ви використовуєте?
— Спершу ми «гуглимо» інформацію, шукаємо реальні та актуальні дослідження і перевіряємо. Нам потрібно перевірити окремі факти й ми за допомогою різних джерел знаходимо підтвердження. Якщо це статистика, то шукаємо статистичні дані на цю ж тему. Якщо говорити про фото чи відео, то використовуємо різні інструменти, зокрема зворотний пошук за зображенням. Це найлегший метод, коли потрібно додати фото і Гугл показує де та на яких ресурсах зʼявлялося це зображення. Текстове повідомлення шукаємо за ключовими словами. Якщо це ШІ — використовуємо ElevenLabs, Hive Moderation.
— Що використовуєте, щоб зрозуміти чи є джерело надійним?
— Ми намагаємося використовувати світові медіа, наприклад The Washington Post, New York Times. Але також ми дивимось, як взагалі передано інформацію у статті, бо навіть коли джерело здається надійним — потрібно перевірити як написаний текст. Якщо в ньому використані емоційні або ж проросійські вислови, то можливо автор ненадійний. У такому випадку краще не посилатись на схожі матеріали. Якщо видання невідоме або маловідоме, то ми використовуємо ресурс “Media Bias/Fact Check” – він дуже класний, аналізує контент різних медіа і розставляє оцінки. Відповідно серед цих оцінок вже можна зробити висновок про правдивість, якість та вміст емоцій.
Якщо говорити про регіональні медіа, то ми також дивимось на контент, що публікує медіа. Навіть якщо різні ресурси показують, що медіа хороше, а воно публікує фейки або маніпуляцію, то ми звичайно ж не будемо на нього посилатися. Їх можна перевірити на мапі рекомендованих медіа проєкту “Фільтр” або ж “Детектор Медіа” чи “Інститут масової інформації”.
– Чи використовуєте ви автоматизовані інструменти або штучний інтелект у перевірці фактів?
– Наразі використовуємо штучний інтелект лише для перевірки чи було згенеровано аудіо за допомогою нього, але загалом поки не використовуємо його ні для оптимізації роботи, ні для допомоги у перевірці інформації.
– Перевіряти висловлювання політиків – це особливо відповідальна робота, адже суспільство довіряє їхнім словам. Які найскладніші моменти у фактчекінгу саме політичних заяв?
– З найскладніших я б, мабуть, виділила те, що не завжди політики оперують фактами і дуже часто в їхніх висловлюваннях лунає популізм чи оперування «інсайдерською» інформацією, тому що отримали її з власних джерел. Наприклад, коли Петро Порошенко сказав, що вибори будуть 26 жовтня 2025 року, то в цьому і складність, адже він експрезедент і фактично неможливо перевірити інформацію, через те, що він це каже з посиланням на якісь свої джерела. Відповідно в цьому і складність, що іноді політики опираються не на факти, а так звані “клікбейтні” заголовки.
– Які основні виклики, на Вашу думку, стоять перед фактчекерами в Україні?
– Основний виклик це кількість дезінформації, тому що зараз її дуже багато, відповідно щоб все це спростувати, донести людям і вплинути на їхнє сприйняття інформації – потрібно дуже багато часу, людей та ресурсів, щоб швидко все зробити.
З дезінформацією важко справлятись, адже фактчекерів в Україні не так багато, а неправдивої інформації стає все більше. Також останнім часом світові медіа, політики і медіа в Україні використовують «інсайдерську» інформацію з посиланням на анонімні джерела і це ускладнює роботу, бо неможливо перевірити, що це та звідки з’явилось джерело.
– Чи стикалися Ви з випадками, коли люди не вірили у Ваше спрощення та продовжували поширювати фейки? Як із цим боротися?
– Саме в роботі не стикались, хіба, що в житті, коли людина дійсно не вірила і продовжувала говорити що все не так, це не фейк. Загалом тут важливу роль відіграє такий фактор, що людина бачить те, що хоче бачити, й вона не змінить свою думку, скільки б разів їй не казали. Можна спробувати використати інші аргументи, наприклад візуальні, якщо є фото або відео докази, проте важко змінити думку людини, якщо вона налаштована не сприймати будь-які спростування.
– Які тенденції ви бачите з появою штучного інтелекту та дипфейків?
– З появою ШІ росіяни у 2023-2024 році почали набагато активніше використовувати його, ніж це було у 2022 році. До цього були поодинокі випадки, а зараз вони вже навчились підробляти голоси політиків, зокрема президента чи головнокомандувача. Нещодавно був фейк про те, що Володимир Зеленський начебто придбав маєток Адольфа Гітлера, де росіяни за допомогою штучного інтелекту створили аудіокоментар від компанії, яка володіє маєтком про те, що її керівник підтвердив правдивість інформації.
– Чи є фейки, які повторюються з року в рік? Чому деякі з них такі живучі?
