В Україні щодня потрібні літри крові, аби рятувати поранених на фронті, пацієнтів після операцій та людей із тяжкими хворобами. Донорами стають студенти, волонтери, військові — кожен із них має свою історію, мотивацію і розуміння, чому це важливо. У цьому матеріалі “Галка” розповіла історію Анастасії Дрова – донорки крові з Івано-Франківщини.
Читайте також: “Одна донація — три життя”: пʼять історій донорів крові з Прикарпаття (ФОТО)
Анастасії 21. Вона волонтерка й активна громадська діячка. Представляє організацію «Будуємо Україну Разом». Та уже п’ятий місяць донатить кров.
“Перша донація була восени. Давно носила в собі цю думку. В один із днів до мене приїхав друг і каже: “Ходімо, вже пора.” Він сам часто здає кров. Я й подумала: якщо не вийде — хоча б спробую, подивлюся, як це. Пішли на Бандери, 23, у пункт переливання крові. Мене допустили!”.
Відтоді Анастасія не лише донатить сама, а й заохочує інших.
“Це не важко й рятує людей. Одна твоя донація рятує аж три життя. Я навіть по гуртожитку ходила, всі кімнати на поверсі обійшла, людям розказувала та збирала компанію на спільну донацію. І вийшло! Пішли чотири людини. Разом і легше, і веселіше”.
Розповідає, що готуватися до процедури це просто. За два дні до донації треба стежити за дієтою донора : не їсти молочного, горіхів, жирного, не пити алкоголю, пігулок. Ментально не готується і не налаштовується, бо каже, що з радістю донатить знаючи, що допомагає цим іншим.
“Здала кров — уже думаю, коли б знову прийти. Зараз от іду на плазму: її можна здавати через місяць після крові, а потім ще через місяць знову кров”.
Каже, що відчуття допомоги — найцінніше.
“Це тобі не в мінус, крім тих 450 мілілітрів. І справді просто. Не розумію, чому цього не робить більше людей”.
Щоб мотивувати інших, дівчина вважає, потрібно більше говорити й показувати своїм прикладом.
“Плакати на вулицях допомагають — люди помічають, що є потреба. Та найкраще — йти не самому. Я зараз намагаюся зібрати компанію з гуртожитку. Якщо хочеш змін — починай із себе”.
Важливою для Анастасії стала акція донорства крові «Пам’ять — це дія», присвячена Кості Юзвюку, волонтеру, вегану, (зоо)активісту, спортсмену та полеглому захиснику з позивним «Стамбул».
“Костя був фотографом, допомагав військовим, постійно заохочував інших робити важливі речі. Після його загибелі близькі продовжують його справу. На півроку смерті організували акцію донації в одинадцяти містах України. 53 донора, 23 літри крові. З 16 до 20 грудня можна було прийти самому або взяти друзів. Десь навіть веганські смаколики давали — Костя ж був веганом. Це був момент єдності й поширення важливої ідеї. І дуже хочеться більше таких ініціатив, тому будемо робити”.
Історії ще чотирьох донорів з Івано-Франківщини читайте у матеріалі.
ФОТО ТИЖНЯ