– Коли фейк повторюється, то формує певний наратив, наприклад про чорну трансплантологію, який ми вже багато разів його спростовували, проте росіяни з 2014 року продовжують брехати про це. Вони вигадують безліч фейків про те, що у військових начебто в польових умовах вилучають органи, а потім вивозять на продаж за кордон. Такі фейки повторюють навіть не з року в рік, а кожного місяця, де щоразу з’являються нові, так звані докази у вигляді фото чи відео. Вони живучі, бо в них вірять люди, тобто російські пропагандисти так і формують думку свого населення – чим частіше повторюють неправду, тим швидше в неї повірять пересічні мешканці, які не хочуть перевіряти інформацію, адже їм це не потрібно. За допомогою того, що цей наратив повторюється – у росіян формується думка і упередження, що в Україні дійсно існує, наприклад, чорна трансплантологія, бо їм показали фото чи відео.
– Що порадите звичайним людям, які хочуть убезпечити себе від дезінформації? Які прості кроки, щоб швидко перевірити почуте або ж прочитане?
– Найпростіший спосіб – це перевірити інформацію в Інтернеті, якщо вона викликає підозру. Наприклад, якщо по телевізору кажуть, що в 2025 році пенсії та заробітна плата зростуть на 20%, то “забийте” цю тезу і подивіться, що пишуть про це інші медіа, можливо по телевізору або у телеграм-каналі не правильно інтерпретували дані або слова якогось посадовця. Якщо це фото або відео, то можна використати зворотний пошук у Google в розділі “Зображення”. Якщо джерела не надійні, то звичайно ж не варто довіряти, у випадку якщо фото приблизно в такому контексті поширювали українські медіа і це дійсно стосувалось того, що писали у телеграм-каналах, то Ви перевірили і з’ясували істину.
Наступний спосіб – уважність до деталей. Дивіться на все, наприклад, якщо поширюють накази, то перевірте чи є орфографічні помилки, чи існує номер наказу, якщо існує, то про що йдеться в оригіналі. Також дуже важливо звертати увагу на лексику, якщо у тексті наявні емоційні вислови, наприклад, “Увага!”, “Підготуватися”, “З українців знущаються, скільки це буде продовжуватись?” – найімовірніше вами маніпулюють і потрібно обережно оцінювати такі формулювання.
– Чи стане, на вашу думку, фактчекінг у майбутньому масовим явищем, чи все ж залишиться справою спеціалізованих організацій?
– Думаю, що так, адже ми – фактчекери, над цим працюємо, поширюємо наші знання, ділимось ними з цивільними, навчаємо регіональних журналістів і на державному рівні також є популяризація фактчекінгу, медіаграмотності та критичного мислення. Мені здається, що ми йдемо до того, щоб згодом впровадити це у школах, і фактчекінг таки стане масовим явищем, бо зі зростанням популярності соціальних мереж, яких не було у 2007-2010 роках і з такими “сусідами” варто вчитися перевіряти інформацію.
– Які найпоширеніші фейкові наративи запускає росія у 2025 році?
– Загалом про те, що ми [Україна] програла, майбутнього не буде, Захід використовує Україну і нас кинули. Росіяни дуже люблять спекулювати на тому, що Україна це держава, яка не відбулась, а також наратив про чорну трансплантологію, яку ми раніше обговорювали. Вони працюють на декілька аудиторій, зокрема на іноземну, де поширюють наратив про те, що в Україні жахлива корупція, а президент наживається на війні й купує маєтки. Також наратив про те, що Україна програла і все погано працює як на іноземну, так і на внутрішню аудиторію, тобто на українців і росіян. У нас він працює для того, щоб посіяти зневіру, а у них формує та підтверджує образ того, що сумнівів у міцності росії й не було.
– Нещодавно Фейсбук відмовився від чинної співпраці з фактчекінговими платформами. Як гадаєте, з чим пов’язане це рішення, і який воно може мати вплив на українців?
– На жаль, не можу прокоментувати, адже не знаю, з чим пов’язано і як вплине на Україну, наскільки мені відомо, то ця програма стосується тільки США, у Європі воно досі працює. Загалом не можу спрогнозувати, це більш такий глибокий аналіз, до якого потрібно залучати інших експертів і спілкуватись, можливо, навіть на державному рівні.
– Як Ви бачите розвиток фактчекінгу в Україні? Які виклики і можливості стоятимуть перед цією сферою в найближчі роки?
– Я позитивно дивлюсь на речі, тож думаю, що буде хороший розвиток, у людей є попит на критичне мислення, перевірку інформації. Про це свідчать підписники, люди, які цікавляться фактчекінгом в цілому. Розвиток однозначно є, і мені здається, що в позитивне русло, потрібно тільки масштабувати це, бо ми бачимо, як впливає інформація на людей та їхні рішення, тому безперечно буде краще.
Щодо викликів – то це знову ж таки кількість дезінформації, бо вона навряд чи зменшиться. Все залежить від того, який буде перебіг подій в Україні, відповідно від цього й залежатимуть виклики, але розвиток точно буде тільки на масштабування, як то кажуть.
Розмовляла Марія Волочій
ФОТО ТИЖНЯ
